Ухвала суду № 34057883, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/17264/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Книш С.В.,

відповідача - Мельник С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013

у справі № 2а/0370/2607/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0001542301 від 07.06.2011.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідачем було заявлене клопотання про заміну Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на її правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Волинській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» за січень 2011 року, складено акт перевірки від 19.05.2011№3959/23-2/20148124, в якому зафіксовані наступні порушення:

- ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, спірні правочини мають ознаки нікчемності.

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., які підпадають під визначення ст.185, п.186.1 ст.186, п.п.198.1, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на 172553,50 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, податковим органом прийнято повідомлення-рішення № 0001542301 від 07.06.2011 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 215691,88 грн., в тому числі 172553,50 грн. - за основним платежем та 43138,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками відповідача, зазначивши при цьому, що в спростування висновків податкового органу позивачем під час перевірки та судового розгляду справи не було представлено товарно-транспортні накладні. Зі змісту представлених підприємством документів не видається можливим визначити місця поставки товарів, їхнього перевізника та умови транспортування, факти проведення розвантажувально-навантажувальних робіт тощо.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору поставки №81/10 від 01.10.2010, укладеного між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», позивачем придбано у вказаного контрагента товарно-матеріальних цінностей (магнезитова плита, стільниця бук., кромка, лоток передаточний, авто шпаклівка, дошка дерев'яна, переговорний пристрій та інше) на загальну суму 1035321,00 грн. За придбаний товар позивач розрахувався з підприємством повністю.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме це: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення та акти про приймання матеріалів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача - зареєстрованим платником ПДВ, та отриманих в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ПП «РЕКА», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2011.

Керуючись статтями 55, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на її правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Волинській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 скасувати, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль