Рішення № 34055944, 07.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" жовтня 2013 р. Справа № 906/1237/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевську О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусар О.В. - ю/к Берд. РЕМ, дов. №08/16432-009081 від 26.12.12р., паспорт серії НОМЕР_2.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 811,57 грн.

Позивачем ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" пред'явлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про стягнення на його користь 811, 57 грн., з яких: 333,10 грн. - борг за активну електроенергію, 409, 92 грн. борг за перевищення лімітів споживання, 53, 95 грн. - пені, 14, 60 грн. - 3% річних з простроченої суми.

В якості обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань згідно Договору №1226 від 04.12.2006р.; в якості правових підстав посилається на ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 173, 174, 175, 193 ГК України.

Ухвалою від 03.09.2013р. господарський суд порушив провадження у справі №906/1237/13, вжив заходи по підготовці справи до розгляду згідно ст.ст. 64-65 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач відзиву на позов не подав, однак як 16.09.13р. так і 04.10.2013р. до господарського суду повернулися ухвали суду з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання", хоча судові акти були надіслані останньому на адресу - АДРЕСА_1, зазначеній у витязі з ЄДР (а.с. 61).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Із вищенаведеного вбачається, що відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце засідання суду на 07.10.13р.

Оскільки згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В засіданні суду 07.10.13р. господарським судом представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2006р. між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" в особі Бердичівського РЕМ (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (споживачем) був укладений Договір №1226 про постачання електричної енергії споживачам, відповідно до якого, позивач зобов'язався поставити електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору (надалі за текстом - Договір №1226).

Розрахунковим вважається період з 13 числа по 12 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) (п. 2.2.3. Договору №1226).

У пункті 7.3. Договору №1226 сторони домовились, що оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Сторони домовились, що при відсутності оплати за електричну енергію в терміни, обумовлені в п. 7.3. цього Договору, постачальник повідомляє споживача про дату і час відключення чи обмеження споживання електроенергії.

Як визначено у п. 4.2.1. Договору №1226 за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

На суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством. Сума нарахованої пені, інфляційні та річні пред'являються споживачу у встановленому законодавством порядку (п. 7.4. Договору №1229).

У випадку споживання електричної енергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього Договору за відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, відповідач, виключно грошовими коштами, зобов'язаний сплатити позивачу двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним Договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення (п. 4.2.2. Договору №1226).

У розділі 5 Договору №1226 сторони домовились про порядок визначення договірної величини споживання електричної енергії та потужності, відповідно до якої, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше "1" листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

У разі ненадання відповідачем визначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні фактичних обсягів споживання електроенергії відповідних періодів поточного року (п. 5.1. Договору №1226).

Порядок обмеження та припинення електропостачання сторони погодили в розділі 6 Договору №1226.

Термін дії Договору №1226, відповідно до п. 10.1. становить - до 31.12.2006р. з можливістю його подальшої пролонгації.

У Додатку №1 до Договору №1226 сторони визначили обсяги постачання електричної енергії та потужності на 2007 рік на об'єкті відповідача - кіоску за адресою пров. Спартаківський, 5а (а.с. 16).

Договірні величини споживання електричної енергії та потужності на наступні роки , відповідно 2008-2013 сторони не погоджували.

Однак відповідач подав позивачу звіт про використану електроенергію в 01 місяці 2011р. у якому вказав показники лічильника - 5702 к Вт.год (а.с. 18).

Відповідачем надано звіт про використану електроенергію за грудень 2012 року відповідно до якого було спожито електроенергії в кількості 433 кВт. (а.с. 17).

Оскільки відповідачем, відповідно до п. 5.1. Договору №1226, не було подано відомостей про розміри очікуваного споживання електричної енергії на 2012 рік, тому позивачем було встановлено фактичні обсяги споживання електроенергії на рівні періодів 2011 року, яке становило 0 кВт.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок №46469 від 19.12.2011р. за активну електроенергію на суму 491, 90 грн.

Як вбачається із розрахунку позивача, станом на період з 13.12.2012р. по 13.01.2013р. на початок періоду відповідач мав переплату за спожиту електроенергію в сумі 158, 80грн., тому 491, 90 грн. - 158, 80 грн. = 333, 10 грн., що і становить суму боргу за активну електроенергію.

25 грудня 2012р. позивачем відповідно до наряду №316 було здійснено відключення торгового кіоску відповідача за адресою: АДРЕСА_2 від електропостачання, підстава для відключення - борг в сумі 333, 10 грн. (а.с. 19).

Окрім того, за перевищення договірних величин споживання електроенергії позивачем застосовано санкцію в сумі 409, 92 грн., про що видано для оплати рахунок №46470 за грудень 2012р. (а.с. 22-23).

У зв'язку з несплатою відповідачем ФОП ОСОБА_2 коштів за спожиту активну електроенергію та санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії добровільно та з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензію. Однак останній залишив її без задоволення (а.с. 20, 21).

Вищезазначене зумовило позивача звернутися за захистом свого права з позовом до господарського суду , в тому числі, з додатковими вимогами про стягнення 53, 95 грн. пені та 14, 60 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши всі матеріали справи відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Умови Договору №1226 свідчать про те, що за своєю правовою природою він є Договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, матеріально-правова вимога позивача про стягнення суми основного боргу за активну електроенергію в сумі 333, 10 грн. підтверджується розрахунком, підтверджена позивачем у повному обсязі та підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а згідно ч.5 цієї статті відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

У п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475) (із змінами і доповненнями) передбачено, що споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

У ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Оскільки відповідачем були порушені Правила користування електричної енергії та Договору №1226, господарський суд визнає правомірним застосування позивачем відповідачу санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 409, 92 грн., тому стягує її в судовому порядку.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача пеню в сумі 53, 95 грн., що нарахована за період з 14.02.13р. по 13.08.13р. із суми боргу 743, 02 грн. (333, 10 грн. + 409, 92 грн.), господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення поняття пені здійснено у ч. 3 ст. 549 ЦК України, згідно якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від с у м и несвоєчасно виконаного г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я за кожен день прострочення виконання.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підстав, передбачених цивільним законодавством України (ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Визначення грошового зобов'язання на законодавчому рівні здійснено лише у цьому Законі ( постанова ВСУ від 05.12.2011 р. у справі № 16/164 (2010).

З врахуванням викладеного, до складу грошового зобов'язання не входять штрафні санкції, встановлені законом та договором, оскільки за своєю правовою природою вони забезпечують його належне виконання.

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним (постанова ВСУ від 16.05.11р. у справі № 2-28/2397-2010).

Так, згідно ч. 7 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» с а н к ц і ї, передбачені ч. 5 ст. 26 цього Закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, передбачена ч.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» двократна вартість різниці між обсягами фактично спожитої і договірної величини електричної енергії визнається цим Законом санкцією, яка в розумінні ст. 235 ГК України є оперативно-господарською санкцією ( постанова ВСУ від 16.05.11р. у справі № 2-28/2397-2010).

Відповідно, нарахування позивачем пені на суму оперативно-господарської санкції 409, 92 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Господарський суд частково не погоджується також з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати коштів відповідачем за активну електроенергію в сумі 333, 10 грн. , оскільки ним не враховані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України про те, що нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців в і д д н я, коли з о б о в ' я з а н н я мало б у т и в и к о н а н о.

Отже визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні та періоду для нарахування пені.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Господарський суд також враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

Операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні (абз. 12 п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254).

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім взято початок періоду для стягнення боргу з - 14.02.2013р. по 13.08.2013р.

Однак з врахуванням вище викладеного, першим днем прострочки слід вважати 26.12.12р., а періодом нарахування пені - 26.12.12р. по 26.06.2013р. включно, що становитиме 183 дні.

Оскільки позивач розпочав нарахування пені не з 26.12.12р. , а з 14.02.13р., тому господарський суд приймає зазначене до уваги, однак останній день періоду її нарахування обмежує 26.06.2013р. включно. За таких обставин, кількість днів прострочення складатиме 133 дні.

Отже , обгрунтованою до стягнення є пеня в сумі 18,05 грн., що нарахована із суми основного боргу - 331,10 грн. за період з 14.02.13р. по 26.06. 13р. У стягненні 35, 90 грн. пені, відповідно, суд відмовляє.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ч.2 ст. 550 ЦК України передбачено, що проценти на неустойку не нараховуються. Отже, за аналогією закону, проценти не нараховуються і на оперативно - господарські санкції.

Натомість позивачем нараховані відповідачу 3% річних із суми боргу 743, 02 грн. (333, 10 грн. + 409, 92 грн.) за період з 18.12.2012року по 13.08.13року в сумі 14,60 грн.

Отже нарахування 3% річних на суму санкції 409, 92 грн. не відповідає чинному законодавству.

Господарський суд перевіривши розрахунок цієї позовної вимоги встановив, що позивачем взято період для розрахунку 3% річних з 18.12.2012р. по 13.08.2013р. включно, що є невірним початком періоду прострочки, тому правомірним необхідно було взяти період з 26.12.2012р. по 13.08.2013р., кількість днів прострочення становитиме 231 день, сума боргу - 331, 10 грн. Тому обгрунтованою до стягнення є 3% річних в сумі - 6,32 грн. В задоволенні 8,28 грн. 3% річних суд, відповідно, відмовляє.

За приписами ч.2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, ч.2 ст. 49, ст.ст. 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ЕК"Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ідентифікаційний код 22048622):

- 333,10 грн. боргу за активну електроенергію;

- 409, 92 грн. - санкції за перевищення ліміту споживання;

- 18,05 грн. - пені;

- 6,32 грн. - 3% річних з простроченої суми;

- 1720, 50 грн. - судового збору.

3. Відмовити у стягненні 35,90 грн. пені та 8,28 грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.10.13року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (нарочним)

3- відповідачу (рек. з повід.)