Постанова № 34062358, 02.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року 13:16 810/2419/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Пром Агро Рось" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Пром Агро Рось" (далі - позивач, підприємство) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Позивач зазначає, що ним до перевірки надано усі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентом. Відповідач покладається лише на акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтайм Сервіс». Просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити. Пояснив, що під час дослідження товарності проведених фінансово-господарських операцій ПП «Пром Агро Рось» з покупцем ТОВ "Інтайм Сервіс" встановлено, що у видаткових накладних, які були виписані ПП «Пром Агро Рось» на адресу ТОВ «Інтайм Сервіс» в розділі «покупець» відсутні всі реквізити покупця, а саме: адреса покупця, свідоцтво платника ПДВ, ІПН, номер розрахункового рахунку, назву та МФО банка, відсутня адреса складу звідки відвантажувався товар, а також відсутні будь-які документи, які б підтверджували спосіб транспортування реалізованих товарів та відповідність обсягів перевезення товару технічним характеристикам транспортних засобів. Тому ці накладні є недійсними в частині реквізитів. Таким чином, в ході перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання від ПП «Пром Агро Рось» до ТОВ «Інтайм Сервіс».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром Агро Рось» є юридичною особою, що зареєстрована 30.03.2006 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області. Видами діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Товариство зареєстровано платником податків на додану вартість Білоцерківською ОДПІ 11.04.2006, на податковому обліку перебуває в Білоцерківській ОДПІ з 07.04.2006.

На підставі направлення №12 від 09.01.2013, згідно з наказом Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 08.01.2013 №8 та у зв'язку з ненаданням в повному обсязі приватним підприємством ПП «Пром Агро Рось» письмового пояснення та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Інтайм сервіс» на письмовий запит УПМ ДПС в Київській області від 16.07.12 № 2835/10/07-50 податком органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Пром Агро Рось» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтайм сервіс» за період з 01.01.12 по 30.06.12. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.01.2013 №321/22-1/34326378/9 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.п. 135.4.1, п. 135.4, ст. 135, п. 135.2, ст.135, п. 138.4, ст.138, п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139, п. 135.1, ст. 135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення збитків за І квартал 2012 р. на суму 161900 грн, заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 206632 грн, в т.ч. за 1 квартал 2012 р. на суму 30149 грн, ІІ квартал 2012 року на суму 176483 грн.

При складанні акта перевірки податковим органом використано пояснення ОСОБА_2 від 12.05.2012, надані до ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про те, що він не здійснював керівництво господарською діяльністю ТОВ «Інтайм Сервіс» та не підписував як директор цього підприємства будь-яких документів, що свідчили б про ведення підприємством фінансово-господарської діяльності. Також використано акт перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 06.07.12 № 1074/22-60/37588027, згідно з яким в ході відпрацювання ТОВ «Інтайм сервіс» ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС надано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтайм сервіс» та відсутність цього підприємства за податковою адресою м. Київ, вул. Хмельницька, 10, а також те, що правочини, укладені між ТОВ «Інтайм сервіс» та контрагентами (покупцями, постачальниками) за період з 01.02.12 по 31.05.12, є нікчемними.

До Білоцерківської ОДПІ підприємством не було надано до перевірки оборотно-сальдові відомості та журнали ордери в розрізі субрахунків по рахунках, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, книгу реєстрації довіреностей.

Перевіркою встановлено, що видаткові накладні є недійсними в частині реквізитів ТОВ «Інтайм Сервіс». Так як реквізити ТОВ «Інтайм Сервіс» є недійсні, то видаткові накладні, які були виписані ПП «Пром Агро Рось» на адресу «Інтайм Сервіс», мають ознаки дефектності. Отже, в ході перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій (нікчемність) по ланцюгу постачання від «Пром Агро Рось» до ТОВ «Інтайм Сервіс».

З урахуванням вищевикладеного, підприємством безпідставно сформовано дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 на загальну суму 960168 грн, в т.ч. за І квартал 2012 р. на суму 252565 грн, за ІІ квартал 2012 р. на суму 707603 грн по контрагенту ТОВ «Інтайм Сервіс».

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 №213/0000022010, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на прибуток на загальну суму 258290 грн, з яких за основним платежем в сумі 206632 грн та за штрафними фінансовими санкціями - 51658 грн, та №0000022010/241, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 161900 грн.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між позивачем (постачальник) та ТОВ «Інтайм Сервіс» (покупець) 07.03.2012 укладено договір №28 поставки товару, предметом якого є передача у власність покупцю товару в асортименті. На виконання умов цього договору позивачем оформлено вісімнадцять видаткових накладних, а контрагентом надано чотирнадцять довіреностей на особу, яка здійснювали доставку товару - ОСОБА_2 (т.1 а.с.57-91). Пунктом 2.2 договору визначено умови поставки - EXW склад постачальника (Інкотермс 2010). Згідно з актом перевірки сторонами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача в банку здійснено розрахунки на суму 1152202 грн, в т.ч. ПДВ 192034 грн, заборгованості по розрахунках за договором немає.

На підтвердження надходження товару до позивача та зберігання його товариством надано до суду вантажно-митні декларації; договір оренди землі №54 від 14.06.2010, предметом якого є надання в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення виробничої бази; свідоцтво про право власності на нерухоме майно; сертифікати якості товару; технічні характеристики вилочного погрузчика; акти приймання-передачі основних засобів; видаткові накладні; наказ №24 про введення в експлуатацію; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку; табель обліку використання робочого часу (т.1 а.с.92-133, т.2 а.с.2-23, а.с.41-100). Оплата по договору здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента.

Між позивачем та ТОВ «Ламан Шиппинг Єйдженси» 01.09.2011 укладеного договір №525/20 на транспортно-експедиторні послуги.

23 травня 2012 року оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_2 - директора ТОВ «Інтайм Сервіс» за фактом вчинення злочину, передбаченого ст.212 КК України.

Позивачем до суду надано копію заяви ОСОБА_2 від 07.11.2012 (оригінал засвідчено нотаріально), в якій він зазначив, що дійсно 12.05.2012 у вихідний день співробітник ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва відібрав у нього пояснення про діяльність ТОВ «Інтайм Сервіс». При надання пояснень ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, про що попередив співробітника податкової міліції, тому він не розумів до кінця його запитань і підписав протокол не читаючи.

З огляду на отриману інформацію суд витребував від прокурора Святошинського району м. Києва відомості щодо результатів перевірки стосовно ТОВ «Інтайм Сервіс» та ОСОБА_2, у тому числі з питань їх взаємовідносин із позивачем - ПП «Пром Агро Рось». За повідомленням прокуратури Святошинського району м. Києва від 19.07.2013 у 2012-2013 роках перевірки стосовно ТОВ «Інтайм Сервіс» та ОСОБА_2, у т.ч. з питань взаємовідносин з ПП «Пром Агро Рось», не проводились. До прокуратури району заяви, пояснення ОСОБА_2, матеріали перевірки щодо нього та стосовно ТОВ «Інтайм Сервіс» для прийняття рішення не надходили. Кримінальні справи за фактами вчинення злочинів в діяльності ТОВ «Інтайм Сервіс» та щодо ОСОБА_2 не порушувались, до провадження не приймались, провадженнями не зупинялись та не закривались. Рішення в порядку ст. 97 КПК (в редакції 1960 року) по викладених у запиті фактах не приймались.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Інтайм Сервіс» за 2012 р., які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів між позивачем та вказаним контрагентом - ТОВ «Інтайм Сервіс» підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача. Податковим органом визнається факт надходження позивачу оплати за проданий товар.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Інтайм Сервіс» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Інтайм Сервіс» на час вчинення цього правочину.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат. Із цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).

Пунктом 135.4 ст.135 ПК України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: - дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пункт 135.5 ПК України включає інші доходи, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України).

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено надходження товару до позивача, рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Інтайм Сервіс» підтверджується дослідженими належним чином оформленими первинними документами.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи копіє видаткових накладних та встановлено, що наведені у них відомості є достатніми для встановлення суті цієї господарської операції. Вказані накладні та інші первинні документи суд визнає належними та допустимими доказами, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтайм Сервіс».

Суд відкидає посилання відповідача на те, що у позивача відсутні рахунки на оплату, які зазначені в видаткових накладних, а в документах по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Інтайм Сервіс» допущено окремі неточності, оскільки з інших даних вбачається реальність договору поставки, а наявні документи дозволяють встановити суть здійсненої господарської операції. Крім того, суд зазначає, що підставою для формування валових витрат є саме наявність договору, видаткових накладних і доказів оплати за товар, а відсутність рахунків не є окремою підставою для визнання відсутності реального здійснення господарської операції, оскільки рахунок не є тим безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій

Що стосується твердження податкового органу про відсутність у позивача будь-яких документів, які б підтверджували спосіб транспортування реалізованих товарів та відповідність обсягів перевезення товару технічним характеристикам транспортних засобів, то суд зазначає, що за умовами поставки EXW таких документів у позивача і не повинно бути.

Так, згідно з Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів «Інкотермс» умови поставки EXW (франко-завод) покладають на покупця (у даному випадку ТОВ «Інтайм Сервіс») обов'язок прибути за товаром та забрати його зі складу постачальника чи з іншого обумовленого місця. Постачальник (у даному випадку позивач) повинен тільки надати покупцеві можливість забрати товар (зокрема, відкрити склад та вказати на товар). Постачальник за таких умов поставки не зобов'язаний допомагати покупцеві у навантаженні товару на транспортний засіб та не несе жодних транспортних витрат і не компенсує витрати покупцеві. Відтак, твердження податкового органу про необхідність надання позивачем документів на транспортування товару та його навантаження не ґрунтуються на умовах укладеного договору і є безпідставними.

Отже, під час судового розгляду справи представник позивача надав суду документи, що підтверджують здійснення підприємством поставки товарів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Тобто, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Судом встановлено: факт здійснення господарської операції, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, зв'язок між імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (при цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку), дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум доходів та витрат.

Під час судового розгляду справи суду було надані необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтайм Сервіс».

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього відповідних ресурсів та можливостей для виконання господарських операцій не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Суд відкидає посилання відповідача на пояснення ОСОБА_2, оскільки запитань, які стосуються взаємовідносин конкретно між ТОВ «Інтайм Сервіс» та позивачем, під час отримання пояснення у ОСОБА_2 не задавалося, та, крім того, відповідно до вимог КПК України ці документи містять лише попередньо встановлену дослідчою перевіркою інформацію, відомості щодо порушення кримінальної справи та результатів її розслідування відсутні, за цим фактом вироку суду, який набрав законної сили, немає.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_2 директора ТОВ «Інтайм Сервіс» у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК України, та заява ОСОБА_2, в якій він пояснив, що під час надання попереднього пояснення перебував у стані алкогольного сп'яніння, про що попередив співробітника податкової міліції, тому він не розумів до кінця його запитань і підписав протокол не читаючи.

Зазначені пояснення ОСОБА_2 (як надані податковим органом, так і позивачем), є суперечливими, тому суд їх до уваги не бере, в силу приписів ст. 70 КАС України вони не є належними і допустимими доказами і не можуть використовуватися як безперечне підтвердження нібито фіктивної діяльності ТОВ «Інтайм Сервіс».

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування валових доходів і витрат, податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що валові витрати ПП «Пром Агро Рось» не підтверджено документально, не відповідають дійсності і не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними, а отже висновки про порушення позивачем вимог п.п. 135.4.1, п. 135.4, ст. 135, п. 135.2, ст.135, п. 138.4, ст.138, п.п. 139.1.9, п. 139.1,ст. 139, п. 135.1 ,ст. 135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України є помилковими.

У судовому засіданні позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому невизнання податковим органом права на валові витрати є безпідставним. Відтак, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Інтайм Сервіс».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів, сплачених позивачу за поставку товару до валових витрат, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат є безпідставними.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Ураховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 за №213/0000022010 та №0000022010/241, згідно з якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та зменшено суму від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №213/0000022010 та №0000022010/241 від 08.02.2013, видані Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Пром Агро Рось" судовий збір у сумі 2295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 жовтня 2013 р.