Рішення № 34062232, 08.10.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3710/13-ц

Провадження № 2/344/3001/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

04 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, заборону вчиняти дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 205 277 грн. 08 коп.

Перед початком розгляду справи по суті позивач змінив підставу та предмет позову та просив про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 203 793 грн. 18 коп.; звернення стягнення на предмет іпотеки в межах ціни позову; виселення відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки та заборонити здійснювати реєстрацію осіб в квартирі,стягнення судових витрат, посилаючись на те, що згідно кредитного договору №08-ІФ/11-47 від 28.09.2011 року позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 200 000 грн. зі сплатою 17,1% річних, на строк з 28.09.2011 року по 27.09.2021 року. Кредит надавався на споживчі цілі. Внаслідок неналежної сплати відповідачем процентів за користування кредитними коштами та погашення кредиту станом на 01.06.2013 року за відповідачем ОСОБА_3 наявна заборгованість в загальній 203 793 грн. 18 коп. Виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором забезпечується іпотекою та порукою відповідно до укладених з ОСОБА_4 договору поруки від 28.09.2011 року та іпотечного договору від 28.09.2011 року. Предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_4

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів наведених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується конвертами, які повернулись у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням думки представника позивача про можливість розгляду справи у відсутності відповідачів та положень ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за вказаним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

28 вересня 2011 року між ПАТ АБ «Укргазбанк та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 08-ІФ/11-47 (а.с.4-5), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 200 000 грн. та зобов'язався погасити кредит до 27.09.2021 року. Умовами п. 1.4.1 кредитного договору (а.с.4) встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, який становить 17,1% на рік, а п. 1.4.2 встановлено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни передбачені Договором процента ставка встановлюється у розмірі 22,1% річних. Згідно пункту 3.1 кредитного договору відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту у відповідності до Графіку та сплату процентів за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних платежів у розмірі 3 500 грн. щомісячно з 1 по 10 число кожного місяця.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач ОСОБА_3 належно їх не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №08-ІФ/11-47 від 28.09.2011 року.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 01.06.2013 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №08-ІФ/11-47 від 28.09.2011 року відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача ОСОБА_3 за кредитом в розмірі 203 793 грн. 18 коп., в тому числі: 185 993 грн. 91 коп. - поточна заборгованість по кредиту, 2 738 грн. 21 коп. - поточна заборгованість по процентах, 4 842 грн. 66 коп. - прострочена заборгованість по кредиту, 10 218 грн. 40 коп. - прострочена заборгованість по процентах.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_3 не представлено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання даного кредитного договору від 28.09.2011 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки (а.с.8).

Розділом 1 договору поруки (а.с.8) визначено, що поручитель ОСОБА_4 поручається перед кредитором ПАТ «Укргазбанк» за виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №08-ІФ/11-47 від 28.09.2011 року. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення зобов'язань по кредитному договору. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі що і позичальник.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з наведеним, поручитель ОСОБА_4 за вимогою банку повинна нести солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_3 по сплаті кредитної заборгованості в розмірі 203 793 грн. 18 коп.

Окрім договору поруки в забезпечення виконання даного кредитного договору від 28.09.2011 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 28.09.2011 року було укладено договір іпотеки, згідно п. 2.1 якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 23.07.2008 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на підставі розпорядження міського голови від 22.04.2008 року.

Згідно п. 2.2 іпотечного договору вартість предмету іпотеки визначена сторони в розмірі 361 800 грн.

У відповідності п. 6.1 та 6.2 іпотечного договору, у випадку порушення іпотекодавцем обов'язків за цим та/або боржником за кредитним договором вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якою визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель (іпотекодержатель) набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). За рахунок предмета застави, іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб реалізації предмета застави, іпотеки встановлений ст. 591 ЦК України та ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до положень ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Однак, пунктом 41 вказаної Постанови роз'яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Отже, зважаючи на те, що загальна сума заборгованості становить 203 793 грн. 18 коп., а вартість предмета іпотеки сторонами закріплена в розмірі 361 800 грн., то виходячи з принципів розумності, справедливості, співмірності, суд прийшов до висновку, що з відповідачів слід солідарно стягнути заборгованість за кредитним договором, а у зверненні стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачці ОСОБА_4 слід відмовити. У випадку якщо відповідачі не сплатить заборгованість, позивач матиме право звернутись до суду з позовом про звернення стягнення не предмет іпотеки.

Що стосується вимоги позивач про виселення відповідачів з квартири, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Зі змісту ч. 1 ст. 383 ЦК України вбачається, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Статтею ст. 47 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Статтею 109 Житлового кодексу встановлюється порядок виселення громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні. Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Частиною 3 вказаної статті чітко встановлений порядок виселення громадян з жилого приміщення на яке звернуто стягнення, зокрема: звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

В матеріалах справ немає доказів того, що позивачем чи новим власником квартири надсилалась відповідачам вимога про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_2.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду та порядок виселення мешканців врегульовано також Законом України "Про іпотеку".

Частиною 1 статті 38 вказаного Закону встановлено: якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Разом з тим, у ч. 1 ст. 40 вказаного Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, законодавець вимагає дотримання обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Недотримання вищезазначеної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звернуто стягнення.

Вказаний порядок виселення з житлового приміщення викладений і в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Пунктом 43 вказаної Постанови роз'яснено, що «при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк».

Знову ж таки, у вказаній Постанові йдеться про обов'язкову письмову вимоги іпотекодержателя або нового власника про добровільне звільнення житлового будинку чи житлового приміщення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про виселення відповідачів є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивач про заборону відділу у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб УМВС України в Івано-Франківській області здійснювати реєстрацію осіб в квартирі АДРЕСА_2, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про заборону відділу у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб УМВС України в Івано-Франківській області здійснювати реєстрацію осіб в квартирі АДРЕСА_2 є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому з відповідачів також слід стягнути солідарно на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до рзміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 47 Конституції України ,п. п. 9, 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 38 ч.1, 2, 39 ч.2, 40 Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 9, 109 Житлового кодексу, ст.ст. 3, 16, 20, 321 ч.1, 383 ч.1, 526, 527 ч. 1, 530, 546 ч.1, 548 ч.1, 589, 590, 610, 611, 612, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, заборону вчиняти дії - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Єреванська, буд № 1, із зарахуванням на рахунок № 2909030, МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280 в АБ «Укргазбанк», - 203 793 грн. 18 коп. (двісті три тисячі сімсот дев'яносто три гривні 18 коп.) заборгованості за кредитним договором № 08-ІФ/11-47 від 28.09.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Єреванська, буд № 1, із зарахуванням на рахунок № 64992006, МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280 в АБ «Укргазбанк», - по 1018 грн. 97 коп. витрат по оплаті судового збору з кожного.

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідачів.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2013 року.

Суддя Бабій О.М.