Постанова № 34058458, 09.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 904/3070/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

розглянувши

касаційну скаргу ТОВ "Украгросервіс Т.О.В."

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 08.08.2013 року

у справі № 904/3070/13 Господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом ТОВ "Украгросервіс Т.О.В."

до ТОВ "Украгрохім"

про стягнення 493 294,75 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - Шай А.С. дов. від 10.04.2013 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. (суддя - Ємельянова О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." - 198 750 грн. основного боргу та 3 975 грн. витрати по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 р. (судді - Сизько І.А., Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2012 р. між ТОВ "Украгросервіс Т.О.В." (постачальник) та ТОВ "Украгрохім" (покупець) укладено договір поставки № 19КНСЮ, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

В 5.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

Відповідно п. 5.7. договору, підставою для оплати за товар є рахунок-фактура продавця; без рахунку-фактури, виписаної продавцем, передплата (оплата) не проводиться; рахунок-фактура є дійсний для оплати тільки протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виписки продавцем; постачальник може застосовувати вексельну форму розрахунку за поставлений товар, що має зазначатися в специфікаціях.

Специфікацією № 1 від 31.03.2012 р. до договору поставки № 19КНСЮ від 31.03.2012р. сторони обумовили поставку насіння соняшнику вартістю 397 500 грн. та строки оплати товару: - авансовий платіж 50% у сумі 198 750 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 04.04.2012 р. (поставка товару здійснюється тільки після перерахування постачальнику авансового платежу); - другий платіж 50% у сумі 198 750 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 19.10.2012 р.

За видатковою накладною № 176 від 20.04.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв по довіреності № 20/04 від 20.04.2012 р. насіння соняшнику загальною вартістю 397 500 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За поставлений товар відповідач здійснив авансовий платіж 50% у сумі 198 750 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 51 від 03.04.2012 р.

Доказів здійснення відповідачем другого платежу в сумі 198 750 грн. не було надано.

Сторони у договорі передбачили, що покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу (п. 7.1.5. договору). У разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу (п. 7.1.7 договору).

Позивачем було нараховано відповідачу за період з 20.10.2012 р. по 01.04.2013 р. пеню в сумі 13 313, 50 грн., штраф в розмірі 119 250 грн. та проценти в розмірі 161 981, 25 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, попередні судові інстанції виходили з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

У висновку про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України № 52/05-4 від 14.01.2013 р., з посиланням на довідку Дніпропетровського обласного центру з гідрометеорології від 19.12.2012 р. № 05-30/2274, зазначено, що на 28 червня 2012р. під соняшником та кукурудзою вологозапаси метрового шару були недостатні; такі погодні умови були несприятливі для цвітіння та запліднення пізніх сільськогосподарських культур, спричинили неповноцінне формування урожаю; у соняшника спостерігався малий приріст кошиків, щуплість насіння; у рослин кукурудзи та соняшника від засушливих умов відмічалось в'янення рослин, втрата тургору, слабке формування репродуктивних органів, передчасне пожовтіння листків нижнього ярусу; на ряді площ спостерігалось засихання рослин повністю та погіршення стану посівів до незадовільного; агрометеорологічні умови для вегетації пізніх теплолюбивих культур, в тому числі кукурудзи та сої внаслідок сухої, спекотної погоди та суховійних явищ у літній період 2012р. були вкрай несприятливі.

За висновком Торгово-промислової палати України № 52/05-4 від 14.01.2013 р., внаслідок несприятливих умов перезимівлі 2011-2012 рр. на площах ТОВ "Украгрохім" загинули посіви озимої пшениці на площі 274 га, озимого ячменю на площі 275 га, що підтверджується актами від 09.04.2012 р., затвердженими управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області; внаслідок посухи весняно - літнього періоду 2012р. на площах ТОВ "Украгрохім" загинули посіви кукурудзи на зерно на площі 200 га, що підтверджується актом від 19.11.2012 р., затвердженим управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Торгово-промислова палата України у висновку № 52/05-4 від 14.01.2013 р. на підставі наданих документів підтверджує, що несприятливі погодні умови, що спричинили загибель посівів сільськогосподарських культур на площах ТОВ "Украгрохім" станом на 09.04.2012 р. та 19.11.2012 р. є форс-мажорними обставинами.

Врахувавши викладене, господарські суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Украгрохім" на користь позивача тільки 198 750 грн. основного боргу.

Колегія суддів відзначає, що частиною третьою статті 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Визначивши проценти, передбачені оспорюваним пунктом 7.1.7. договору, як плату за користування чужими грошовими коштами, сторони не звернули уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 7.1.5. договору сторони вже передбачили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 р. № 07/238-10.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини другої ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року у справі № 904/3070/13 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.