Ухвала суду № 34057555, 08.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К/800/2354/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року

у справі № 2а-13646/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блейз Інвест»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блейз Інвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Блейз Інвест») звернулося до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року позовні вимоги ТОВ «Блейз Інвест» задоволено.

В касаційній скарзі МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Блейз Інвест» з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2011 року №2345/20-03-05/33067910.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Блез Інвест» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТАР-2010», що привело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на 543466,7 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 року №0001082303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Блейз Інвест» з податку на додану вартість на 543467,70 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ІНТАР-2010» (постачальник) та ТОВ «Блейз Інвест» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №14/06 від 01.06.2011 року.

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується передати в узгоджені строки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти (товар), асортимент, кількість, ціна, умови поставки, яких вказуються в додатках до цього договору та складаються на кожну окрему поставку товару, а також є невід'ємною частиною цього договору.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відміткою банку.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що отримані від ТОВ «Інтар-2010» по договору поставки №14/16 від 01.06.2011 року нафтопродукти були придбані ТОВ «Блейз Інвест» з метою їх подальшої реалізації ТОВ Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг».

Реальність господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема -податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Поставка нафтопродуктів ТОВ «Інтар-2010» ТОВ «Блейз Інвест» по договору № 14/16 від 01.06.2011 року та подальша їх реалізація позивачем ТОВ «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» по договору №010601 від 01.06.2011 року відбувались одночасно, у зв'язку з чим отримані нафтопродукти за видатковими накладними від ТОВ «Інтар-2010» позивачем не перевозились на свій склад, а одразу були відправлені ТОВ «Блейз Інвест» зі складу ТОВ «Інтар-2010» на склад ТОВ «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг».

Перевезення нафтопродуктів по договору №010601 від 01.06.2011 року на поставку нафтопродуктів, укладеного між ТОВ «Блейз Інвест» та ТОВ «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» здійснювалось відповідно до договорів №27/05 від 02.06.2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного між ТОВ «Блейз Інвест» та ПП «Еверест», та № 246/11ТР від 02.06.2011 року на перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом, укладеного між ТОВ «Блейз Інвест» та ТОВ «Петроль - РЗС», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, талонів замовника, платіжних доручень, банківських виписок тощо.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Інтар-2010» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки МДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

ОСОБА_4