Рішення № 34068413, 20.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12688/13 20.09.13

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

про стягнення 4727,88 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача: Долинський Д.О. (дов. № 20/06-13_Д від 20.06.2013 р.)

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (далі-відповідач) про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4727,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком, виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача 1, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на відсутність у позивача права звернення до суду зважаючи на недотримання досудового порядку врегулювання спору; порушення приписів ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов'язкового направлення заяви про виплату страхового відшкодування; вказує, що вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу має визначатися на підставі звіту або висновку, складених за результатами проведення автотоварознавчого дослідження; та посилається на безпідставне включення до розміру страхового відшкодування вартості послуг, які не входять до комплексу робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, і не вирахування при здійсненні розрахунку франшизи.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, від відповідача надходили клопотання про відкладення розгляду справи без зазначення причин неявки його представника та надання доказів на підтвердження неможливості його прибуття, які судом задовольнялись, розгляд справи відкладався в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на що суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.04.2012 року між позивачем та Страхар Н.Г. укладено Договір АС № 005893 добровільного страхування наземного транспорту, за яким Позивачем застраховані майнові інтереси Страхар Н.Г., пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер АА4384РВ.

30.01.2013 року о 10 годині 40 хвилин в м. Києві на пл. Контрактовій трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю наземного транспортного засобу автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер АА4399НЕ, який належить та під керуванням Грузницького О.Б., та наземного транспортного засобу автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер АА4384РВ, який належить та під керуванням Страхар Н.Г., внаслідок чого відбулося пошкодження автомобілів, що підтверджується розгорнутою довідкою ВДАІ № 9151691 про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з Рахунком № ВДиС-0004957 від 25.02.2013 року та актом виконаних робіт № ВДИСА-007670 від 14.04.2013 року ТОВ «ВіДі Автострада», вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер АА4384РВ, становить 9455,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Страховим актом № АС-005917 від 05.04.2013 р., пошкодження транспортного засобу марки «Тойота», державний реєстраційний номер АА4384РВ, внаслідок ДТП, яка сталася 30.01.2013 року о 10 годині 40 хвилин в м. Києві на пл. Контрактовій, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 9455,76 грн..

Позивачем платіжним дорученням № 9716 від 16.04.2013 р., копія якого міститься в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 9455,76 грн. ремонтній організації ТОВ «ВіДі Автострада».

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер АА4399НЕ, Грузницького О.Б., застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0184183. Копія полісу міститься в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АЕ/0184183 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майн у (на одного потерпілого), в розмірі 50000 грн. 00 коп. та франшизу в розмірі 1000,00 грн.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки «Тойота», державний реєстраційний номер АА4399НЕ, застраховано відповідачем, то саме Відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням фрнашизи.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу в межах ліміту відповідальності 4727,88 грн. страхового відшкодування, виплаченого ремонтній організації з метою оплати проведеного відновлювального ремонту наземного транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АА4384РВ, пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталася 30.01.2013 року о 10 годині 40 хвилин в м. Києві на пл. Контрактовій.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2013 року у справі № 758/2704/13-п встановлено порушення водіями Грузницьким О.Б. п. 13.1. Правил дорожнього руху України та Страхар Н.Г. п. 10.1. Правил дорожнього руху України, водіїв Грузницького О.Б. та Страхар Н.Г. визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки встановлені ст. 1188 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3 частини 1 зазначеної статті передбачено, що за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, оскільки у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди мала місце вина обох водіїв, що зафіксовано в постанові Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2013 року у справі № 758/2704/13-п, суд вважає за доцільне розподілити розмір збитків, який підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, навпіл.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на відсутність у позивача права звернення до суду зважаючи на недотримання досудового порядку врегулювання спору; порушення приписів ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов'язкового направлення заяви про виплату страхового відшкодування; вказує, що вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу має визначатися на підставі звіту або висновку, складених за результатами проведення автотоварознавчого дослідження; та посилається на безпідставне включення до розміру страхового відшкодування вартості послуг, які не входять до комплексу робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, і не вирахування при здійсненні розрахунку франшизи в розмірі 1000,00 грн. яка передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/0184183 від 04.11.2012 р.

Заперечення відповідача в частині зменшення страхового відшкодування на суму франшизи в розмірі 1000,00 грн. підлягають задоволенню виходячи з того, що полісом № АЕ/0184183 передбачено франшизу в розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині заперечення не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використанням є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, право вимоги потерпілої особи позивач отримує після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 28.08.2012 р.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку, реальним же доказом суми завданого збитку можуть бути лише докази проведення відновлювального ремонту автотранспортного засобу ремонтною організацією.

Витрати позивача на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 9716 від 16.04.2013 р., Рахунком № ВДиС-0004957 від 25.02.2013 року та актом виконаних робіт № ВДИСА-007670 від 14.04.2013 року ремонтної організації ТОВ «ВіДі Автострада».

Нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, регулює правовідносини між відповідачем як страховиком та винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди особою як страхувальником, а отже, не повідомлення відповідача про настання страхового випадку та відсутність заяви про виплату страхового відшкодування не звільняє відповідача від відшкодування позивачеві в порядку регресу виплаченого постраждалій особі страхового відшкодування.

Заперечення відповідача проти позову в частині включення позивачем до розміру страхового відшкодування, витрат на виконання робіт, не пов"язаних з відновлювальним ремонтом наземного транспортного засобу не приймаються судом до уваги, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, ремонтною організацією проведено роботи виключно з відновлення пошкоджень наземного транспортного засобу - заднього бампера та заднього лівого крила, вартість будь-яких інших послут та робіт, не пов"язаних з відновленням наземного транспорнтного засобу, до відшкодування при зверненні до суду з даними позовом позивачем не заявлялась.

Таким чином, враховуючи, що у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано винними обох водіїв, відповідальність яких застрахована сторонами у даній справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу 3727,88 грн. страхового відшкодування за вирахуванням 1000,00 грн. франшизи.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72. оф. 32-33, код 31282951) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, код 35429675) 3727,88 грн. (три тисячі сімсот двадцять сім грн. 88 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1356,61 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят шість грн. 61коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 30.09.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова