Ухвала суду № 34062563, 06.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 р.Справа № 2а-13176/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-13176/12/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СТД-Сталь"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому скасувати:

- податкове повідомлення - рішення № 0000312202 від 26.10.12 року про сплату 351337,0 грн., податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 113263,50 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000302202 від 26.10.12 року про сплату 320856,0 грн., податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 160428,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 р. по справі № 2а-13176/12/2070 позов задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 р. по справі № 2а-13176/12/2070 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники сторін по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р.

За результатами складено Акт від 12.10.2012 року № 2245/22-206/37090550.

Відповідно до висновків Акту перевірки, встановлено порушення позивачем вимог:

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "СДТ-Сталь" занижено податок на прибуток в сумі 351337,0 грн. у т.ч.: за IV квартал 2011 року у сумі 124810,0 грн.; за І квартал 2012 року у сумі 128837,0 грн.; за 2 квартал 2012 року у сумі 97690,0 грн.;

- в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлення заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 320856,0 грн., в тому числі по періодах: листопад 2011 року - 37403,0 грн.; грудень 2011 року - 71128,0 грн., січень 2012 року - 16689, грн., лютий 2012 року - 66900,0 грн.; березень 2012 року - 37944,0 грн.; квітень 2012 року -56042,0 грн.; травень 2012 року - 34750,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 12.10.2012 року № 2245/22-206/37090550 ДПІ у Київському районі м. Харкові Харківської області Державної податкової служби прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000302202 від 26.10.12 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 481284,0, в т.ч. за основним платежем - 320856,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 160428,0 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000312202 від 26.10.12 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 464600,50 грн. в т.ч. за основним платежем - 351337,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 113263,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з виконанням правочинів № 381 від 03.10.2011р. та № 53 від 01.02.2012 року укладених з ТОВ "В.Л.В.", ТОВ "МАКСМЕТШВЕСТ", оскільки висновки щодо порушення податкового законодавства ґрунтуються лише на актах перевірки іншими податковими органами контрагентів позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що 03 жовтня 2011 року між ТОВ "СДТ-СТАЛЬ", іменований покупець та ТОВ "В.Л.В.", іменований продавець, був укладений договір № 381, відповідно до якого (п. 1.1.) Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити, а Продавець поставити будівельні матеріали, металопрокат та інше, іменоване надалі товар (а.с.52 т.1).

Відповідно до умов цього договору ТОВ "В.Л.В." було продано та поставлено товар згідно видаткових накладних (а.с.53-104 т.1).

ТОВ "СДТ-СТАЛЬ" у безготівковому порядку, розрахувалося за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.9-66 т.2).

Доставка товару здійснювалась автотранспортом та підтверджується товарно-транспортними накладними доданих до матеріалів справи (а.с.199-250 т.1, а.с.1-8т.2).

На кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 175 від 02.11.11р.; № 176 від 07.11.11р.; № 177 від 09.11.11р.; № 178 від 14.11.11р.; № 179 від 17.11.11р.; № 180 від 21.11.11р.; № 181 від 29.11.11р.; № 143 від 05.12.11р.; № 144 від 07.12.11р.; № 145 від 08.12.11р.; № 146 від 12.12.11р.; № 147 від 13.12.11р.; № 148 від 15.12.11р.; № 149 від 19.12.11р.; № 150 від 19.12.11р.; № 151 від 22.12.11р.; № 152 від 26.12.11р.; № 153 від 27.12.11р.; № 71 від 11.01.12р.; № 72 від 17.01.12р.; № 73 від 24.01.12р.; № 24 від 27.01.12р.; № 79 від 01.02.12р.; № 80 від 08.02.12р.; № 81 від 09.02.12р.; № 82 від 28.02.12р.; № 162 від 06.03.12р.; № 163 від 13.03.12р.; № 164 від 14.03.12р.; № 18 від 21.03.12р.; № 165 від 21.03.12р.; № 166 від 27.03.12р.; № 167 від 28.03.12р.; № 168 від 29.03.12р.; № 17 від 14.03.12р.; № 146 від 03.04.12р.; № 147 від 12.04.12р.; № 19 від 13.04.12р.; № 148 від 17.04.12р.; № 149 від 18.04.12р.; № 150 від 19.04.12р.; № 151 від 23.04.12р.; № 152 від 24.04.12р.; № 153 від 27.04.12р.; № 153 від 11.05.12р.; № 154 від 14.05.12р.; № 155 від 15.05.12р.; № 156 від 16.05.12р.; № 157 від 24.05.12р.; № 158 від 25.05.12р.; № 159 від 29.05.12р. (а.с.105-155т.1).

Зазначений вище товар був реалізований на підставі договору № 238-13/128-Т від 01.09.2011р. та додаткової угоди до нього (а.с.70-74 т.2), укладений між ТОВ "СДТ-СТАЛЬ" та ПАТ завод "Електроважмаш".

Поставка товару підтверджується видатковими накладними (а.с.75-150т.2).

За поставлений товар ПАТ завод "Електроважмаш" розрахувався, що підтверджується банківськими виписками (а.с.151-212т.2).

За договором підряду № 53 від 01.02.12 року, укладений між ТОВ "СДТ-СТАЛЬ", іменовано Замовник та ТОВ "МАКСМЕТІНВЕСТ", іменовано Підрядник, відповідно до п. 1.1. Підрядник взяв на себе зобов'язання власними силами виконати демонтаж металоконструкцій обладнання, легковісних перегородок, металоконструкцій обладнання промислових вставок, демонтаж покрівельного покриття та здійснити порізку вищезазначеного обладнання перегородок та вставок, а ТОВ "СДТ-СТАЛЬ" повинен був розрахуватися за виконані роботи (а.с.156т.1).

Об'єкт на якому проводилися демонтажні роботи, знаходиться на території ПАТ "Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе".

Роботи за даним договором були виконані у повному обсязі у лютому 2012 року, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.157т.1) та актом прийомки виконаних підрядних робіт № 1 (а.с.158-159 т.1), відповідно до якого виконано демонтаж кровельного покриття у будівлі ЧЛЦ-1, що знаходиться на території ПАТ "ХТЗ ім.. С. Орджонікідзе" на суму 209498,40грн., що відповідає відомостям ресурсів до акту № 1 та Розрахунку № 1-2 загально виробничих видатків до акту № 1 та Розрахунку № 5 Сметний прибуток, Розрахунок № 6 засоби на покриття адміністративних видатків будівельно-монтажних організацій до акту № 1 (а.с.157-164 т.1).

Також в матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних будівельних робіт та актом виконаних підрядних робіт № ОУ-229/24, відповідно до цього акту було виконано демонтаж металоконструкцій кровлі у будівлі ЧЛЦ-1, що знаходиться на території ПАТ "ХТЗ ім.. С. Орджонікідзе" на суму 54127,20грн., що відповідає відомостям ресурсів до акту № ОУ-229/24 та Розрахунку № 1-2 загально виробничих видатків до акту № ОУ-229/24 та Розрахунку № 5 Сметний прибуток, Розрахунок № 6 засоби на покриття адміністративних видатків будівельно-монтажних організацій до акту № ОУ-229/24 (а.с.165-170т.1).

За виконані роботи згідно договору позивач з ТОВ "МАКСМЕТІНВЕСТ", у безготівковому порядку, розрахувався у повному обсязі, а саме, шляхом оплати за здійснені роботи на суму 263625,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: ПД № 710 від 20.04.12р.; ПД № 733 від 24.04.12р.; ПД № 852 від 11.05.12р. (а.с.67-69т.2).Також виписані податкові накладні: № 28 від 29.02.12р.; № 3 від 29.02.12р.(а.с.171-172т.1)

Доказом підтвердження господарської мети операції (вищезазначеного договору) є укладений договір № 11/44-01 від 04.01.11р. між ТОВ "СДТ-СТАЛЬ" (надалі - Підрядник) та ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" з додатковими угодами до цього договору (а.с.213-217т.2).

Виконані роботи були прийняти останнім, що підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом виконаних підрядних робіт № 9 за лютий 2012р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом виконаних підрядних робіт № 8 за лютий 2012р.(а.с.218-219т.2).

Розрахунки між сторонами здійснювались шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується листами та угодами про залік та банківськими виписками (а.с.234-243т.2, а.с.151-212т.2).

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, викладених в акті перевірки, про порушення позивачем п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України , п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, враховуючи наступне.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини у справі, докази щодо реальності угод, укладених між позивачем та його контрагентами, правомірним є висновок суду про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.138.2, п.138.4, п. 138.8 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки позивачем доведено факт подальшого використання отриманих робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання (контрагентом).

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Окрім того, згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення -рішення.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов`язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від19.12.2012р. по справі№2а-13176/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-13176/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.