Рішення № 34052019, 07.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/3453/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м. Львів

до відповідача: Дочірного підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Жовківський райавтодор», м. Жовква, Жовківський район, Львівська область

про стягнення заборгованості 11 791,08 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Бобанич Т.М. - представник за довіреністю від 10.02.2012р.;

Від відповідача: Кондрашов Д.І. - представник за довіреністю від 08.08.2013р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» подано позов до Дочірного підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Жовківський райавтодор» про стягнення заборгованості 11 791,08 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.09.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено на 23.09.2013р. З підстав, зазначених в ухвалі суду від 23.09.2013р. розгляд справи відкладено на 07.10.2013р.

В судовому засіданні 07.10.2013р. представник позивача подав заяву про зміну розміру позовних вимог відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України. Просить стягнути 3% річних в розмірі 410,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 920,58 грн. за весь період прострочення, з врахуванням підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача поданий ним відзив підтримує. Представник зазначив, що 25.01.2012р. відповідачем було оплачено виконанні роботи за договором в сумі 10 006,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 25.01.2012р.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 07.10.2013р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 07.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

04.08.2010р. між ТзОВ «Моноліт-Еко» (виконавець за договором, позивач у справі) та філією «Жовківський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 10/08/04 про виконання робіт. (надалі за текстом - Договір).

Згідно підпункт 1.1. Договору виконавець зобов'язується виконати роботи (надати послуги) санітарно гігієнічні дослідження з метою атестації робочих місць за адресою: Філія «Жовківський РАД» за адресою:Львівська область, м. Жовква, вул. Б.Хмельницького, 113, а замовник зобов'язується прийняти послуги і провести оплату.

Загальна вартість робіт за Договором становить 10 006,29 грн. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору здавання - приймання виконаних робіт проводить на підставі Акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Між виконавцем (позивачем) та відповідачем (замовником) 07.09.2010р. підписано приймально - здавальний акт виконаних робіт на загальну суму 10 006,29 грн. без жодних застережень.

Відповідно п. 2.2 Договору оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту здавання - приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач покладенні на нього зобов'язання щодо оплати за Договором своєчасно не виконав, що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 25.01.2012р. на суму 10 006,29 грн.

За неналежне виконання умов Договору, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути 3% річних в сумі 410,39 грн. та інфляційні за весь час прострочення в розмірі 920,58 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що зокрема, вбачається з приймально - здавального акту виконаних робіт від 07.09.2010р. на суму 10 006,29 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати виконаних робіт, а саме - прострочення термінів оплати (п. 2.2. Договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахування ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку що 3% річних в сумі 410,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 920,58 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 610-612, 625, 626, 629, Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, місто Львів, вулиця Володимира великого, будинок 54; ідентифікаційний код 31978981) в особі філії «Жовківський райавтодор» (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вулиця Б.Хмельницького, будинок 113; ідентифікаційний код 26231091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» (79034, місто Львів, вулиця Угорська, будинок 14; ідентифікаційний код 32639930) 410,39 грн. - 3% річних, 920,58 грн. - інфляційних втрат та 1 720,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.10.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.