Ухвала суду № 34064986, 10.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4251/13-ц Головуючий у І інстанції Дмитренко А.М. Провадження № 22-ц/780/4992/13 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 26 10.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 23.11.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на підставі якого позичальнику було надано кредит у розмірі 3606,90 грн. з оплатою по процентній ставці згідно умов договору - 12 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту-до 23.11.2007 року, відповідач зобов'язувався повернути вказані кредитні кошти та нараховані відсотки за користування кредитом, однак відповідачем умови кредитного договору не виконані, загальна сума заборгованості перед банком з нарахуванням процентів, комісії, пені станом на 22.02.2013 року становить 33453,16 грн. Оскільки боржником умови договору не були виконані, то позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 23.11.2006 року було укладено кредитний договір № 2Н0ЮС23230274, на підставі якого відповідач отримав кредиту розмірі 3606 грн. 90 коп. на строк по 23.11.2007 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0 % на місяць / 12 % річних/ на суму залишку заборгованості за кредитом.

Даний договір складається з заяви позичальника, яка підписана разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам / «Розстрочка»/ / Стандарт/, що стверджується копіями цих документів /а.с.6-15 /.

Відповідно до п.3.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам позичальник зобов'язувався використати кредит на цілі, зазначені у заяві; погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви; сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п.4.1, 4.2 даних Умов та тарифів; сплатити банку винагороду у строки та розмірі згідно тарифів, заяви та даних умов.

Як передбачено п.п. 4.1, 4.2 вказаних вище умов, за користування кредитом у період з дати укладання даного договору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному у тарифах та заяві.

Згідно ст.212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених заявою та п.п.3.2.2, 3.3.3 даних умов, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру зазначеному у тарифах та заяві. Розраховані відповідно до цього пункту умов відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в заяві суму щомісячного платежу по кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Згідно заяви позичальника погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 16 по 20 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти щомісячний платіж у сумі 392,09 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

А як передбачено п.5.3 умов, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню за договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язується оплатити банку штраф у розмірі 500 грн. плюс 5% від суми заборгованості.

А за п.5.1 умов, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та даними Умовами, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Як встановлено в судовому засіданні, боржник не виконав умови кредитного договору щодо своєчасного повернення основного кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Так, згідно розрахунку позивача, за позичальником рахується заборгованість за кредитним договором станом на 22.02.2013 року в сумі 33453 грн.16 коп., а саме: 2717,27 грн. - заборгованість за кредитом, 13237,90 грн. -заборгованість по процентах за користування кредитом, 144,28 грн. - прострочена комісія, 15284,51 грн.-пеня, 500 грн.-штраф /фіксована частина/, 1569,20 грн.- штраф /процентна складова /а.с.4-5/.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

За ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як передбачено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Намагаючись спростувати висновки суду, апелянт посилається на те, що боржником було порушено умови укладеного між сторонами договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому вимоги позивача щодо стягнення вказаної вище суми заборгованості є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач в судовому засіданні посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом і просив суд відмовити в задоволенні позову саме з цих підстав.

За ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність згідно приписів ст.257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

За домовленістю сторін терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлені тривалістю 5 років, на що вказано в п.5.5 умов надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.5 цієї статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вказано вище, строк виконання зобов'язання в даному випадку визначений умовами договору, а саме: строк дії договору -до 23.11.2007 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку , що перебіг строку позовної давності для позивача починається в даному випадку з 24.11.2007 року, тобто, зі спливом строку виконання зобов'язання.

Доказів того, що відповідачем вчинялися дії, які переривають перебіг строку позовної давності, як суду першої інстанції так й колегії суддів, апелянт не надав.

Відповідно до норм ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вказано вище, відповідачем було зроблено заяву про застосування строків позовної давності при вирішенні спору.

В п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що враховуючи положення п. 7 ч.13 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із ним позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п.7 ч.1З ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідачем укладено договір споживчого кредитування, що вбачається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам / «Розстрочка»/ / Стандарт .

А тому з врахуванням всього вищенаведеного, суд першої інстанції відмовляє в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

З матеріалів справи також вбачається, що 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в зв'язку зі зміною найменування юридичної особи, що стверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копією довідки з ЄДРПОУ/а.с.19, 22/.

А як передбачено п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» /нова редакція/, у зв'язку зі зміною типу банку, змінено найменування банку з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк», що стверджується випискою зі Статуту банку /а.с.23/.

Нових доказів або обставин, які б могли спростувати висновки суду, апелянт не надав, підстав для скасування рішення суду, передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України не встановлено.

Позов не обґрунтований, таким чином, підстав для його задоволення не встановлено.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303,304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції

Головуючий

Судді