Рішення № 34052193, 07.10.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2013 Справа № 920/1519/13

За позовом: Підприємства облспоживспілки «Охтирський цегельний завод», м. Охтирка, Сумська область,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про стягнення 13297 грн. 00 коп.,

Суддя О.Ю. Резніченко

За участю представників сторін:

від позивача - Крюк М.В., довіреність № 178 від 18.09.2013 року,

від відповідача - не з'явився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, а саме податок на додану вартість у сумі 11590 грн. 51 коп. та 2336 грн. штрафних санкцій, що виникли у позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем укладених між сторонами договору № 7 від 31.05.2011 року, договору № 8 від 07.07.2011 року, договору № 9 від 09.09.2011 року, факт неналажного виконання яких було встановлено перевіркою Охтирської ОДПІ Сумської області.

Позивач надав додаткові письмові пояснення по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.

На адресу господарського суду Сумської області не було повернуто поштове провідомлення про отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі.

20.09.2013 року позивач надав суду витяг з ЄДРПОУ, яким підтвердив зазначене у позовній заяві місцезнаходження відповідача.

Оскільки ухвала направлялась на адресу відповідача зазначену в ЄДРПОУ, то, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, вважається, що вона вручена відповідачу належним чином.

Тому, оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено договір поставки № 7 від 31.05.2011 року, договір поставки № 8 від 07.07.2011 року, договір поставки № 9 від 09.09.2011 року (надалі - Договори поставки).

Відповідно до п.п. 1.2 Договорів поставки відповідач зобов'язаний разом з товаром передати позивачу відповідні накладні і інші документи.

Відповідач виписав позивачу видаткові та податкові накладні.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договорів поставки оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача на умовах 50% передплати, інші 50% перераховуються по факту завантаження товару в транспорт відповідача.

Позивач перерахував за отриманий товар відповідачу грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив, а позивач прийняв, оплатив у повному обсязі товар згідно Договорів поставки, жодних претензій сторін одна до одної не пред'являлось.

В судовому засіданні представник позивача усно зазначив, що фактично зобов'язання між сторонами були виконані належним чином.

Охтирською ОДПІ Сумської області було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з відповідачем, за період з 01.10.2008 року по 30.11.2011 року, і було виявлено факти, що свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства та ненадання платником в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень.

Внаслідок перевірки позивачу збільшено суму податкових зобов'язань за ПДВ на 11590 грн. 51 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2336 грн.

Позивач вважає, що сума податкових зобов'язань та штрафних санкцій виникла у нього у зв'язку із порушенням його контрагентом - відповідачем - податкового законодавства, що підтверджується актом Охтирської ОДПІ Сумської від 12.06.2012 року № 143/22-00/01733733 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПО «Охтирський цегельний завод», з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 року по 30.11.2011 року».

У вищезазначеному акті визначено, що при проведенні перевірки відповідач первинні документи не надав, не підтвердив фактично виникнення податкових зобов'язань та факт передачі товарів від відповідача до позивача.

Крім того, податковою інспекцією було визначено, що господарські операції по Договорам поставки відповідача з позивачем підпадають під поняття «нікчемні».

Виходячи з встановлених обставин, податковою інспекцією було визнано операції з формування податкового кредиту за рахунок відповідача недійсним та донараховано позивачу штрафні санкції і зобов'язання зі сплати ПДВ на загальну суму 13297 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 141 від 25.07.2013 року, однак не отримавши від відповідача відповіді звернувся до суду з вимогою про стягнення збитків у розмірі 13927 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є неправомірними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно до ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Між сторонами виникли майнові зобов'язання, а саме було укладено договір поставки № 7 від 31.05.2011 року, договір поставки № 8 від 07.07.2011 року, договір поставки № 9 від 09.09.2011 року.

Договори підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаий судом недійсним.

Укладені між сторонами Договори поставки є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсним, а тому згідно ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175,193 Господарського кодексу України зобов'язання за цими Договорами поставки підлягали обов'язковому виконанню їх сторонами.

Договори поставки були належним чином виконані і ніяких порушень умов Договору ні зі сторони відповідача, ні зі сторони позивача не було.

Як зазначає позивач ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню входять штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, а тому відповідач повинен сплатити збитки позивача в розмірі 13927 грн.

Однак, позивач не надав жодних доказів на підтвердження понесених збитків у вигляді сплати штрафних санкцій іншим суб'єктам.

Також позиція позивача стосовно того, що відповідач, не надавши документів на вимогу податкової інспекції, порушив договірні зобов'язаня не відповідає дійсності, оскільки відмова від надання первинних документів на вимогу податкових органів може бути порушенням податкового законодавства, а не господарського зобов'язання, оскільки такий обов'язок відповідача не передбачений укладеними між сторонами Договорами поставки.

Отже, оскільки договірні зобов'язання сторін передбачені Договорами поставки виконані, жодних претензій стосовно виконання договорів сторони одна до іншої не пред'являли, а виявлені перевіркою порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати, а тому вимоги про стягнення 13927 грн. з відповідача є неправомірними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення складено 11.10.2013 року.

Суддя О.Ю. Резніченко