Рішення № 34067662, 10.10.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/11477/12

Номер провадження 22-ц/786/2749/2013

Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О.

Доповідач Чічіль В. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Лобова О.А., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Колодюк О.П., Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, у якому зазначало, що на підставі укладеного кредитного договору №HEСFA800000162 від 7 лютого 2008 року ОСОБА_2 надано кредит у сумі 6 417,77 доларів США зі сплатою за користування 9% річних на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 4 лютого 2011 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 7 лютого 2008 року між ВАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 також укладено договір застави, за умовами якого останній передав у заставу банку автомобіль марки ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1.

Крім того, зобов'язання за кредитним договором забезпечене у розмірі 200,00 грн. договором поруки №HEСFA800000162-П від 14 березня 2009 року, що укладений між банком та ОСОБА_1

Оскільки відповідач належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків не виконав, станом на 2 квітня 2012 року утворилась заборгованість по кредиту у сумі 5 216,58 доларів США, по відсотках у сумі 554,04 доларів США, по комісії за користування кредитом у сумі 1 001,00 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 8 348,57 доларів США, штраф (фіксована частина) у сумі 31,29 доларів США, штраф (процентна складова) у сумі 756,01 доларів США.

Просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 15 907,49 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 127 100,83 грн., звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Крім того, просило стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200,00 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2013 року у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ПАТ КБ «ПриватБанк», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 7 лютого 2008 року між ВАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір №HEСFA800000162, у відповідності до якого останньому було надано кредит у розмірі 6 417,77 доларів США зі сплатою 9% на рік на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення 4 лютого 2011 року, а позичальник у свою чергу, в забезпечення виконання умов договору надав банку в заставу належне йому майно: автомобіль марки ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1.

У результаті невиконання належним чином взятих зобов'язань за кредитним договором, станом на 2 квітня 2012 року ОСОБА_2 має заборгованість по тілу кредиту у сумі 5 216,58 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 41 680,47 грн., по відсотках - 554,04 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 4 426,78 грн., по комісії за користування кредитом - 1 001,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 7 997,99 грн.

Також банком нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 8 348,57 доларів США, штраф (фіксована частина) у сумі 31,29 доларів США, штраф (процентна складова) у сумі 756,01 доларів США.

Місцевим судом також вірно встановлено, що у пункті 11.2 кредитно-заставного договору сторонами погоджена процедура позасудового звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до даної умови договору, 16 липня 2009 року ОСОБА_2 передавав банку у добровільному порядку автомобіль марки ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, однак реалізація банком заставленого майна не відбулася.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині звернення стягнення на предмет застави, місцевий суд виходив з того, що позивач вже скористався своїм правом позасудового звернення стягнення на предмет застави, а тому не може заявляти такі ж вимоги до суду.

Проте, погодитись з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, який підлягає застосуванню до даних правовідносин є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

За змістом ч. 1 ст. 24 зазначеного закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Тобто, діюче законодавство визначає спосіб реалізації заставного майна диспозитивно, а саме: сторони можуть врегулювати цей випадок на свій розсуд та визначити спосіб реалізації у випадку звернення стягнення за умовами договору, що не суперечить також і п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Таким чином, заставодержатель не позбавляється права після вичерпання досудового договірного порядку звернення стягнення на предмет застави, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Не врахувавши цього, місцевий суд дійшов хибного висновку, що банк втратив право на звернення стягнення на предмет застави у судовому порядку.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заборгованості по тілу кредиту та відсоткам банком належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що банк обрахував суму пені за період, починаючи з 17.03.2008 року по 2.04.2012 року, тобто понад 4 роки.

За змістом ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Тобто, до вимог щодо стягнення пені застосовується річний строк позовної давності.

Так, за період з 2.04.2011 року по 02.04.2012 року пеня становить суму 29 711,29 грн.

З огляду на зміст розділу 12 кредитно-заставного договору №HEСFA800000162 від 7 лютого 2008 року, пеня та штраф за умовами цього договору є окремими видами цивільної відповідальності за різні порушення зобов'язань боржником, тому їх одночасне застосування відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.

Однією з процедур, передбачених ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно.

Таким чином, заявлення банком вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України, а також надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу відповідає можливим способам захисту права.

У частині позовних вимог до поручителя, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлення з вимогою про звернення стягнення на предмет застави вимог щодо стягнення заборгованості, чинним законодавством не допускається.

За таких обставин, рішення місцевого суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на заставне майно, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення частково цих позовних вимог банку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 4, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2013 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на заставне майно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовних вимог.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HEСFA800000162 від 7 лютого 2008 року, що складається з тіла кредиту у сумі 5 216,58 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 41 680,47 грн., відсотків за користування кредитними коштами у сумі 554,04 долари США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 4 426,78 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1 001,00 долар США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 7 997,99 грн., пені у сумі 29 711,29 грн., штрафу (фіксована частина) у сумі 250,00 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 6 040,60 грн., а загалом - 90 107,13 грн., звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки ВАЗ 2110, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570), з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України, а також надання публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу за початковою ціною автомобіля, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 901,07 грн.

У решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: Чічіль В.А.

Судді: Лобов О.А.

Хіль Л.М.

З оригіналом згідно:

суддя Чічіль В.А.