Ухвала суду № 34064240, 24.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. Справа № 9104/173972/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу Кельбас Р. А.

представника позивача Бойка М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по справі №2а - 3920/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби і просило: визнати незаконними і неправомірними дії відповідача в процесі проведення перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства за період із 21 березня 2011 року по 14 листопада 2011 року.

В ході розгляду справи позивачем в порядку ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України подано заяви, якими уточнено і доповнено позовні вимоги. Зокрема, позивач також просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 05 грудня 2011 року №0000632350, від 05 грудня 2011 року №0000622350 та від 09 лютого 2012 року №0000032350.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні документальної позапланової перевірки товариства, податковим органом зроблено висновок про те, що чинне законодавство України не передбачає можливості проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Проте, такі твердження податкового органу є необґрунтованими, так як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, яка не суперечить законодавству. Операції були зняті з контролю банком на підставі документів, що підтверджують припинення зобов'язань. Крім цього, передбачена Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» відповідальність резидентів, нерезидентів, винуватих у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. Тобто, не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби. Оскільки висновки податкового органу не ґрунтуються на фактичних обставинах здійснення господарських операцій, прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000032350 від 09 лютого 2012 року, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у апеляційній скарзі на неправильне застосування судом норм права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції не було враховано умови для зарахування вимог, як підстави для припинення зобов'язання, що передбачає взаємність зобов'язань між резидентом та нерезидентом та однорідність зобов'язання. У даному випадку позивач не був учасником договірних правовідносин за договором поставки між нерезидентом та ТзОВ «ТКС - Менеджмент». Крім цього, у позивача вимоги до нерезидента є майновими, у той час як у нерезидента до ТзОВ «ТКС - Гідроресурс» є тільки грошові вимоги.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала викладені на обґрунтування апеляційної скарги доводи і вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції з викладених у апеляційній скарзі підстав підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача не погодився з апеляційної скаргою і вважає, що викладені у ній обставини та доводи не дають підстав для висновку про необґрунтованість та незаконність постанови суду першої інстанції. Тому, просить залишити без змін оскаржуване судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача - Державну податкову інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Вислухавши в судовому засіданні доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічні взаємні зобов'язання за договором №1 від 31 серпня 2011 року про зарахування зустрічних вимог, укладеним позивачем та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед», зараховані правомірно, з дотриманням вимог закону. Зобов'язання за контрактом від 18 грудня 2009 року, що полягало в обов'язку ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» повернути позивачу попередню оплату в сумі 5 269 940 євро, з моменту укладення сторонами договору №1 від 31 серпня 2011 року про зарахування зустрічних вимог припинилося.

Відтак, на думку суду першої інстанції, у діях позивача відсутній склад правопорушення, який є необхідним для притягнення його до відповідальності та накладення на нього штрафних санкцій. Відповідно, у відповідача відсутня правова підстава здійснення нарахування штрафної санкції в сумі 2 974 439 гривень 07 коп.. Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 09 лютого 2012 року.

Разом з тим, судом зазначено, що згідно з рішенням про результати розгляду первинної скарги №823/10/10 - 2005/81 від 09 лютого 2012 року податкове повідомлення - рішення 05 грудня 2011 року № 0000622350 скасовано в частині 77 214 гривень 15 коп.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення - рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. У зв'язку з цим відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення - рішення №0000032350 від 09 лютого 2012 року.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що не підлягають до задоволення позовні вимоги, в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000632350 від 05 грудня 2011 року з тих підстав, яким до ТзОВ «ТКС Гідроресурс» застосовано штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340 гривень, оскільки при його винесенні податковий орган діяв правомірно у відповідності до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15 - 93 та пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджено матеріалами справи відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача (ТзОВ «ТКС Гідроресурс») з питань дотримання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15 - 93 по контракту від 18 грудня 2009 року з ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» за період з 21 березня 2011 року по 14 листопада 2011 року. За наслідками перевірки 21 листопада 2011 року складено Акт про результати перевірки за №3882/22 - 0/36610145 у якому викладено виявлені в ході перевірки порушення, а саме:

- порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо несвоєчасного надходження товару від фірми ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» по контракту від 18 грудня 2009 року;

- порушення п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15 - 93, п.3 Наказу Мінфіну України від 25 грудня 1995 року «Про затвердження Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», у зв'язку з тим, що позивачем декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01 липня 2011 року та 01 жовтня 2011 подано з порушенням строку декларування.

На підставі викладених у вказаному Акті висновків перевірки, 05 грудня 2011 року були прийняті податкові повідомлення - рішення: за №0000632350 та №0000622350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ТзОВ «ТКС Гідроресурс» ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15 - т93 від 19 лютого 1993 року, якими до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 340 гривень та нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 3 051 653 гривні 22 коп..

Позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження подано скаргу до Державної податкової адміністрації у Львівській області, рішенням якої за №823/10/10 - 2005/81 від 09 лютого 2012 року, залишено без змін податкове повідомлення - рішення відповідача від 05 грудня 2011 року №0000632350, а також частково скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 05 грудня 2011 року №0000622350 щодо 77 214 гривень 15 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Крім цього, Державною податковою адміністрацією у Львівській області за результатами розгляду скарги позивача 09 лютого 2012 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000032350 про нарахування пені за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», яким нараховано пеню у розмірі 2 974 439 гривень 07 коп..

Також, згідно матеріалів справи, 18 грудня 2009 року позивачем укладено контракт із ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед», який передбачав поставку останнім в користь позивача товару (спеціальної техніки). На виконання контракту, позивачем здійснено попередню оплату в сумі 5 269 940 євро. За вказаним контрактом поставка обумовленої продукції не здійснювалася.

Судом також встановлено, що ТзОВ «ТКС - Менеджмент» на підставі договору поставки, укладеного 30 червня 2011 року, отримав від ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» в рахунок оплати за поставку товару згідно специфікації 7 620 000 доларів США. Обумовлений договором товар не був поставлений і вказаний договір розірвано достроково.

Згідно договору про переведення боргу №1 - пб від 26 серпня 2011 року, укладеного між ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» (Кредитор), ТзОВ «ТКС - Менеджмент» («Первісний боржник») та позивачем (Новий боржник) укладено догові, яким сторони підтвердили наявність між Кредитором і Первісним боржником зобов'язання за договором і про припинення договору та повернення отриманого авансу. Сторони також підтверджують згоду між Кредитором та Новим боржником на переведення на нього зобов'язання Первісного боржника про повернення авансу в сумі 7 620 000 доларів США, що становить 5 272 263 Євро, а Кредитор підтверджує, що зобов'язання Нового боржника про повернення авансу буде виконано, якщо Новий боржник виконає зобов'язання перед Кредитором на суму 5 266 990 Євро.

Також, згідно з п. 7 Договору він встановлює грошове зобов'язання Первісного боржника перед Новим боржником.

Разом з тим, отримана від ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» в рахунок попередньої оплати сума в розмірі 7 620 000 доларів США, нерезиденту не повернута.

31 серпня 2011 року між позивачем та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед», укладено договір №1 про зарахування зустрічних вимог, яким припинено дію контракту від 18 грудня 2009 року та зараховано зустрічні вимоги: вимогу позивача до ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» про повернення суми попередньої оплати за контрактом від 18 грудня 2009 року та зустрічну вимогу ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» до позивача, яка виникла на підставі договору поставки товару від 30 червня 2011 року, укладеного ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» із ТзОВ «ТКС - Менеджмент» (постачальник), та договору про переведення боргу від 26 серпня 2011 року № 1пб.

Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення було те, що відповідач вважав зарахування зустрічних вимог між позивачем та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» таким, що порушує закон, оскільки зобов'язання, зміст якого полягав в обов'язку повернення попередньої оплати в сумі 5 269 940 євро за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним 18 грудня 2009 року, не припинилось.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, серед інших, принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки у будь - яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Статтею 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надано право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з - поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно ст. ст. 598, 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом і зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із представлених договорів, у даному випадку зустрічні зобов'язання, які були зараховані позивачем та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед» за договором про зарахування зустрічних вимог від 31 серпня 2011року, за своєю суттю були зобов'язаннями по сплаті грошових коштів, а тому є однорідними.

Статтею 6 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь - які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які заборонені законами України.

У відповідності до п. 1.10. «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Правління Національного банку України №136 від 24 березня 1999 року, експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Відповідно до представлених документів, які підтверджують припинення зобов'язання, листом ПАТ «Астра Банк» № 42/2 - 961 від 06 березня 2012 року підтверджено зняття у березні 2012 року з контролю операцій, здійснених позивачем по зовнішньоекономічному контракту від 18 грудня 2009 року, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договорами.

Тобто, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та надані на їх підтвердження докази, положення нормативно - правових актів, що регулюють порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, як положення спеціальних так і загальних правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у ситуації, що розглядається, правомірно застосував у розрахунках з контрагентом нерезидентом таку форму припинення зобов'язань як зарахування зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неможливість припинення у даному випадку зобов'язання, оскільки зобов'язання позивача перед нерезидентом виникли внаслідок переведення заборгованості іншого суб'єкта господарювання, ТзОВ «ТКС - Менеджмент», яка виникла перед нерезидентом у зв'язку із невиконанням ТзОВ «ТКС - Менеджмент» умов договору поставки товару від 30 червня 2011 року, з тих мотивів, що позивач не був учасником договірних відносин за умовами договору поставки товару від 30 червня 2011 року, що в свою чергу виключає можливість виникнення у позивача взаємного зобов'язання. Як було встановлено судом вимоги за договорами є однорідними, тобто стосуються повернення та сплати грошових коштів, а тому є однорідними.

Крім цього, відповідач, як на одну із обставин, що обґрунтовують доводи апеляційної скарги, посилається на зміст листа Національного банку України від 22 червня 2012 року, згідно з яким ПАТ «Астра Банк» при знятті з контролю імпортних операцій за контрактом від18 грудня 2009 року порушено вимоги Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15 - 93 від 19 лютого 1993 року. Разом з цим, суд першої інстанції, зазначивши, що висновок Національного Банку України щодо дій ПАТ «Астра Банк» не спростовує факту зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язання, на думку колегії судді апеляційного суду, дав належну оцінку даному доказу.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладені відповідачем доводи та посилання на докази, які підтверджують відповідачем обставини, не підтверджують наявність у діях позивача складу правопорушення, який є підставою для притягнення його до відповідальності та накладення на нього штрафних санкцій.

Тобто, відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладені у судовому рішенні висновки. Тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по справі №2а - 3920/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко

Ухвалу в повному обсязі складено 30 вересня 2013 року.