Рішення № 34060402, 08.10.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 925/1492/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - Манжара Д.С. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до

відповідача дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра"

про стягнення 95 224,81грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулось до суду з позовом про стягнення із дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" 95 227,81 грн. заборгованості та відшкодування у зв'язку із цим судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору постачання нафтопродуктів №37 від 02 січня 2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем, останньому було передано у власність товар. В порушення умов договору відповідач його вартість оплатив лише частково і станом на день подачі позову до суду за ним рахується борг з оплати за товар в сумі 95 227,81 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, письмовий відзив на позовну заяву не подав, представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

02 січня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (надалі - продавець, позивач у справі) та дочірнім підприємством "Агрофірма "Іскра" (надалі - покупець, відповідач у справі) було укладено договір №37 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар).

01.02.2013 між сторонами була укладена додаткова угода до договору поставки від 02.01.2013, якою сторони внесли зміни до договору поставки шляхом доповнення пункту 3.5 в наступній редакції : "Покупець зобов'язаний у строк протягом семи банківських днів від дати поставки товару здійснити повну оплату його вартості продавцю", а також внесли зміни до пункту 6.4 договору виклавши його в такій редакції: в разі не оплати поставленого товару, продавець має право вимагати повернення товару по реквізитам продавця, або повної оплати товару за ціною визначеною в п. 3.2 договору " .

На виконання умов вказаного договору згідно видаткових накладних: №РН - 0000089 від 31.01.2013 на суму 52 043,30 грн.; №РН-0000086 від 28.02.2013 на суму 51 424,90 грн.; №РН-0000095 від 28.02.2013 на суму 5 232,00 грн., №РН-0000064 від 29.03.2013 на суму 29526,00 грн.

За доводами позивача, заборгованість відповідача становить 125 311,20 грн., з яких відповідач частково сплатив борг в сумі 35 000,00 грн.

21.08.2013 відповідачу вручено претензію з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар, однак відповідач на вимогу не відповів, заборгованість не сплатив.

Цього ж дня між сторонами було складено та підписано акт взаємозвірки по розрахунках, відповідно до якого заборгованість покупця становить 95 224,81 грн.

Порушення відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості з відповідача.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №37 від 02.01.2013, зміст якого відповідає положенням ст.712 ЦК України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання договірних зобов'язань щодо поставки товару позивачем підтверджено видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 19-23), факт прийняття товару відповідачем підтверджується його підписом та відтиском печатки відповідача у даних накладних.

Оскільки покупець прийняв поставлений позивачем товар, то суд приходить до висновку, що його поставка здійснена за згодою відповідача на належним чином.

Як встановлено умовами договору продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у строк протягом семи банківських днів від дати поставки товару.

Відповідач повністю не розрахувався за отриманий товар, сплативши лише 35 000,00 грн., залишок заборгованості становить 95 224,81 грн.

Частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів на підтвердження сплати вартості отриманого товару, відповідно відсутності у нього заборгованості за отриманий товар, відтак, суд прийшов до висновку, що ним грошові зобов'язання на день розгляду справи не виконані належним чином.

Крім того, розмір заборгованості відповідача за договором підтверджено ним також у акті взаєморозрахунків між сторонами станом на 21.08.2013, який скріплений підписами та печатками обох сторін.

На підставі викладеного, оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару, позовна вимога про стягнення 28 108,16 грн. заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача, підлягає до стягнення 1 904,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" (19712 с. Броварки, Золотоніського району, Черкаської області, код 31214624) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (19700, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) - 95 224,81 грн. заборгованості та 1 904,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 11.10.2013

Суддя О.І. Кучеренко