Рішення № 34068674, 10.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2013 року Справа № 913/2178/13

Провадження №28/913/2178/13

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області

про стягнення 250 090 грн. 11 коп.

Суддя Семендяєва І.В.,

Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Чумак О.В., довіреність № 16 від 19.07.2013, головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2 працівникам ВП «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит», за червень - грудень 2012 року у сумі 250 090 грн. 11 коп.

Підставою свого позову позивач зазначив невиконання відповідачем обов'язку, встановленого чинним законодавством України, по оплаті витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач у відзиві № 09/031 від 09.09.2013 проти позову заперечив, посилаючись на те, що ухвалою суду від 19.01.2013 порушено справу про банкрутство державного підприємства ДП "Антрацит". На думку відповідача, дана справа повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень.

У відзиві від 08.10.2013 № 09/1070 відповідач зазначив про те, що на момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам пільгових пенсій, призначених на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, на думку відповідача, не вноситься плата за фактичні витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах. Отже, як вважає відповідач, позивач не має підстав для стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на суму 250 090 грн. 11 коп.

Відповідач до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 9101611540659 від 26.09.2013), причини неявки суду не повідомив, своє право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Суд, враховуючи думку позивача та те, що строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, спливає 15.10.2013, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Антрацит» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» одним з об'єктів оподаткування для платників збору, визначених пунктом 1 статті 1 вказаного Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 6.4. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками до Інструкції № 6 та № 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. (п.6.5. Інструкції № 21-1).

Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 2 ч. 2 Прикінцевих положень окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації (п. 6.9).

Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах (п. 6.8 Інструкції № 21-1).

В червні - грудні 2012 року позивачем пред'явлені для відшкодування ВП «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто за списком № 2.

Згідно розрахунків позивача сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій в період з червня по грудень 2012 року складає 250 090 грн. 11 коп.

Вказані розрахунки відповідачем не оскаржені та не сплачені.

09.01.2013 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі № 913/124/13-г про банкрутство боржника - ДП «Антрацит»; 11.03.2013 введена процедура розпорядження майном боржника, яка триває на даний час.

З огляду на ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 06.12.2012 №5518-VI, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу) визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно пункту 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно ст. 16 ГПК України справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, даний спір підвідомчий господарському суду Луганської області.

Ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті. Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Докази про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відсутні. Господарський суд вирішує даний спір по суті.

Актом звірення розрахунків, доданого до листа відповідача від 08.10.2013 № 09/1069, сторони визначили розмір заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 250 090 грн. 11 коп. за витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з червня по грудень 2012 року.

Доводи відповідача, викладені у його відзивах, не приймаються судом до уваги у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки порядок відшкодування органам ПФУ витрат на виплату та доставку пенсій регулюється ч. 2 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 6.3 Інструкції № 21-1, а не Законом України «Про пенсійне забезпечення», на який посилається відповідач у відзиві від 08.10.2013.

Щодо доводів відповідача про те, що даний спір непідвідомчий господарському суду, то дані доводи не приймаються судом до уваги з огляду на наведені вище норми ГПК України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач документально довів наявність за відповідачем суми боргу 250 090 грн. 11 коп., яка підтверджена, зокрема, актом звірення розрахунків, який підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками обох підприємств.

Оскільки відповідач не надав доказів сплати заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, позовні вимоги в сумі 250 090 грн. 11 коп. підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача.

Судовий збір стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області до Державного підприємства «Антрацит» про стягнення 250 090 грн. 11 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний код 32226065, на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, м. Антрацит, вул. Радянська, 19, ідентифікаційний код 37530472, витрати на виплату та доставку пенсій у сумі 250 090 грн. 11 коп., видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний код 32226065, в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, МФО 804013, код отримувача 37991503, одержувач - УДКСУ у м. Луганську, банк - ГУ ДКСУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22030001, символ 206, судовий збір у сумі 5001 грн. 80 коп., видати наказ Антрацитівській ОДПІ Головного управління Міндоходів.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.10.2013.

Суддя І.В. Семендяєва