Постанова № 34068878, 09.10.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2013 р. Справа № 904/3651/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Пруднікова В.В., Кузнецової І.Л. (склад колегії змінено на підставі розпорядження секретаря судової палати від 09.10.2013р.)

при секретарі судового засідання Гаврилові О.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Дерій Л.М. представник, довіреність №52-16/120 від 29.12.12;

представник позивача у судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №904/3651/13

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса

до Відкритого акціонерного товариства „Південний ГЗК",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 15 900 грн 00 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Південний ГЗК" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" 12 900,00 грн штрафу за невірно зазначену масу вантажу та 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Відкрите акціонерне товариство „Південний ГЗК" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що між ним та Позивачем відповідний договір для проведення розрахунків не укладався, накопичувальної картки, до якої було б включено штраф Позивачем не складено. Таким чином, у Позивача відсутні правові підстави для стягнення платежів з Відповідача згідно ст.ст. 118, 120,122 Статуту залізниць України. Звертає увагу на те, що оскільки за накладною №45326543 перевозився експортний вантаж, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення п. 1.11 Правил розрахунків за перевезення вантажів. Вважає, що судом порушені норми ст. 43 та 49 Господарського процесуального кодексу України, суд не дотримався повного та всебічного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності та невірно розподілив судовий збір за результатами розгляду справи, поклавши всі витрати на Відповідача.

08.10.2013р. від Відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення, у разі задоволення позовних вимог, розміру штрафу на 50% з урахуванням того, що допущене порушення ним було усунено самостійно; та Позивачем не понесено жодних збитків.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 16.08.2013р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у січні 2013р. за накладною №45672631 зі станції відправлення Кривий Ріг Придніпровської залізниці Відкритим акціонерним товариством „Південний ГЗК" (надалі - Відповідач) було здійснено відправлення вантажу (46 вагонів концентрату залізорудного) на адресу ГП МТП «Южний», станція призначення - Берегова Одеської залізниці.

При перевірці правильності відомостей щодо маси вантажу, зазначеної у накладній відповідачем, Державне підприємство "Одеська залізниця" (надалі Позивач) на станції Тимкове Одеської залізниці виявило невідповідність дійсної маси вантажу у вагоні №56858921 вазі, зазначеній у накладній №45672631, про що складено акт загальної форми №109 від 03.01.2013р. При комісійному переважуванні вагону №56858921 на справних 150 т залізничних статичних вагах, вага вантажу виявилась: брутто 91 580 кг, тара по документу 24 000 кг, нетто 67580 кг; за документом значиться нетто 63 000 кг, тара - 24000 кг, що більше ніж у перевізному документі на 4 580 кг, понад вантажопідйомність вагону на 4 580 кг. Дані обставини підтверджені комерційним актом від 03.01.2013р. АА №057560/1/1.

Відповідно до зазначеного у акті загальної форми та комерційному акті вантаж прибув на станцію призначення у технічно справному вагоні, завантаження у вагоні навалом, у чотири пагорби, люки та двері закриті щільно, течі вантажу немає. У технічному паспорті значиться: вантажопідйомність вагону - 63,0 т, тара вагону - 22,0 т, на кузові вагону вантажопідйомністю вагону 70,0 т, тара вагону 22,0 т. Факт надлишку вантажу порівняно з провізним документом не заперечується і відповідачем.

Правовідносини щодо перевезення регулюються Господарським кодексом України, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, іншими нормативно-правовими актами в сфері перевезень. Зокрема, ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України). Підставою для покладення на відповідача відповідальності, згідно ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту залізниць України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним нарахування Відповідачу штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу в сумі 15 900,00 грн, виходячи із встановленої провізної плати вагону у сумі 3 180,00 грн та вірним висновок суду щодо наявності підстав для стягнення цієї суми.

При цьому, суд першої інстанції задовольнив клопотання Відповідача та зменшив розмір штрафу на 3 000,00 грн до 12 900,00 грн з огляду на те, що Відповідачем самостійно було виправлено порушення, допущене при визначенні маси вантажу у накладній №45672631, Позивачем не понесені збитки внаслідок допущеного порушення. Вказане зменшення штрафу позивачем не оскаржується.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, закріплених у ст. 3 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин, справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення штрафу та визначеною судом сумою.

Разом з тим, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Відповідача щодо зменшення штрафу на 50%, оскільки воно ґрунтується на обставинах, які були досліджені та взяті до уваги судом першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, жодних додаткових обставин та доказів відповідачем не наведено.

Стосовно заперечень апелянта з приводу неналежного позивача у справі колегія суддів зауважує наступне.

Згідно ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення конкретного вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відтак, кожна наступна залізниця - учасниця перевезення, яка приймає від залізниці відправлення вантаж разом із накладною для перевезення до станції призначення, вступає тим самим у правовідношення по перевезенню конкретного вантажу та приймає на себе права та обов'язки, що виникають з перевезення.

Крім того, Статут залізниць України не містить чітких приписів того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи проміжній) належить право вимагати стягнення штрафу за невірно визначену масу вантажу у залізничній накладній. Пункт п. 1.11 Правил розрахунків за перевезення вантажів, на який посилається відповідач, стосується платежів, зборів та штрафів, які виникли через затримку вагонів з експортними вантажами під час перевезення з вини відправника, а не штрафів за невірно зазначену масу вантажу. Отже, ДП «Одеська залізниця» є належним позивачем.

Колегія суддів не вбачає також порушення господарським судом норм процесуального права щодо розподілу витрат у справі. Судом першої інстанції позовні вимоги були задоволені частково не внаслідок відсутності підстав для стягнення всієї суми позову, а внаслідок зменшення суми неустойки (штрафу), на підставі повноважень, наданих суду, та в такому випадку судові витрати у справі покладаються повністю на відповідача.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Південний ГЗК", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі № 904/3651/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 11.10.2013р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя В.В. Прудніков