Ухвала суду № 34057334, 03.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12418/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №1404/17-20 від 14 серпня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2012 по 30.04.2012, оформлена актом від 20.07.2012 №1263/17-20/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт).

В акті зазначено про порушення позивачем п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК та неправомірне віднесення до податкового кредиту ПДВ в сумі 457 974,26 грн., у т.ч.: за січень 2012р. - 161 947,75 грн., за лютий 2012р. - 164 577,49 грн., за березень 2012р. - 74 534,11 грн., за квітень 2012р. - 56 914,91 грн. по операціям з контрагентом позивача ТОВ "Склофлекс", у зв'язку з чим позивачем занижено податок, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 457 974 грн.

На думку відповідача зміст порушення полягає в тому, що в січні-квітні 2012р. позивач проводив фінансово-господарську діяльність з ТОВ "Склофлекс, яке має ознаки фіктивності, а правочини з контрагентами є нікчемними. Крім цього, в акті зазначено про розбіжності в сумі ПДВ 457 974,26 грн. між задекларованим податковим кредитом позивача і податковими зобов'язаннями ТОВ "Склофлекс".

На підставі даного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 №1404/17-20, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 686 961 грн. (у т.ч.: 457974 грн. - основний платіж; 228 987 - штрафні санкції).

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем матеріали є належними, допустимими і прямими доказами по справі, які підтверджують здійснення операцій з придбання позивачем протягом січня-квітня 2012р. робіт (послуг) у контрагента ТОВ "Склофлекс", а також підтверджують правильність обчислення і повноту нарахування при цьому ПДВ у розмірі 20% вартості робіт на загальну суму 457 974 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що підтверджується податковими деклараціями позивача з ПДВ за січень-квітень 2012р., додатками до них та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, позивачем задекларовано у складі податкового кредиту вказаних звітних податкових періодів суму ПДВ в загальному розмірі 457 974 грн., включену у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ "Склофлекс".

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що господарський договір від 30.12.2011р. №1/СФС/НСВ (а.с. 29-33 том І), укладений між позивачем та контрагентом ТОВ "Склофлекс" в судовому порядку не оскаржувався, недійсним (фіктивним) не визнавався, а юридичний зміст правочину не суперечить чинному законодавству та не порушує інтересів держави і суспільства.

Акти виконаних робіт належно оформлені і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК і виписані ТОВ "Склофлекс", що на час їх складення було зареєстрованим платником ПДВ (свідоцтво №100252246 від 29.10.2010 (т. 1 а.с. 39)), тому згідно з п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК вправі було нараховувати ПДВ і виписувати податкові накладні, які є законною підставою для віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Також як встановлено судом першої інстанції, у ТОВ "Склофлекс" наявна ліцензія на господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури від 09.02.2010 серія АВ №512116 (т. 1 а.с.40).

Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем, що придбання робіт здійснювалося позивачем з метою використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах своєї господарської діяльності для виконання господарських зобов'язань перед ПАТ "Київстар" згідно укладених договору генерального підряду №36417 від 01.02.2011, №19280 від 07.02.2011, №32961 від 02.02.2011, дилерського договору №128/2-11 від 15.02.2011, та підтверджується актами виконаних робіт, даними податкового обліку, згідно з якими позивач збільшив податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з поставки робіт ПАТ "Київстар".

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до зазначеної відповідачем "доказової бази" у вигляді акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.04.2012 №198/3/22-80/36644153 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Склофлекс" і постанови слідчого від 31.05.2012 по кримінальній справі №77-00199 про призначення податкової перевірки ТОВ "Склофлекс" на підставі бази автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України на предмет нікчемності правочинів з підприємствами-контрагентами, копії яких наявні у справі (т. 2 а.с. 242-252, 258, 259), оскільки вказані матеріали не є належними доказами недійсності, фіктивності або нікчемності правочинів між позивачем і ТОВ "Склофлекс".

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки можливе якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахо ваних (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготов ленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покуп цю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено придбанням ним товарів, робіт (послуг) для подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.