Постанова № 34063847, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2013 р. Справа №801/7040/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габовій Н.Г, за участю

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача - Безверхої Ю.А., Кирилова М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Ялті Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Ялті Головного управління Міндоходів, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АРК №0002711702 від 12.07.2013 року".

Адміністративний позов мотивований тим, що позивач не згоден з думкою відповідача стосовно вчинення ним порушень, які, на думку відповідача, полягають у наступному:

- позивач не зареєструвався платником ПДВ, коли така реєстрація була обов'язковою;

- позивач занизив базу оподаткування ПДВ по оподатковуваних операціях з поставки товарів;

- позивач знизив ПДВ на загальну суму 253 651 грн.

Позивач вважає, що всупереч тому, що він подавав реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, йому було відмовлено в реєстрації з підстав невідповідності вимогам п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, оскільки загальна сума поставки за останні 12 місяців склала 288,8 тис. грн., хоча відповідач не прийняв до уваги всі надані позивачем документи та невірно визначив обсяги поставки.

Позивач зазначає, що у зв'язку зі вчасною подачею ним реєстраційної заяви на нього поширюється дія п.п.183.10 ст.183 ПКУ в частині звільнення від відповідальності за не нарахування та несплату ПДВ у період з 01.05.2012 року по 13.06.2012 року. Таким чином, як зазначає позивач, він не порушив п.п.187.1 ст. 187 та п.п.188.1 ст. 188 ПКУ та, не являючись платником ПДВ, не міг та не повинен був здійснювати нарахування, утримання та перерахування ПДВ до бюджету, не повинен був подавати декларацію по ПДВ за травень 2012 року.

Крім того позивач вказує, що узагальнююча податкова консультація про окремі питання, зв'язані з обов'язковою реєстрацією платників ПДВ, затверджену наказом ДПІ України від 06.07.2012 року №588, не може бути застосована до нього у даному випадку з причин, наведених у позові.

Позивач зазначає, що його зареєстровано як платника ПДВ 13.06.2012 року, та вважає правомірним нараховувати та сплачувати ПДВ з цієї дати.

Позивач наполягає на тому, що база оподаткування ПДВ стосовно оподаткованих операцій ним встановлена вірно, ПДВ на суму 253 651 грн. не занижений. Сума ПДВ не викривлена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2013 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи 10.09.2013 року позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить додати до наявних такі вимоги:

1. Визнати протиправними дії ДПІ в м. Ялта АРК ДПС стосовно відмови позивачу в реєстрації платником ПДВ.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення ДПІ в м. Ялті АРК ДПС №2496/в/18-03, прийняте 21.05.2012 року начальником ДПІ в м. Ялті АРК ДПС Пашиним С.А.

Уточнення позовних вимог вмотивовані тим, що він виконав вимоги законодавства - подав реєстраційну заяву вчасно 10.10.2012 року.

Позивач вказує, що реєстраційна заява була заповнена правильно, до заяви докладено всі необхідні документи й пояснення. Відповідач не висловив до самої реєстраційної заяви жодних претензій, що випливає з усіх документів відповідача. Таким чином, позивач не порушив порядок подачі заяви, встановлений ст. 183 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що він не ухилявся від реєстрації платником ПДВ, оскільки, отримавши безпідставну відмову, негайно подав наступну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року залишені без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ в м. Ялта АРК стосовно відмови позивачу в реєстрації платником ПДВ, визнання протиправним та скасувати Рішення ДПІ в м. Ялті АРК ДПС №2496/в/18-03, прийняте 21.05.2012 року начальником ДПІ в м. Ялті АРК ДПС Пашиним С.А.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача проти позову заперечували та пояснили, що в зв'язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у м. Ялті підтверджуючих документів, що свідчать про обсяги здійснення ним постачання товарів/послуг, ДПІ не представлялося можливим встановити достовірність здійснення такої діяльності. Більш того, згідно документів, що були в розпорядженні відповідача, знайшло підтвердження виключно здійснення операцій на суму 288,8 тис. гривень.

Представник відповідача зазначив, що рішення про відмову в реєстрації позивача платником ПДВ від 21.05.013 року не була оскаржена позивачем до вищестоящого органу чи суду, а отже відповідач прийшов до висновку, що позивач погодився з порушеннями, встановленими ДПІ у м. Ялті. Більш того, у подальшому позивач усунув всі недоліки, надав усі необхідні документи та в червні 2012 року був зареєстрований платником ПДВ.

Під час проведення перевірки були встановлені порушення, а саме перевищення позивачем обсягу поставок у період з 01.05.2012 року по 13.06.2012 року, у зв'язку з чим, позивачу було донараховано податкове зобов'язання та застосовані фінансові санкції.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, вивчивши чинне на момент виникнення правовідносин та розгляду справи законодавство, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м. Ялті Головного управління Міндоходів з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, встановлених законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці визнаються суб'єктами господарювання.

ОСОБА_1 був зареєстрований 03.03.2011 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим як фізична особа-підприємець, про що свідчить Свідоцтво серії НОМЕР_1 та виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.03.2013 року.

Таким чином, ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що згідно акту перевірки від 07.0.2013 року ОСОБА_1 з 09.03.2011 року взятий на облік в органах держаної податкової служби та на дату видачі довідки перебуває на обліку в ДПІ у м. Ялті.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, судом встановлено наступне.

10.05.2012 року ФОП ОСОБА_1 подав до ДПІ у м. Ялта реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником ПДВ та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 ПКУ, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

В розділі 7 реєстраційної заяви зазначена загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів в розмірі 368132,82 гривень.

До вказаної заяви позивачем були надані наступні документи:

- копія виписки з ЄДР про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 від 27.12.201 року,

- копія дистрибютерського договору № 51 від 01.01.2012 року,

- копії трудових договорів з найманими працівниками ОСОБА_4, ОСОБА_3,

- копія торгового патенту серії НОМЕР_2 на право здійснення торгової діяльності,

- копія довіреності на розпорядження транспортним засобом;

- копія довіреності на представництво інтересів.

21.05.2012 року ДПІ у м. Ялті АРК ДПС надіслала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 лист №2496/6/18-03, у якому зазначено, що відповідно до п.3.8-3.10 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.11.2011 року №1369/20107 при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з інформацією Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб-підприємців. Дані реєстраційної заяви ф.1-ПДВ повинні бути достовірними та відповідати відомостям ЄДР юридичних осіб та осіб-підприємців. У листі зазначено, що за результатами розгляду реєстраційної заяви та поданих документів встановлено, що загальна сума від здійснення підприємством постачання товарів/послуг складає 288,8 тис. грн. Таким чином, ДПІ у м. Ялті зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не відповідає вимогам, зазначеним п.п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України. На підставі цього ФОП ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації платником ПДВ.

Судом встановлено, що таке рішення прийнято відповідачем на підставі висновку № 3 від 17.05.2012 року, в якому зазначено, що загальний обсяг операцій складає 288800 гривень, у тому числі в першому кварталі 2012 року - 83000 гривень, в травні 2012 року - 205800 гривень.

Судом встановлено, що позивач погодився, що реєстраційна заява від 10.05.2012 року була подана з порушенням порядку, що встановлений ст. 183 ПКУ, відмову ДПІ у м. Ялті від 21.05.2012 року ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржив.

У той же час позивач продовжив здійснення господарської діяльності без належної реєстрації його платником податку на додану вартість.

05.06.2012 року ФОП ОСОБА_1 повторно подав реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником ПДВ та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 ПКУ, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

В розділі 7 реєстраційної заяви зазначена загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів в розмірі 1502466 гривень

До вказаної заяви позивачем були долучені звіти РРО, звіти платника єдиного податку, книга обліку доходів.

У відповідь на дану реєстраційну заяву 13.06.2012 року ДПІ у м. Ялті АРК ДПС зареєструвала ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_4.

07.06.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було складно Акт №818/17.2/НОМЕР_3/150 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, за період з 09.03.2011 року по 31.12.2012 року.

Згідно з Актом перевірка проводилась з 05.06.2013 року по 07.06.2013 року. Станом на дату підписання акту перевірки ФОП ОСОБА_1 був платником ПДВ.

Актом перевірки встановлено, що за період з 13.06.2012 року до 31.12.2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 415569 гривень.

.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 09.03.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його зниження всього у сумі 253 651 грн., у тому числі:

- заниження податкових зобов'язань у травні 2012 року на 208 766 грн., у червні 2012 року на 44 393 грн.,

- завищення податкового кредиту за червень 2012 року на 492 грн.

Відповідно до висновку Акту перевіркою встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п.183.4 ст.183, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, діючого у перевіряємому періоді, яке виявилося у тому, що позивач здійснював діяльність без реєстрації платником ПДВ, коли така реєстрація є обов'язковою, що відповідно привело до заниження бази оподаткування з ПДВ по оподаткованим операціям з постачання товарів; вимог п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України в частині віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) при придбанні товарів, які в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Унаслідок вказаних порушень занижений податок на додану вартість в загальній сумі 253159 грн., у тому числі: за травень 2012 року на 108 766 грн., за червень 2012 року на 44393 грн.

Крім того, позивач включив до складу податкового кредиту червня 2012 року суму в розмірі 492 грн. по операціям з ТОВ «Лубенський молочний комбінат» згідно податкових накладних від 24.06.2012 року та 30.06.2012 року. Але отримані по вказаним податковим накладним товари не були використані в господарській діяльності позивача, а повернені постачальнику ТОВ «Лубенський молочний комбінат»

Також в порушення вимог п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України позивачем не надана податковому органу податкова декларація з ПДВ за травень 2012 року.

Згідно з п.п.54.3.2 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.120.1. ст.. 120 ПКУ неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

21.06.2013 року ДПІ у м. Ялті АРК ДПС фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було видане Податкове повідомлення-рішення №000249172, у якому вказано, що згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, п.123.1 ст.123, п. 11 підрозд.10 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки №818/17.2/НОМЕР_3/150 від 07.06.2013 року встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п.183.4 ст.183, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, у зв'язку в чим фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання на суму 253 651 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 63 582,75 грн.

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів та зборів України, в якій зазначив, що вважає його безпідставним, необґрунтованим, таким, що суперечить чинному законодавству, і просить його скасувати.

01.07.2013 року Міністерством доходів і зборів України видане рішення №2518/13/99-99-10-03-14, згідно якого було зазначено наступне.

ДПІ у м. Ялті АРК ДПС провела документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 09.03.2011 року по 31.12.2012 року, за висновками якої складено акт від 06.03.2013 року №368/17.2/НОМЕР_3/56.

ФОП ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю іншими продовольчими товарами з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року - на загальній системі оподаткування.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення приписів п. 181.1 ст. 181, п.183.2, 183.4 ст.183, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 287122 гривень та завищено податковий кредит в розмірі 492 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет у загальній сумі 287 614 грн., у тому числі: за травень 2012 року - 242 729 грн., за червень 2012 року - 44 393 грн., за серпень 2012 року - 492 грн. Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України не подав до ДПІ у м. Ялті АРК декларацію з ПДВ за травень 2012 року.

Відповідно до наданих документів, у квітні 2012 року обсяг від здійснення оподаткованих операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців у ФОП ОСОБА_1 сукупно перевищив 300 000 грн. та склав 428 181,62 грн.

ФОП ОСОБА_1 був зобов'язаний відповідно до вимог п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України надати до ДПІ у м. Ялті заяву про реєстрацію платника ПДВ та зареєструватись платником ПДВ, але фактично ФОП ОСОБА_1 зареєструвався з 13.06.2012 року.

Документальною плановою перевіркою обсяг постачання товарів (робіт, послуг) за період з 01.05.2012 року по 12.06.2012 року визначений у загальній сумі 1 435 608 грн., а податкові зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 287 122 грн., у тому числі за травень 2012 року у сумі 242 729 грн., за період з 01.06.2013 року по 12.06.2013 року у сумі 44 393 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України зависив податковий кредит з ПДВ за червень 2012 року у сумі 492 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у м. Ялті АРК ДПС винесено до ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №0000601702 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 359 687,50 грн., у тому числі за основним платежем 287 614 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 72 073,50 грн.

Рішенням ДПС в АРК від 22.04.2013 року №В/686/10.2-14 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №0000601702 залишено без змін.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою, в результаті закінчення якої було складено акт №368/17.2/НОМЕР_3/56 від 06.03.2013 року, висновки попередньої перевірки підтверджені частково.

Враховуючи викладене у рішенні та керуючись ст. 55 Податкового кодексу України, п.п. "б" п. 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами ДПС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 року №1203 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2012 року за №2046/22358, Міністерство доходів та зборів України скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 21.03.2013 року №0000601702 про визначення грошового зобов'язання ПДВ на суму 42 453,75 грн., у тому числі за основним платежем 33 963 грн. і застосованих штрафних санкцій у розмірі 8490,75 грн. та рішення ДПС в АР Крим від 22.04.2013 року №В/686/10.2-14 про результаті розгляду первинної скарги у зазначеній частині, а повторну скаргу ФОП ОСОБА_1 частково задовольняє.

12.07.2013 року ДПІ у м. Ялті АРК ДПС фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було видане Податкове повідомлення-рішення №0002711702, у якому вказано, що згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, п.123.1 ст.123, п. 11 підрозд.10 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки №818/17.2/НОМЕР_3/150 від 07.06.2013 та з урахуванням рішення про результати розгляду повторної скарги від 01.07.2013 року №9965/7/99-9910-01-03-14 встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п.183.4 ст.183, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, у зв'язку в чим фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання на суму 253 651 грн. та призначено штрафні (фінансові) санкції на суму 63 582,75 грн.

До податкового повідомлення-рішення доданий розрахунок податкового зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість за наслідками перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому обґрунтовано загальну суму грошового стягнення. Згідно розрахунку, позивачу нарахований штраф у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання, в розмірі 63 412,75 грн., а також застосовані штрафні санкції за неподання податкової декларації в розмірі 170 гривень, на загальну суму 63 582,75 грн.

12.07.2013 року ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС надіслала ФОП ОСОБА_1 лист №3331/17.2/В, у якому повідомило, що раніше винесене на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки №818/17.2/2802122951/150 від 07.06.2013 року податкове повідомлення-рішення №0002491702 від 21.06.2013 року слід вважати відізванним. З урахуванням рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення №0000601702 від 21.03.2013 року ДПІ у м. Ялті АРК ДПС направила ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №0002711702 від 12.07.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 317 233,75 грн., у т.ч. за основним платежем 253 651 грн., штрафні санкції - 63 582,75 грн.

Не погодившись з вказаний повідомлення рішенням позивач звернувся з позовом до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи, чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Податковим кодексом України.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України закріплені функції, які виконують органи державної податкової служби, у тому числі податкові органи реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків (п. 19-1.1.6);

З вищенаведених норм випливає, що обов'язок реєстрації осіб платниками податку на додану вартість покладений на податкові органи, у тому числі на ДПІ у м. Ялті АРК ДПС.

Згідно п. 1,2 .п. 180.1 статті 180 ПКУ для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Статтею 181 ПКУ встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, судом встановлено, що платником податку на додану вартість визнається або особа, яка зареєстрована як платник податку, або особа, яка має бути зареєстрована таким платником у випадку, коли загальна сума від здійснення операцій протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

Порядок реєстрації платників податку визначений статтею 183 ПКУ, згідно якої будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

Таким чином, особа може бути зареєстрована як платник податку на додану вартість у випадку, якщо нею подану заяву в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно п.183.10 ст. 183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що не несе відповідальність за ненарахування або несплату податку виключно та особа, яка подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву у випадках та в порядку, що передбачені ПКУ.

В усіх інших випадках, у тому числі, якщо особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, але нею не дотриманий порядок надання реєстраційної заяви, внаслідок чого така особа не зареєстрована платником податку на додану вартість, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що у позивача виник обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість у травні 2012 року, оскільки в цьому періоді в нього виникло перевищення обсягу доходу на 300 000 гривень.

Судом встановлено, що позивач 10.05.2012 року вперше звернувся з реєстраційною заявою до податкового органу.

Але судом встановлено, що позивачем не був дотриманий порядок надання заяви про реєстрацію платником ПДВ, визначений ПКУ.

Статтею 181 ПКУ визначений обов'язок особи зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.

Порядок реєстрації платників ПДВ визначений Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» № 1394 від 07.11.2011 року.

Пунктом 3.5. Положення встановлено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (додаток 1).

Згідно п. 3.8 Положення з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Таким чином, платник податків зобов'язаний подати до податкового органу документи, які підтверджують відомості, зазначені в реєстраційній заяві.

Згідно п. 183.8. ст.. 183 ПКУ контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Пунктом 3.10. Положення також передбачено, що податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 3.5.1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення).

Як встановлено судом, позивач в розділі 7 реєстраційної заяви від 10.10.2012 року зазначив загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів в розмірі 368132,82 гривень та до заяви не долучив жодного документа, який підтверджує зазначені відомості.

У той же час при розгляді справи судом встановлено, що такі відомості, не лише не були підтверджені позивачем, але й взагалі не відповідають дійсності, оскільки загальна сума операцій за попередні 12 місяців складала 428181,62 гривень.

В свою чергу, працівник відповідача, який здійснює перевірку реєстраційних відомостях, на підставі документів, що були в розпорядженні податкового органу, оскільки інші документи позивач не надав, а саме на підставі звітів РРО за березень та квітень 2012 року прийшов до висновку, що загальна сума операцій склала 288800 гривень, у тому числі за березень 2012 року - 83030,94 гривень, у квітні 2012 року - 205790,68 гривень.

Отже, позивачем була подана заява з порушенням порядку, встановленого ст.ст. 181,183 ПКУ, у звязку з чим відповідачем 21.05.2012 року правомірно було відмовлено позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість.

Треба зазначити, що відмова у проведенні реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника ПДВ від 21.05.2012 року не була оскаржена Позивачем до вищестоящого органу або суду, а отже Позивач погодився з порушеннями, встановленими ДПІ у м. Ялті та повторно подав реєстраційну заяву 13.06.2012 року.

Більш того, судом встановлено, що станом на травень 2012 рік загальна сума такого перевищення складала 128181,62 гривень (428181,62 - 300 000). Але позивач, знаючи, що ним в квітні 2012 року перевищений обсяг операцій та він має бути зареєстрований платником ПДВ, продовжив здійснення господарської діяльності в травні та червні 2012 року без реєстрації платником ПДВ, чим збільшив обсяг операцій до 1502466 гривень.

Доводи позивача, що відповідач при перевірки заяви про реєстрацію платником ПДВ від 10.10.2012 року був зобов'язаний використати всі облікові дані, витребувати такі підтверджуючи документи від позивача та самостійно розрахувати сума виручки є необґрунтованими.

По-перше, обов'язок надати документи покладаються законодавством саме на особу, яка подає реєстраційну заяву.

По-друге, відомості про доходи, які отримані позивачем з червня 2011 року до квітня 2012 року є виключно в розпорядженні позивача (книга обліку доходів та витрат), оскільки в 2011 році ФОП ОСОБА_1І перебував на спрощеній системі оподаткування, та надавав до органів ДПІ виключно квартальні звіті без зазначення обсягів виручки помісячно.

По-третє, під час реєстрації особи платником ПДВ органи податкової служби не мають права проводити документальні перевірки, витребовувати додаткові документи, оскільки оцінюються виключно відомості реєстраційної заяви та долучених до неї документів.

Отже, так як позивач не дотримався встановленого порядку при реєстрації його платником ПДВ в травні 2012 року, йому правомірно було відмовлено в такій реєстрації відповідачем.

Таким чином, до позивача мають бути застосовані норми п.183.10 ст. 183 ПКУ, які визначають відповідальність особи за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Порядок визначення об'єкта оподаткування встановлений статтею 185 ПКУ, згідно якої об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.187.1.ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд зазначає, що оскільки позивач не зареєстрований платником податку на додану вартість, він не має право на формування податкового кредиту, що також зазначено в п. 183.10 ст. 183 ПКУ.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем вірно визначений розмір заниженого податкового зобов'язання за травень-червень 2012 року в сумі 253159 грн., що підтверджується документами, дослідженими в судовому засіданні.

Також правомірними є висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Лубенський молочний завод» в червні 2012 року на суму 492 гривні, у зв'язку з повернення отриманого товару постачальнику.

Таким чином, відповідач вірно визначив податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 253651 гривня.

Крім того, відповідачем правомірно визначені та розраховані штрафні санкції в сумі 63 582,75 гривень.

Отже, податкове повідомлення рішення № 0002711702 від 12.07.2013 року є законним та обгрунтованим.

Таким чином, виходячи зі встановлених судом обставин та зазначених норм законодавства, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судом відмовлено в задоволені позову, сплачені судові витрати позивачу не повертаються.

У судовому засіданні, що відбулося 07.10.2013 року, проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 11.10.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.