Постанова № 34058515, 08.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 5021/1347/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коробенка Г.П., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Надра"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 рокуу справі господарського суду № 5021/1347/2011 Сумської областіза заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4до ВАТ "Агротранссервіс"про визнання банкрутомрозпорядник майнаПересадько Р.І.в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи - підприємця ОСОБА_4:не з'явилися,ВАТ "Агротранссервіс":Шаматрін Є.М. (довіреність б/н від 05.08.2013 року),ПАТ "Комерційний банк "Надра":Астахов Р.М. (довіреність №13-11-6252 від 20.05.2013 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Сумської області від 16.06.2011 року порушено провадження у справі №5021/1347/2011 про банкрутство ВАТ "Агротранссервіс" (далі - боржника) за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іваненко Н.О., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.07.2011 року визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, докази публікації надати суду (том 1, а.с. 30 - 32).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Агротранссервіс" опубліковано в газеті "Голос України" №141 від 02.08.2011 року (том 1, а.с. 41).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.02.2012 року припинено повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Іваненко Н.О. та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Пересадька Р.І. (том 3, а.с. 78 - 79).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.05.2013 року (суддя Костенко Л.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги таких кредиторів:

- Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області з грошовими вимогами на суму 164 398, 95 грн. - основний борг 3 черга, 82, 41 грн. - неустойка (пеня, штраф) 6 черга;

- Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з грошовими вимогами на суму 17 345, 26 грн. 6 черга;

- УПФУ в місті Охтирці та Охтирському районі з грошовими вимогами в розмірі 11 832, 46 грн. - основний борг 2 черга; 1 813, 94 (пеня, штраф) 6 черга; у задоволенні вимог на суму 4 000 грн. - відмовлено.

- Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Охтирської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з грошовими вимогами на суму 1 072, 83 грн. 2 черга;

- фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з грошовими вимогами на суму 348 449, 89 грн. - основний борг 4 черга, 973 грн. - судові витрати 1 черга;

Визнано окремо грошові вимоги ПАТ "Комерційний банк "Надра" в розмірі 31 201 401, 39 грн. як такі, що забезпечені заставою, та включено їх до 1 черги реєстру вимог кредиторів боржника (том 4, а.с. 103 - 109).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, боржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 30.05.2013 року в частині визнання та включення до реєстру грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" (пункт 2 резолютивної частини ухвали) та прийняти в цій частині нове рішення, яким у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" до боржника відмовити у повному обсязі, в іншій частині зазначену ухвалу залишити без змін, обґрунтовуючи тим, що суд неповно дослідив обставини справи, зокрема, не врахував те, що боржник не є стороною кредитних договорів, за яким виникли спірні грошові вимоги банку, та не укладав договору поруки на забезпечення виконання зобов'язань третьої особи з повернення кредиту за кредитним договором №01/2008/300761014 від 26.03.2008 року, два інші кредитні договори, майновим поручителем яких виступив боржник забезпечувалися іншими майновими поручителями, однак звертаючись з грошовими вимогами кредитор не надав доказів виконання судових рішень щодо солідарних майнових поручителів про задоволення ними його вимог. Також, скаржник зазначав, що визнаючи спірні кредиторські вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із заявленої банком грошової суми, не обмеживши її розміром майнової поруки, визначеним згідно договору іпотеки, безпідставно не застосував до спірних правовідносин строки позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Лакіза В.В., Шевель О.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 30.05.2013 року у справі №5021/1347/2011 в частині визнання грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" та включення їх до першої черги вимог кредиторів (пункт 2 резолютивної частини ухвали) скасовано, у задоволенні заяви ПАТ "Комерційний банк "Надра" про визнання його вимог до ВАТ "Агротранссервіс" на суму 31 201 401, 39 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів, як вимог першої черги відмовлено, в іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 30.05.2013 року залишено без змін (том 4, а.с. 198 - 205).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "Комерційний банк "Надра" (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.08.2013 року, а ухвалу суду першої інстанції від 30.05.2013 року залишити без змін, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 589 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 11, 14, 25, 32 Закону (в зазначеній редакції), статті 11 Закону України "Про іпотеку", статті 28 Закону України "Про заставу", статей 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Так, скаржник зазначав про невірну оцінку апеляційним судом обставин справи в частині повноти надання кредитором доказів в обґрунтування його вимог, фактичне надання розрахунків суми боргу на момент порушення провадження у справі за зобов'язаннями боржника, як майнового поручителя, відповідно до частини 6 статті 14 Закону; про неповне дослідження апеляційним судом обставин справи, про незастосування до спірних правовідносин норм процесуального права - статті 112 ГПК України, що підлягали застосуванню, а саме норм, які регулюють нововиявлені обставини у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 15.08.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників ПАТ "Комерційний банк "Надра" Астахова Р.М. та ВАТ "Агротранссервіс" Шаматріна Є.М., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Заставні кредитори - це кредитори, чиї вимоги повністю забезпечені заставою, що виникла згідно з договором або Законом України "Про заставу".

Згідно з частинами 1, 3, 6 статті 14 Закону (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону (в зазначеній редакції), у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. Обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом, оскільки відповідно до статті 14 Закону (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, в попередньому судовому засіданні, розглядаючи спірні грошові вимоги, які випливають із застави майна боржника, суду належить перевірити належне виконання своїх обов'язків по наданню доказів на обґрунтування дійсності забезпечених заставою вимог обома учасниками провадження у справі, як заставним кредитором, так розпорядником майна боржника.

При цьому, грошові вимоги, заявлені у справі про банкрутство до боржника, підтверджуються первинними документами, що визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчими документами або рішенням суду, яке набрало законної сили.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. При цьому, частиною 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", право іпотеки припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання, або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання недійсним іпотечного договору.

Отже, за своєю правовою природою договір застави (іпотеки) є похідним від основного договору, тому пред'явлення банком вимоги до заставодавця (іпотекодавця) про стягнення заборгованості, що виникла у боржника (позичальника) за кредитним договором, є можливим за умови чинності (дійсності) основного зобов'язання та доведення його існування належними доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 33, частиною 2 статті 34 та частиною 2 статті 36 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.09.2011 року, шляхом надіслання поштового відправлення 01.08.2011 року, до господарського суду звернулося ПАТ "Комерційний банк "Надра" зі заявою про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 31 201 401, 39 грн. (том 2, а.с. 16 - 44).

Судом першої інстанції встановлено, що заявник обґрунтовує свої грошові вимоги укладенням між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Компанія "Группінвест" кредитного договору №01/2006/300761048 від 12.09.2006 року, поручителем виконання зобов'язань за яким є ВАТ "Агротранссервіс" відповідно до договорів іпотеки від 16.04.2007 року та від 18.01.2007 року та договору застави №16/1 від 28.12.2006 року (том 2, а.с. 25 - 26, 32 - 33, 34 - 35, 36 - 38). Також заявник обґрунтовує свої грошові вимоги укладенням між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Липоводолинський Райснаб" кредитного договору №01/2007/68411022 від 07.06.2007 року, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за яким ВАТ "Агротранссервіс" передало в іпотеку своє майно відповідно до договору іпотеки від 15.05.2008 року (том 2, а.с. 22 - 24, 30 - 31).

Зазначені вимоги конкурсного кредитора ПАТ "Комерційний банк "Надра" було в повному обсязі визнано судом першої інстанції та включено до реєстру вимог кредиторів з віднесенням їх до першої черги задоволення, як такі, що забезпечені заставою майна боржника, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно умов спірних кредитних договорів, укладених між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Компанія "Группінвест" та між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Липоводолинський Райснаб", термін користування кредитом встановлено відповідно до 30.09.2007 року та 16.06.2011 року. Однак, у визначений договорами строк зобов'язань щодо повернення кредитних коштів зазначеними позичальниками виконано не було у зв'язку з чим банк, відповідно до приписів статей 543, 589 ЦК України, набув права вимоги до ВАТ "Агротранссервіс", як майнового поручителя, згідно укладених з банком договорів іпотеки та застави.

Судами встановлено, що розпорядник майна, розглянувши грошові вимоги ПАТ "Комерційний банк "Надра", не визнав їх з огляду на те, що загальна вартість майна боржника, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальників (третіх осіб) за спірними кредитними договорами, становила 1 509 650, 01 грн., в тому числі 814 600 грн. за договором іпотеки від 15.05.2008 року, 220 300 грн. за договором іпотеки від 16.04.2007 року, 210 525, 01 грн. за договором іпотеки від 18.01.2007 року та 264 225 грн. за договором застави №16/1 від 28.12.2006 року, тоді як банком заявлено кредиторські вимоги до боржника, як майнового поручителя, на загальну суму 31 201 401, 39 грн. При цьому, розпорядник майна зазначив про те, що предметом двох договорів іпотеки виступає одне і те ж майно; банк, як заставодержатель, не обґрунтовує розмір та склад грошових вимог до майнового поручителя наданням доказів про погашення (непогашення) заборгованості за спірними кредитними договорами основними боржниками (позичальниками) та просить суд застосувати строк позовної давності до кредиторських вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра".

Відхиливши заперечення розпорядника майном Пересадько Р.І., суд першої інстанції спростував його доводи про закінчення строків позовної давності звернення стягнення на предмети іпотеки (застави) з посиланням на дію договорів застави до повного задоволення вимог за кредитними договорами (пункт 8.3 договорів іпотеки, пункт 5.1 договору застави), також суд першої інстанції не погодився з доводами розпорядника майном про можливість визнання та включення до реєстру вимог кредиторів окремо тільки суми вимог, які визначені як вартість предмета іпотеки (застави майна). При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що оскільки предмети іпотеки (застави майна) не реалізовано, до реєстру вимог кредиторів необхідно включати загальну суму заборгованості за кредитними договорами, незважаючи на те, що вона значно перевищує визначену договорами вартість предметів іпотеки (застави майна).

З огляду на таке, суд першої інстанції, дійшов висновку про визнання та включення до реєстру грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" на загальну суму 31 201 401, 39 грн., як вимог першої черги.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу попереднього засідання суду в частині розгляду вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" (далі - банку) не погодився з висновками суду першої інстанції, скасував ухвалу від 30.05.2013 року в цій частині та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви банку про визнання його вимог до боржника на суму 31 201 401, 39 грн. та відмову у включенні їх в цілому до реєстру вимог кредиторів з огляду на неподання кредитором, в порушення вимог статті 14 Закону (в зазначеній редакції), належних документів на обґрунтування дійсності вимог заставодержателя, як на момент порушення провадження у справі про банкрутство боржника, так на момент їх розгляду та включення до реєстру вимог кредиторів, також приймаючи власне рішення про відмову у визнанні вимог банку в першу чергу, апеляційний суд прийняв до уваги нові обставини справи, які виникли в період після прийняття ухвали суду першої інстанції від 30.05.2013 року, до моменту прийняття постанови апеляційного суду та зумовили припинення (погашення) основного зобов'язання на час прийняття постанови апеляційного суду.

Так, апеляційним судом було встановлено, що боржник виступив майновим поручителем за спірними договорами іпотеки при отриманні кредитів третіми особами ТОВ "Липоводолинський Райснаб" та ТОВ "Компанія групінвест".

Проаналізувавши докази в обґрунтування заявлених вимог банку, апеляційний суд встановив, що кредитором не надано доказів невиконання ТОВ "Липоводолинський Райснаб" власних зобов'язань за кредитним договором №01/2006/300761048 від 12.09.2006 року станом на момент звернення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до суду зі своїми вимогами у справі про банкрутство. Також апеляційним судом спростовано, як недопустимий, єдиний доказ - розрахунок кредиторських вимог за зазначеним кредитним договором з посиланням на те, що без надання первинних документів бухгалтерського обліку, які засвідчують процедуру виконання кредитного договору як його сторонами, так майновими поручителями, неможливо встановити реальну суму заборгованості за даним кредитним договором.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині розгляду спірних грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" на суму 31 201 401, 39 грн. та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Оскільки згідно зі статтею 14 Закону обов'язком заставного кредитора та обов'язком розпорядника майном є надання доказів на обґрунтування вимог заставодержателя та доказів наявності у боржника майна, яке забезпечує заставу (іпотеку) за зобов'язаннями третьої особи, то розгляд спірних вимог заставодержателя повинен здійснюватися з врахуванням належного виконання обома учасниками провадження у справі про банкрутство покладених на них законодавцем обов'язків, а відмова кредитору-заставодержателю, виходячи виключно з неналежного виконання ним обов'язків по обґрунтуванню документально поданих ним вимог, є незаконною.

Судами не досліджено в повній мірі дійсність та розмір як на момент порушення провадження у справі про банкрутство, так на момент затвердження реєстру вимог кредиторів спірних вимог кредитора-заставодержателя, з огляду на майнове поручительство за цими кредитними договорами третьої особи - ВАТ "Лебединський "Агротехсервіс", не досліджено виконання власних кредитних зобов'язань отримувачами кредитних коштів за зазначеними кредитними договорами ТОВ "Липоводолинський Райснаб" та ТОВ "Компанія групінвест", не досліджено дійсності зобов'язань поручителя, з огляду на можливу реалізацію предметів іпотеки (поруки) виконавчою службою на підставі виконавчих написів нотаріуса.

Відповідно до положень статей 14, 15 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, визнання вимог кредитора-заставодержателя на певну суму надає такому кредитору право участі в зборах кредиторів, обранні комітету кредиторів, голосуванні з певною кількістю голосів при прийнятті рішень комітетом кредиторів (зборами кредиторів).

Відтак, визнання у першу чергу грошових вимог кредитора-заставодержателя, виходячи виключно з розміру заборгованості по кредиту третьої особи, без врахування ринкової вартості предмета застави (іпотеки), матиме наслідком порушення прав та інтересів решти конкурсних кредиторів, кількість голосів яких визначається виключно з урахуванням грошових зобов'язань боржника, та порушуватиме принцип задоволення грошових вимог кредитора-заставодержателя, виходячи виключно з реалізації заставного майна, викладений у статтях 26, 31 Закону про банкрутство, в редакції чинній до 19.01.2013 року .

З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції про можливість визнання та включення до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра", виходячи з розміру непогашених кредитних договорів та без врахування ринкової вартості предмета іпотеки (застави), переданого боржником на забезпечення зобов'язань третіх осіб за кредитними договорами. Також помилковим є подвійне включення вартості одного і того ж предмета іпотеки боржника до загального розміру кредиторських вимог, забезпечених заставою, оскільки розмір заставного забезпечення визначається одним предметом застави, а не тим, за скількома договорами застави цей предмет передано в іпотеку (заставу).

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вважає, що постанова апеляційного суду від 15.08.2013 року та ухвала суду першої інстанції від 30.05.2013 року в частині розгляду спірних грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" суду необхідно повно та об'єктивно дослідити обґрунтованість спірних грошових вимог, їх розмір та дійсність з урахуванням можливого погашення за рахунок звернення стягнення на майно іншого майнового поручителя - ВАТ "Лебединський "Агротехсервіс" та отримувачів кредиту ТОВ "Липоводолинський Райснаб" та ТОВ "Компанія групінвест", визначити ринкову вартість майна боржника, яке передано в іпотеку (заставу) кредитору ПАТ "Комерційний банк "Надра" та яким забезпечуються вимоги даного кредитора у справі про банкрутство, з огляду на встановлене дійти висновку про підставність визнання та включення до реєстру вимог конкурсних кредиторів на стадії розпорядження майном вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра", як таких, що забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Також при новому розгляді справи судам необхідно прийняти до уваги ліквідацію у процедурі банкрутства одного з кредиторів банку, за кредитними зобов'язаннями якого поручився боржник у справі про банкрутство, - ТОВ "Компанія Групінвест", виключення його з ЄДРПОУ відповідно до запису в ЄДРПОУ від 19.06.2013 року №16321170017006855 та перевірити можливе припинення господарських зобов'язань внаслідок припинення господарської діяльності інших кредиторів (майнових поручителів) банку за зазначеними кредитними договорами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року у справі №5021/1347/2011 скасувати.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 30.05.2013 року в частині розгляду спірних грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" скасувати.

Справу №5021/1347/2011 в частині розгляду спірних грошових вимог ПАТ "Комерційний банк "Надра" передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

С.В. Куровський