Ухвала суду № 34057972, 09.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Піщуліна І.С.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"09" жовтня 2013 р. Справа № 284/719/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від "17" червня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов"язання відновити провадження та виконати виконавчий лист ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати неправомірними дії відповідача щодо повернення виконавчого документа стягувачеві, скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 28.03.2013 року та зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 17 червня 2013 року визнано дії Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області щодо повернення виконавчого листа протиправними.

Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 28.03.2013 року про повернення виконавчого листа, виданого за постановою Народицького районного суду Житомирської області від 10.08.2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести нарахування та виплату коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 22.08.2012 року відкрито виконавче провадження № 33926478 з примусового виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області на підставі виданого судом 23.07.2012 року виконавчого листа №2а-2526/11.

28.03.2013 року постановою відповідача повернуто вищезазначений виконавчий документ стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" і ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802) повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідач не посилається на будь - який закон, який забороняв би стягнення на майно чи кошти боржника.

Крім того, сама ж по собі відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для повернення відповідачем з цих мотивів виконавчого листа.

Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачу.

Суд вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку, виносячи вказану постанову, оскільки він не здійснив усіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення.

Посилання на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", як на підставу повернення виконавчого документа є безпідставним та необґрунтованим. Вказаний нормативно - правовий акт набрав чинності після виникнення спірних правовідносин.

Крім того, ст. 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вказане відповідачем не здійснено, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Народицького районного суду Житомирської області від "17" червня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області м-н Соборний,1,м.Житомир,10014