Постанова № 34062297, 19.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2013 року 11:37 № 826/9573/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафгогазавтоматика» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі-відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС), Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач-2), в якому просило суд:

1) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 03 червня 2013 року № 0002912220;

2) визнати протиправним і скасувати рішення відповідача-2 про результати розгляду первинних скарг від 22.05.2013 року № 325/10/12-1-03

3) визнати протиправним і скасувати рішення про результати розгляду первинних скарг від 22.05.2013 року № 628/7/12-1-03, прийняте Державною податковою службою у м. Києві.

У судовому засіданні 16.07.2013 р. представником позивача заявлено клопотання про зміну позовних вимог, в якому він відмовився від позовних вимог 2,3 та просив суд вважати остаточними позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 03 червня 2013 року № 0002912220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

У судове засідання, призначене на 09.09.2013 р., представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На підставі направлень від 21.01.2013 року № 51/22-20п, від 21.01.2013 року №50/22-20п, від 21.01.2013 року № 49/22-20п, від 21.01.2013 року № 48/22-20п та від 29.01.2013 року № 95/22-30п, згідно із ст.20, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України та наказу про проведення перевірки №13 від 08.01.2013 р., відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.02.2013 р. № 110-22-20-31456899, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п. 201.6., п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму у сумі 857 133,00 грн. в т.ч.: за липень 2010 року 16722,00 грн., за серпень 2010 року 21713,00 грн., за вересень 2010 року 11726,00 грн., за жовтень 2010 року 2386,00 грн., за листопад 2010 року 649,00 грн., за грудень 2010 року 753,00 грн., за листопад 2011 року 12253,00 грн., за лютий 2012 року 159032,00 грн., за березень 2012 року 191312,00 грн., за квітень 2012 року 258523,00 грн., за червень 2012 року 182064,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 21.02.2013 р. № 110-22-20-31456899, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 червня 2013 року № 0002912220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 857 133,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 415 079,25 грн.

Доказів реалізації наданого платнику податків ст.86 Податкового кодексу України, права адміністративного оскарження рішень податкових органів, позивачем суду не подані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період, позивач мав договірні взаємовідносин з рядом контрагентів - ТОВ «Базис», ТОВ «Каманбуд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Європейські ділові рішення», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Будасістентс».

На підтвердження виконання договірних взаємовідносин, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товари (роботи, послуги), контрагентами виписані позивачу первинні документи, зокрема: видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання виконаних будівельних робіт.

В той же час, в ході проведення перевірки до відповідача надійшла інформація інших податкових органів, зокрема, акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС №781/2250/3774506 від 08.11.2012 р., акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №30/2304/36791493 від 13.03.2012 р., акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №5/2209/37567122 від 19.04.2012 р., акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №501/3-22-30-36557181 від 21.05.2012 р., акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №967/23-317/38077682 від 22.10.2012 р., якими зафіксовано, що неможливо підтвердити взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Каманбуд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Будасістентс».

Крім того, відповідно до даних електронної системи щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань контрагентів та сумою податкового кредиту позивача.

Податковим органом з метою з'ясування правомірності формування валових витрат на підприємство ТОВ «Нафтогазавтоматика» направлені запити, щодо надання пояснень та підтверджуючих документів з наступних питань: запит №873/10/2230(3) від 29.01.2013 року, щодо середньооблікової чисельності штатних працівників, кількості створених робочих місць для інвалідів, розшифровки показників валових доходів та валових витрат,які задекларовані в деклараціях з податку на прибуток підприємства за перевіряє мий період; запит №872/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо залишку кредиторської та дебіторської заборгованості; запит №871/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо наявності на балансі підприємства основних засобів; запит №870/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо переліку пов'язаних осіб та обґрунтування звичайних цін; запит №869/10/2230(3) від 29.01.2013-року щодо виданих, отриманих та переданих цінних паперів (крім векселів); запит №868/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо виданих, отриманих та переданих векселів; запит №867/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо укладених договорів страхування; запит №866/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо укладених договорів товарних кредитів; запит №865/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо укладених договорів фінансових кредитів; запит №864/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо отриманої та наданої фінансової допомоги; запит №863/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо переліку контрагентів постачальників та покупців; запит №862/10/2230(3) від 29.01.2013 року щодо переліку комісіонерів з якими укладено договори комісії.

Позивачем письмово (вх. № 2699/10 від 04.02.2013 року) повідомлено ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС що вищезазначені запити не можуть бути задоволені.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС повторно направлено позивачу запити з метою надання письмових пояснень та належним чином оформлених копій первинних документів, засвідчених належним чином, проте станом на дату складання акту перевірки письмових пояснень та документального їх підтвердження не надано.

Враховуючи положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не підтверджено документально реальності настання здійснення господарських операцій в результаті взаємовідносин між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та ТОВ «Базис», а тому така операція має ознаки безтоварної, та як наслідок у ТОВ «Нафтогазавтоматика» не виникає права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, тобто факт придбання та отримання товарів (робіт/послуг) від ТОВ «Базис» не є можливим.

Крім того, ДПІ у Святошинському районі м Києва ДПС направлено запит (№782/7/22-30 від 01.02.2012 року) на адресу Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС щодо проведення зустрічної звірки та надання інформації стосовно ТОВ «Базис». Станом на дату складання акту перевірки відповідь від Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС не надходила, отже, на думку податкового органу, до перевірки не надані первинні документи, які підтверджують фактичне отримання товару (робіт/послуг) ТОВ «Нафтогазавтоматика» від ТОВ «Базис».

Як наслідок, витрати по вищезазначеній господарській операції ТОВ «Нафтогазавтоматика» не можуть бути включені до складу валових витрат в податковій декларації з податку на прибуток за відповідні періоди.

Також, в ході проведення перевірки відповідачем 1 встановлено, що між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та ТОВ «Каманбуд» (код ЄДРПОУ 37745406) здійснено господарські взаємовідносини на загальну суму 57 890,0 грн., в результаті яких ТОВ «Нафтогазатоматика» до складу валових витрат віднесено витрати за IV квартал 2011 року в сумі 48 937,0 грн., за І квартал 2012 року в сумі 8 952,0 грн., які не підтверджено первинними документами та письмовими поясненнями посадових осіб ТОВ «Нафтогазавтоматика».

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС отримано акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС №781/2250/3774506 від 08.11.2012 року, згідно висновків якого неможливо підтвердити взаємовідносини між ТОВ «Нафтогазатоматика» та ТОВ Каманбуд» у вищезазначених періодах, а отже, на думку податкового органу, не можуть бути включені позивачем валові витрати до податкової звітності, що сформовані позивачем в результаті зазначених взаємовідносин.

В ході проведення перевірки також встановлено, що між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) здійснено господарські взаємовідносини на загальну суму 12 334,00 грн., в результаті яких ТОВ «Нафтогазатоматика» до складу валових витрат віднесено витрати за IV квартал 2011 року в сумі 12 334,00 грн., які не підтверджено первинними документами та письмовими поясненнями посадових осіб ТОВ «Нафтогазавтоматика».

Так, податковим органом отримано акт від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №30/2304/36791493 від 13.03.2012 року, згідно висновків якого не можливо підтвердити взаємовідносини між ТОВ Нафтогазавтоматика» та ТОВ «Дормашавто» у вищезазначених періодах, зокрема, відповідно до даних електронної системи щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Дормашавто» та сумою податкового кредиту ТОВ «Нафтогазавтоматика», стан підприємства ТОВ «Дормашавто» 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100258316 анульоване 16.03.2012 року, крім того, порушено кримінальну справу за ознаками ст. 205 КК України.

Також, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Бізнес ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122), в результаті яких ТОВ «Нафтогазавтоматика» до складу валових витрат віднесено витрати за IV квартал 2011 року в сумі 1740839,00 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акт №5/2209/37567122 від 19.04.2012 року, згідно висновків якого неможливо підтвердити взаємовідносини між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та ТОВ «Бізнес ресурс 2011» у вищезазначених періодах, зокрема, відповідно до даних електронної системи щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Бізнес ресурс 2011» та сумою податкового кредиту ТОВ «Нафтогазавтоматика», стан підприємства ТОВ «Бізнес ресурс 2011» 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження, свідоцтво платника ПДВ №200009328 анульовано 07.12.2012 року, податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року визнана недійсною.

На думку ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, валові витрати, що сформовані ТОВ «Нафтогазавтоматика» в результаті вищезазначених взаємовідносин не підтверджені документами бухгалтерського та фінансового обліку, а тому позивачем неправомірно сформовано та віднесено до складу валових витрат в податковій декларації з податку на прибуток суми за відповідні періоди.

Окрім того, позивачем не підтверджено документально реальності здійснення господарських операцій в результаті взаємовідносин між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та ТОВ «Європейські ділові рішення», зокрема, відповідно до даних електронної системи щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Європейські ділові рішення» та сумою податкового кредиту ТОВ «Нафтогазавтоматика», стан підприємства ТОВ «Європейські ділові рішення» 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, свідоцтво платника ПДВ №200029211 анульовано 10.07.2012 року.

Отже, на думку податкового органу, господарські операції з даним контрагентом мають ознаки безтоварності.

Разом з тим, податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та ПП «Київжитлоспецсервіс» (код ЄДРПОУ 36557181) здійснено господарські взаємовідносини на загальну суму 2 194 494,00 грн., в результаті яких ТОВ «Нафтогазатоматика» до складу валових витрат віднесено витрати за II квартал 2012 року 2194494,0 грн., які не підтверджено первинними документами та письмовими поясненнями посадових осіб ТОВ «Нафтогазавтоматика».

Відповідачем отримано від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС акт №501/3-22-30-36557181 від 21.05.2012 року, згідно висновків якого неможливо підтвердити взаємовідносини між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та ПП «Київжитлоспецсервіс» у вищезазначених періодах, зокрема, відповідно до даних електронної системи щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань ПП «Київжитлоспецсервіс» та сумою податкового кредиту ТОВ «Нафтогазавтоматика», стан підприємства ПП «Київжитлоспецсервіс» 9 - до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження, свідоцтво платника ПДВ №200028702 анульовано 30.09.2012 року, декларацій з податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року, ІІІ квартал 2012 року не подано.

Отже, податковим органом зроблено висновок, валові витрати, що сформовані ТОВ «Нафтогазавтоматика» в результаті вищезазначених взаємовідносин не підтверджені документально, а тому у ТОВ «Нафтогазавтоматика» отримані кошти по зазначеним взаємовідносинам не можуть бути включені до складу валових витрат в податковій декларації з податку на прибуток за відповідні періоди.

Також, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС отримано від ДПІ у Солом'янському рані м. Києва ДПС акт №967/23-317/38077682 від 22.10.2012 року, згідно висновків якого неможливо підтвердити взаємовідносини між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та ТОВ «Будасістентс» (код ЄДРПОУ 38077682) у перевіряємому періоді, зокрема, відповідно до даних електронної системи щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань, стан підприємства ТОВ «Будасістентс» 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, свідоцтво платника ПДВ №200062039 анульовано 05.12.2012 року.

У зв'язку з наведеним та не наданням позивачем до перевірки первинних документів, які підтверджують фактичне отримання товару (робіт/послуг) ТОВ «Нафтогазавтоматика» від ТОВ «Будасістентс», податковий орган прийшов до висновку, що випрати по вищезазначених господарських операціях ТОВ «Нафтогазавтоматика» не можуть бути включені до складу валових витрат в податковій декларації з податку на прибуток за відповідні періоди.

Надавши оцінку викладеному та враховуючи ненадання позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами, відповідач дійшов висновку про те, що реальність здійснення господарських операцій в результаті взаємовідносин між позивачем та контрагентами документально не підтверджена, отже такі операції мають ознаки безтоварності та, як наслідок, право позивача на податковий кредит з ПДВ не виникає.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи викладене, надані позивачем первинні документи, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту та формування валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг чи поставленого товару.

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, позивачем не надані суду докази транспортування товарів (товарно-транспортні накладні), придбаних у контрагентів товарів, а також доказів отримання товарів (довіреностей), прийняття і обліку їх на складі позивача.

Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що, як встановлено судом та вже зазначалося раніше, між позивачем та контрагентами відсутнє реальне вчинення господарських операцій, виписані відповідними контрагентами первинні документи не мають сили первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документів, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право податковий кредит.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03 червня 2013 року № 0002912220.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач 1 як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Нафгогазавтоматика» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко