Постанова № 34057052, 10.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року № 826/9934/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року № 0000752202 та № 0000742202.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про судову експертизу", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" мають ознаки нікчемності, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами. Також позивач вказує на те, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби порушено порядок проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року № 0000752202 та № 0000742202, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" неправомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента документально не підтверджені.

Під час розгляду справи в якості свідка допитано ОСОБА_1, який зазначив, що в період з 11 червня 2007 року по 13 серпня 2012 року він перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000". У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він мав реальні господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" та він особисто підписував всі первинні документи, складені за результатами господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД". Також ОСОБА_1 повідомив, що в нього не відбиралися вільні зразки підпису для проведення почеркознавчого дослідження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 15 січня 2013 року по 21 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлення від 15 січня 2013 року № 71/22, статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 82 від 15 січня 2013 року проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" за період з 1 липня 2012 року по 31 липня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 23 січня 2013 року № 56/22.2/37445716, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД":

- пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 13 138 грн., а саме: за три квартали 2012 року - 13 138 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 60 384 грн., а саме: за липень 2012 року - 60 384 грн.

Відносно доводів представника позивача про порушення Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби порядку проведення перевірки, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 18 вересня 2012 року за № 15908/10/15-523 Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби зобов'язала ТОВ "Спецкомплект ЛТД" надати пояснення та документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ "Спецкомплект 3000" за липень 2012 року. В запиті зазначено, що ненадання пояснення та їх документального підтвердження на даний запит буде розглядатись як підстава для проведення позапланової виїзної перевірки у відповідності з підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Листом від 28 вересня 2012 року за № 59-28/09 ТОВ "Спецкомплект ЛТД" надало пояснення на запит податкового органу, договори та первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Спецкомплект 3000".

15 січня 2013 року начальником Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби прийнято наказ № 82 про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецкомплект ЛТД".

Як зазначено в акті перевірки, копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки вручено за довіреністю фінансовому директору ТОВ "Спецкомплект ЛТД" 15 січня 2013 року та 15 січня 2013 року ознайомлено з направленням від 15 січня 2013 року № 71/22. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби в межах своїх повноважень та за наявності правових підстав проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Спецкомплект ЛТД". При цьому, суд звертає увагу позивача, що податковим органом проведена перевірка ТОВ "Спецкомплект ЛТД" не в зв'язку з ненаданням відповіді на запит податкового органу, а в зв'язку з отриманням податкової інформації, яка на думку відповідача свідчила про можливі порушення податкового законодавства.

На підставі складеного акту перевірки, 11 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000752202, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" суму грошового зобов'язання в розмірі 75 480 грн., з якої: за основним платежем - 60 384 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 096 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;

- № 0000742202, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" суму грошового зобов'язання в розмірі 16 422,50 грн., з якої: за основним платежем - 13 138 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 284,50 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 22 квітня 2013 року № 3699/10/12-1-03 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року № 0000752202, № 0000742202, а первинну скаргу директора ТОВ "Спецкомплект ЛТД" від 18 лютого 2013 року № 12-18/02 (вхідний Державної податкової служби у м. Києві від 19 лютого 2013 року № 989/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23 травня 2013 року №3312/6/99-99-10-01 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 7 лютого 2013 року № 0000742202, № 0000752202 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірок прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента документально не підтверджені.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

20 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 19, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити автомобільні та інші товари. Згідно розділу 2 договору, вартість кожної одиниці товару та кількість товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 3.1 договору визначено, що передача товару, вказаного у пункті 1.1 договору здійснюється за місцезнаходженням покупця.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" поставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" автомобільні товари на загальну суму 151 588,01 грн., згідно видаткових накладних № СК-0000203 від 11 липня 2012 року, № СК-0000204 від 25 липня 2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" виписані рахунки-фактури № 203 від 11 липня 2012 року та № 204 від 25 липня 2012 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 177 від 11 липня 2012 року на загальну суму 41 470,10 грн., в тому числі ПДВ - 6 911,68 грн.,

- № 182 від 25 липня 2012 року на загальну суму 110 117,91 грн., в тому числі ПДВ - 18 352,99 грн.

18 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 689, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити одяг, взуття, текстильні та інші товари. Згідно розділу 2 договору, вартість кожної одиниці товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Кількість товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 3.1 договору визначено, що передача товару, вказаного у пункті 1.1 договору здійснюється за місцем знаходження покупця.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" підписана додаткова угода № 1 від 18 травня 2012 року до договору купівлі-продажу № 689, згідно якої продавець здійснює доставку товару до місця доставки, а саме: м. Київ, вул. В.Хвойки. Навантаження, вивантаження, доставка товару здійснюється автомобільним транспортом або за рахунок продавця.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" товар (засоби для догляду за автотранспортом) на загальну суму 210 713,63 грн., згідно видаткових накладних № СК-0000205 від 25 липня 2012 року, № СК-0000206 від 25 липня 2012 року, № СК-0000207 від 25 липня 2012 року, № СК-0000208 від 31 липня 2012 року

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 183 від 25 липня 2012 року на загальну суму 59 635,68 грн., в тому числі ПДВ - 9 939,28 грн.,

- № 184 від 25 липня 2012 року на загальну суму 58 532,64 грн., в тому числі ПДВ - 9 755,44 грн.,

- № 185 від 25 липня 2012 року на загальну суму 58 731,83 грн., в тому числі ПДВ - 9 788,64 грн.,

- № 186 від 31 липня 2012 року на загальну суму 33 813,48 грн., в тому числі ПДВ - 5 635,58 грн.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" товар частково був реалізований, частково використаний для виготовлення продукції (автомобільної хімії) та частково зберігається на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД".

На підтвердження своєї позиції щодо подальшої реалізації придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" товару позивачем надано договір від 7 червня 2012 року № ФР002908, укладений з ДП "Фуршет Регіон", договір від 30 червня 2011 року, укладений з ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор", договір від 29 лютого 2012 року № ФЦ008542, укладений з ДП "Фуршет Центр", договір поставки від 11 січня 2012 року № П3978, укладений з ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.А.У.", специфікації до договорів, видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження використання придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" для виготовлення продукції (автомобільної хімії) позивачем надано договір, укладений 1 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "З А", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД", як замовником, про виготовлення продукції з давальної сировини № 1507, за умовами якого виконавець бере на себе обов'язок надавати послуги замовнику по виготовленню автокосметики з давальної сировини замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "3 А" підписані акти приймання-передачі давальницької сировини № СЛ-0000043 та № 0000000073, згідно договору № 1507 від 1 червня 2011 року.

Також позивачем надано копії первинних документів засвідчених підписом нового директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" ОСОБА_3 та скріплені печаткою товариства на підтвердження придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" сировини для виробництва автомобільної хімії у ПП "Вексхолд Агроматикс" (видаткова накладна № ВХД-020032 від 25 лютого 2011 року, № ВА-0500009 від 12 травня 2011 року), ТОВ "БІ-А-ХІМ" (видаткова накладна № РН-0043 від 24 січня 2011 року, № РН-0869 від 18 жовтня 2010 року), ТОВ "Аквадор" (видаткова накладна № РН-000000001045 від 25 листопада 2010 року, № РН-000000000498 від 24 червня 2011 року, № РН-000000000531 від 9 липня 2010 року, № РН-000000000442 від 8 червня 2011 року, № РН-000000000122 від 22 лютого 2010 року), ПП "Очім" (видаткова накладна № 96 від 30 березня 2011 року), ПП "Макрохім" (видаткова накладна № МХ032449 від 7 листопада 2011 року).

Як вбачається з копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЗА-0000002 від 1 лютого 2011 року та № ЗА-0000013 від 5 вересня 2011 року, ТОВ "З А" за замовленням ТОВ "Спецкомплект 3000" здійснені роботи по виготовленню засобів догляду за автотранспортом.

Також надано копії актів списання давальної сировини від 1 лютого 2011 року № СК-0000026, № СК-0000032, № СК-0000024, від 5 вересня 2011 року № СК-0000280, № СК-0000252, № СК-0000256, № СК-0000255 та акти здачі-прийняття готової продукції і виконаних робіт від 1 лютого 2011 року та від 5 вересня 2011 року, підписані між ТОВ "Спецкомплект 3000" та ТОВ "З А".

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" сертифікат відповідності продукції - засоби для догляду за автотранспортом (згідно з додатком 39 найменувань), термін дії якого з 2 березня 2010 року по 1 березня 2012 року. В сертифікаті зазначено, що виробником продукції є: ТОВ "Спецкомплект 3000", юридична адреса: м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6А, адреса виробництва - виробничі потужності ТОВ "3А", Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28.

29 липня 2009 року Державною санітарно-епідеміологічною службою виданий ТОВ "Спецкомплект 3000" висновок № 05.03.02-04/46493, згідно якого за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи об'єкт експертизи "Засоби для догляду за автотранспортом (згідно з додатком до висновку)", за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умовами дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування. У висновку зазначено, що він дійсний до 31 липня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" сертифікат відповідності продукції - засоби для догляду за автотранспортом (згідно з додатком 34 найменування), термін дії якого з 1 березня 2012 року по 28 лютого 2014 року. В сертифікаті зазначено, що виробником продукції є: ТОВ "Спецкомплект ЛТД", юридична адреса: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, к. 333, адреса виробництва - виробничі потужності ТОВ "3А", Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28.

На підтвердження наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" складських приміщень позивачем надано копію договору суборенди нежитлових приміщень № ВД-30 від 18 січня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Девелопмент Інкорпорейшн", як суборендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД", як суборендарем, за умовами якого суборендодавець надає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) без права відчуження нежитлове приміщення загальною площею 63,48 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, та акти прийому-передачі нежитлових приміщень від 1 лютого 2011 року та від 1 травня 2011 року.

На підтвердження наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" офісних та складських приміщень позивачем надано копію договору суборенди нежитлових приміщень від 25 листопада 2010 року № ВД-4, укладений між ТОВ "Спецкомплект 3000", як орендарем, та ТОВ "Веста девелопмент інкорпорейшн", як орендодавцем, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування (в суборенду) нежиле приміщення загальною площею 130,80 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.

Під час розгляду справи свідок ОСОБА_1 зазначив, що на час перебування його на посаді директора ТОВ "Спецкомплект 3000", товариством використовувалося два приміщення, а саме: за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, як складське приміщення та за адресою: м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-а, як офісне приміщення юридичної особи.

Також позивачем надано інформацію щодо штатної чисельності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000". Згідно штатного розміщення на вересень 2011 року, на підприємстві працювало вісім осіб, згідно штатного розміщення на квітень 2012 року, на підприємстві працювало три особи.

Копії документів, наданих позивачем від свого контрагента - ТОВ "Спецкомплект 3000" засвідчені печаткою ТОВ "Спецкомплект 3000" та підписом керівника, яким згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 8 липня 2013 року, є ОСОБА_3 з 14 серпня 2012 року.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000" ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 жовтня 2012 року № 841/2240/33099366 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Спецкомплект 3000" за період діяльності з 11 червня 2007 року по 2 жовтня 2012 року, яким встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою. Згідно висновку спеціаліста № 498 від 2 жовтня 2012 року, підписи на копії протоколу № 5 від 11 червня 2007 року, копії довіреності № 3 від 11 червня 2007 року, копії довіреності № 4 від 13 червня 2007 року виконані від імені ОСОБА_1 не ОСОБА_1, а іншою особою. Також в акті зазначено, що на ТОВ "Спецкомплект 3000" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Разом з тим, під час розгляду справи допитаний в якості свідка ОСОБА_1 зазначив, що за час його перебування на посаді директора ТОВ "Спецкомплект 3000", товариство постійно знаходилося за місцезнаходженням юридичної особи. Також ОСОБА_1 повідомив суд, що в нього не відбиралися вільні зразки підпису для проведення почеркознавчого дослідження та зазначив, що статутні документи ТОВ "Спецкомплект 3000" та первинні документи, складені за результатами господарських взаємовідносин між ТОВ "Спецкомплект 3000" та ТОВ "Спецкомплект ЛТД" він особисто підписував.

Судом направлявся запит щодо з'ясування обставин експертного дослідження вільних зразків підпису ОСОБА_1

З наданої Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в Київській області відповіді від 31 липня 2013 року № 6/3677 вбачається, що дослідження проведено на підставі зразків підписів, наданих ініціатором дослідження - начальником ГВПМ Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби підполковником податкової міліції Дереконем В.М., а тому суд не приймає зазначений висновок як належний доказ у справі.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Спецкомплект 3000" є: оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту, виробництво верхнього одягу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Спецкомплект ЛТД" є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом і взуттям, виробництво робочого одягу.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект 3000", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року № 0000752202 та № 0000742202 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року № 0000752202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року № 0000742202.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект ЛТД" судові витрати у розмірі 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 03 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева