Рішення № 34065139, 08.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/2981/ 13 Головуючий: 1 інстанції -

Справа: № 646/2131/13-ц Шуліка Ю.В.

Категорія: стягнення заборгованості Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Коліснику Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2013 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі: КП «ХТМ») звернувся до суду з позовом, у якому вказував на те, що відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зареєстровані й проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються позивачем.

Однак, впродовж тривалого часу надані їм послуги відповідачі оплачують у не повному обсязі, в зв'язку з чим за період з 01 липня 2003 року по 31 серпня 2009 року утворилась значна заборгованість з оплати цих послуг, загальний розмір якої становить 9 086,55 грн.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що в добровільному порядку погашати існуючу заборгованість відповідачі ОСОБА_5 не бажають, позивач просив суд в примусовому порядку стягнути з останніх на його користь існуючу заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у вищезазначеному розмірі.

У судовому засіданні представник позивача - КП «ХТМ» підтримала заявлені вимоги в повному обсязі й наполягала на їх задоволенні.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2010 року позовні вимоги КП «ХТМ» були задоволені.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 липня 2003 року по 31 серпня 2009 року у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 січня 2013 року за заявою відповідачки ОСОБА_2 вказане заочне рішення, ухвалене по справі, було скасоване, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

При новому розгляді справи судом по суті представник позивача - КП «ХТМ» уточнила заявлені позовні вимоги та посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_5 вже не є мешканцем квартири АДРЕСА_1, а також на те, що існуючий борг з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання вже частково погашений боржниками, просила суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь у солідарному порядку заборгованість з оплати цих житлово-комунальних послуг за період 01 липня 2007 року по 31 грудня 2012 року в загальній сумі 11 375 грн. 49 коп.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені позивачем вимоги визнали частково, та не заперечуючи самого факту неналежної оплати наданих їм житлово-комунальних послуг, між тим вказували на те, що розрахунок існуючої заборгованості з оплати цих послуг, що наданий позивачем не відповідає дійсності, позаяк не враховує всі проведені ними оплати, а крім того, здійснений виходячи з розміру житлової площі їхньої квартири, яка не відповідає технічному паспорту та є завищеною.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2013 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача в солідарному порядку заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2012 року в загальній сумі 11 375 грн. 49 коп.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі, стягнуто з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача 30 грн. оплачених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погодившись із таким рішенням районного суду, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

В обгрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

При цьому апелянт вказує на те, що її донька ОСОБА_4 вже тривалий час не мешкає в квартирі АДРЕСА_1, але суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі на зазначену обставину уваги не звернув, як не звернув уваги й на те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг більш ніж за три роки, тобто з пропуском строку позовної давності, а тому безпідставно задовольнив позовні вимоги КП «ХТМ».

Інші відповідачі ухвалене судом першої інстанції по справі рішення в установленому законодавством порядку не оскаржили.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковій зміні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте, в даному випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не в повному обсязі відповідає цим вимогам процесуального закону.

Задовольняючи заявлені позивачем - КП «ХТМ» вимоги в повному обсязі та стягуючи з відповідачів ОСОБА_2 на його користь заборгованість з оплати наданих житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в загальному розмірі 11 375 грн. 49 коп., суд першої інстанції виходив із того, що саме така заборгованість обраховується за відповідачами згідно з наданим позивачем розрахунком, а тому ця заборгованість і підлягає стягненню з останніх на користь позивача в примусовому порядку.

Однак, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, позаяк ці висновки суперечать матеріалам справи та не в повному обсязі відповідають приписам закону.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської

діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є наданя житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні (п. 6 ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст. 25 вказаного Закону).

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) і фізичною та юридичною особою (споживачем), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, безпосередньо регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів Україні від 21 липня 2005 року № 630 з наступними змінами (далі: Правила).

Відповідно до п. 1 зазначених Правил:

- централізоване постачання холодної та гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, як надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;

- централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання;

- опалювальна площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

За приписами пунктів 20, 21 вказаних Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання.

У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:

з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства;

з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу).

Як встановлено по справі, відповідачі ОСОБА_2, які є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1, корисна (опалювальна) площа якої згідно з технічним паспортом на житло, виготовленим КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», становить 43,90 кв. метри.

Проте, наданий КП «ХТМ» до суду першої інстанції розрахунок заборгованості останніх з оплати зазначених комунальних послуг в загальному розмірі 11 375,49 грн., здійснений позивачем, виходячи з опалювальної площі квартири відповідачів - 44,44 кв.м., що не відповідає дійсності, як на те посилалась і відповідачка ОСОБА_2 при розгляді справи районним судом по суті, а відтак призвело до надмірних і необґрунтованих нарахувань плати за надані послуги.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на вказані обставини та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно задовольнив заявлені позивачем - КП «ХТМ» вимоги у повному обсязі, не перевіривши та не переконавшись у їх об'єктивності та обгрунтованості.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2013 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком правильним, обгрунтованим, а тим паче, справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення та задовольнивши заявлені позивачем КП «ХТМ» вимоги частково, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь останнього заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, яка не зважаючи на здійснені позивачем в процесі апеляційного розгляду справи відповідні перерахунки та проведені відповідачами платежі з її погашення, продовжує мати місце, але тільки лише за період з 01 грудня 2007 року по 30 листопада 2012 року, та фактичний розмір якої становить 10 279 грн. 06 коп.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне змінити зазначене судове рішення й у частині, що стосується розподілу судових витрат по справі, та стягнути з відповідачів на користь позивача оплачені ним при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в рівних частках з кожного окремо, позаяк ці судові витрати не є грошовим боргом чи шкодою, які підлягають стягненню або відшкодуванню в солідарному порядку.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про те, що її донька ОСОБА_4 не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 тривалий час, але суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі на зазначену обставину уваги не звернув, то ці доводи апелянта ОСОБА_2 судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як зазначалося вище, нарахування плати за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення здійснюється незалежно від кількості осіб, що мешкають у квартирі, виходячи з загальної опалювальної площі помешкання, а розрахунок заборгованості з оплати послуг з гарячого водопостачання здійснено позивачем з урахуванням періодів тимчасової відсутності відповідачки ОСОБА_4, підтверджених відповідним документальним оформленням (п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Теж саме стосується й доводів апелянта ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду, оскільки як зазначалося вище, за вирішенням виниклого цивільно-правового спору позивач звернувся до суду у вересні 2009 року, а заявлена ним до стягнення заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг в уточненому варіанті позовних вимог стосується виключно періоду, починаючи з липня 2007 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

При цьому, враховуючи деяку специфічність розглянутої справи, а саме те, що на підставі ухваленого судом першої інстанції по цій же справі заочного рішення від 11 лютого 2010 року, скасованого самим же районним судом ухвалою від 31 січня 2013 року, з відповідачів ОСОБА_2 на користь КП «ХТМ» державною виконавчою службою вже стягнуто відповідні грошові суми, які відповідач ОСОБА_3 (особа похилого віку, пенсіонер, інвалід II групи) у своїх письмових поясненнях просить зарахувати в рахунок існуючої заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, визначеної на теперішній час, судова колегія вважає доцільним зазначити, що як вбачається з матеріалів цивільної справи, ці грошові кошти зараховані позивачем на погашення заборгованості за минулі роки, починаючи з 2003 року й не стосуються останнього, заявленого ним періоду, в зв'язку з чим повторне зарахування цих коштів на погашення існуючої заборгованості є неможливим, але питання про повернення стягнутих з відповідачів за скасованим заочним рішенням грошових коштів може бути розглянуто судом першої інстанції, який ухвалював та самостійно скасував це судове рішення, на підставі відповідної заяви відповідачів про поворот його виконання.

Таким чином, з огляду на викладене |та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 88, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2013 року - змінити.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 грудня 2007 року по 30 листопада 2012 року в загальній сумі 10 279 (десять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 06 коп.

У задоволенні решти заявлених Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» вимог - відмовити, за їх безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», з кожного окремо, судові витрати, понесені ним по справі, а саме: по 10 (десять) грн. 00 коп. оплачених ним витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: