Ухвала суду № 34057688, 19.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. справа № 0870/9984/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

представників сторін:

позивача : - Русінова Т.Ю., дов. від 02.01.13 р.

відповідача: - Крючек К.В., дов. від 27.06.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниами податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 р. у справі № 0870/9984/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниами податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" (далі - ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платинами податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) від 12.10.2012 р. №№ 0000260024, 0000250024, 0000270024.

Позов обґрунтовано тим, що акт перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі від 01.10.2012 р. № 392/24-2/00186536 не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки містить суперечливі висновки. Позивач також вважає, що складений 05.10.2012 податковим органом акт камеральної перевірки податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2012 року за змістом викладених в ньому порушень не містить опису ані арифметичної, ані методологічної помилки, які можуть бути виявлені в ході такої перевірки. По суті виявлених перевірками від 01.10.2012 та 05.10.2012 порушень позивач зазначає, що право на бюджетне відшкодування з ПДВ, сплаченого у ціні придбаних товарів та послуг, не пов'язується ПК України з декларуванням контрагентом своїх податкових зобов'язань та сплатою ним сум податку на додану вартість до бюджету. Вважає, що перевірками не встановлено жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання феросплавів та права на заяву до відшкодування від'ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 р. у справі № 0870/9984/12 (суддя Максименко Л. Я.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що акт камеральної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі № 407/24-0/00186536 від 05.10.2012 р. складений із порушенням вимог податкового законодавства. Відповідачем під час перевірки досліджено документи позивача не в повному обсязі. Судом зазначено, що на час проведення камеральної перевірки 05.10.2012 р., виявлені під час документальної позапланової виїзної перевірки 01.10.2012р. порушення вимог податкового законодавства ніяким чином не могли вплинути на показники декларації з ПДВ за серпень 2012 року.

Не погодившись з постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, що подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від ЗО листопада 2012 р. у справі № 0870/9984/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував висновків акту перевірки. Контрагент позивача не мав потужностей та трудових ресурсів для виконання угоди.

ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість останньої.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали правові позиції, визначені сторонами по суті спірних питань, що є предметом розгляду в даній справі, надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" правомірності нарахування ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року у сумі 13 464 699 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2012 року у сумі 16 586 464 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (акт від 01.10.2012 р. № 392/24-2/00186536, т.1, а.с.29-63), та з проведенням камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (акт від 05.10.2012 р. № 407/24-0/00186536, т.1, а. с.79-86), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.14.1.181 п.14.1, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок спірних податкових повідомлень-рішень відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання правомірності висновків відповідача про безпідставність формування Товариством податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбання товарів у контрагента ТОВ «Трейдсплав», та порушення питання щодо бюджетного відшкодування вказаного ПДВ .

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної позапланової перевірки в результаті порушення п.п..14.1.181 п.14.1, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, Товариством завищено суму від'ємного значення за липень 2012 року на загальну суму ПДВ - 74 665 грн. та бюджетного відшкодування за липень 2012 року на загальну суму ПДВ - 357 095 грн.

Згідно висновків вищевказаної камеральної перевірки в результаті порушення тих же норм Товариством завищено заявлену за серпень 2012 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 74 665 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарська операція, проведена на підставі договору поставки № 11101280 від 26.10.2010 р., укладеному між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» (Покупець) та ТОВ «Трейдсплав» (Постачальник), не мала реального характеру.

Така позиція податкового органу ґрунтується на тому, що у контрагентів по ланцюгу постачання відсутня сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, оскільки у підприємств-постачальників позивача по ланцюгу постачання відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам-вигодонабувачам при операціях через ланцюг підприємств «транзитерів», з меті штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Також податковий орган зазначає, що операції ТОВ «Трейдсплав» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М. Кузьміна» (правонаступником якого згдно Статуту є позивач у справі) (Покупець) мало господарські відносини з ТОВ «Трейдсплав» (Постачальник) за договором поставки № 11101280 від 26.10.2010 р. (т.1, а.с.99, 100), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити феросплави та інші матеріали на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Трейдсплав», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ТОВ «Трейдсплав», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказаний договір, додаткові угоди до даного договору, видаткові накладні, ТТН, що свідчать про перевезення товару від постачальника до покупця автопідприємством ТОВ «Метал Трейд», податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем, прибуткові ордери, що свідчать про оприбуткування товару.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Трейдсплав» робіт у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріами спраив ( рухом ТМЦ по підприємству згідно копій відомостей, внутрішньозаводських ТТН).

Посилання скаржника на недоліки сертифікатів якості на феросиліцій (в якому зазначено виробника феросиліцію ПП «Прометей Стіл», але печатка та підписи посадових осіб ПП «Прометей Стіл» - на сертифікаті якості відсутні) та на те, що згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних перевізником товару є ТОВ «Метал Трейд», і перевезення здійснювалось з м.Стаханов, хоча фактично товар належав ТОВ «Трейдсплав», яке знаходиться у м.Алчевськ, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з аналізу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що і мало місце в даному випадку.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору поставки, договору на перевезення, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ТОВ «Трейдсплав», тобто по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом зменшень від'ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки та складання акту від 05.10.2012 р. № 407/24-0/00186536.

Так, в акті камеральної перевірки від 05.10.2012 р. податковим органом встановлено завищення позивачем заявленої за серпень 2012 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 74 665,00 грн., фактично на підставі того, що відповідачем в акті документальної позапланової від 01.10.2012 вже було встановлено завищення позивачем від'ємного значення суми ПДВ за липень 2012 року, тому, на думку податного органу, розмір бюджетного відшкодування за серпень 2012 року відповідно є також завищеним на суму 74 665 грн.

На підтвердження вказаної позиції відповідач посилався саме на те, що розмір бюджетного відшкодування є розрахунковою величиною, тобто фактично податковий орган стверджує про наявність порушень у методології розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що на результати камеральної перевірки 05.10.2012 р., виявлені під час документальної позапланової виїзної перевірки 01.10.2012р. порушення вимог податкового законодавства ніяким чином не могли вплинути на показники декларації з ПДВ за серпень 2012 року, оскільки станом на 05.10.2012 р. узгодження податкового зобов'язання (тобто узгодження зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування за липень 2012 р., здійсненого відповідачем на підставі акту позапланової перевірки) у відповідності до вимог податного законодавства не відбулось було і не могло бути з огляду на прийняття податкових повідомлень-рішень за актом позапланової перевірки від 01.10.2012 р., лише 12.10.2012 р., тобто після проведення самої камеральної перевірки.

Крім того, акт камеральної перевірки від 05.10.2012 р. містить висновки стосовно не підтвердження поставки продукції з придбання феросиліцію від постачальника ТОВ «Трейдсплав». Однак, на думку суду, такі висновки зробити неможливо, досліджуючи лише дані (показники) податкової звітності в межах проведення камеральної перевірки, оскільки з положень п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75, п.76.1 ст.76 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок), вбачається, що під час проведення камеральної перевірки досліджуються лише дані податкової звітності платника податків і для податкового органу є можливим та допустимим виявлення тільки арифметичних чи методологічних помилок, допущених платником при заповненні такої звітності.

Отже, обґрунтованим є висновок суд першої інстанції про те, що акт камеральної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 05.10.2012 р. складений із порушенням вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним зменшення Товариству від'ємного значення суми ПДВ за липень 2012 року у розмірі 74 665 грн., здійсненого на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 р. № 0000260024, зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 року на 357095 грн. та застосовування штрафних санкцій в сумі 178 547,50 грн., здійсненого на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000250024, а також зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року на суму 74 665,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 37332,50 грн. здійсненого на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 р. №0000270024 (т.1, а. с.76, 77, 96), що свідчить про обґрунтоване задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платинами податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 р. у справі №0870/9984/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 р. у справі № 0870/9984/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко