Рішення № 34052018, 02.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2013 р. Справа № 914/3300/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів;

про: стягнення 20 659 грн. 58 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пац В.О. - представник на підставі довіреності № 14-333 від 16.03.2012 року;

відповідача: Негря Г.Ю. - представник на підставі довіреності б/н від 04.01.2011 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою від 29.08.2013 року господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення 20 659 грн. 58 коп. Розгляд справи призначено на 02.10.2013 року.

У судовому засіданні 02.10.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі по тексту рішення - позивач, продавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 20 659 грн. 58 коп. заборгованості, з яких 8 274 грн. 34 коп. інфляційні втрати, 2 015 грн. 10 коп. 3 % річних та 10 370 грн. 14 коп. пеня.

Відповідно до договору про закупівлю газу, укладеного між сторонами, продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Всупереч умовам договору відповідач не виконав своїх зобов'язань по оплаті газу належним чином, розрахувався невчасно, чим порушив положення п. 4.1 договору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву вх. № 40537 від 02.10.2013 року, прострочення оплати визнав, однак просить суд зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 19.01.2012 року сторони уклали договір № 01/12-98-ПР про закупівлю природного газу (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1.1 якого, продавець зобов'язується поставити покупцю імпортований природний газ (надалі по тексту рішення - газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ у обсязі, зазначеному в п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.2 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 19 457, 950 тис. м. куб.

Відповідно до п. 2.2 додатка № 1 до договору від 19.01.2012 року приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Як підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року, 29.02.2012 року, 31.03.2012 року, 30.04.2012 року, 31.05.2012 року, 30.06.2012 року, 31.07.2012 року, позивач передав відповідачу природний газ на суми: 7 310 324 грн. 28 коп., 6 830 743 грн. 54 коп., 8 544 116 грн. 45 коп., 6 531 399 грн. 69 коп., 4 780 493 грн. 36 коп., 4 944 224 грн. 54 коп., 936 039 грн. 30 коп., що в сумі становить 39 877 341 грн. 16 коп.

Договором, а саме п. 4.1, визначено порядок здійснення оплати, яка проводиться покупцем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі 35 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Як підтверджується довідкою по операціях за договором з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року, відповідач здійснював часткові оплати за спожитий газ, однак порушуючи терміни оплати, визначені договором. Загалом зобов'язання відповідача по оплаті виконані, проте з порушенням вимог п. 4.1 договору.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором про закупівлю природного газу сторони визначили взаємні права та обов'язки, за невиконання яких передбачили відповідальність. Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів у справі, позивач свої обов'язки виконав належним чином, на відміну від відповідача, який порушив положення п. 4.1 договору. Довідкою по операціях, копія якої знаходиться в матеріалах справи, підтверджується оплата отриманого газу покупцем, однак із порушенням терміну, обумовленого сторонами.

У разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п. 7.3 договору).

Крім цього, ст. 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дані положення, позивач просить стягнути 10 370 грн. 14 коп. пені, 8 274 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 2 015 грн. 10 коп. 3 % річних.

Стосовно сум, що підлягають стягненню, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Договором сторони визначили сплату пені за кожен день прострочення. Здійснивши перерахунок суми пені у відповідності до вимог законодавства, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення пені в розмірі 10 075 грн. 47 коп.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України стягненню підлягають 2 015 грн. 10 коп. 3 % річних. Відповідно до абз. 2 ч. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Позивачем розраховано інфляційні втрати за лютий і березень, коли індекс інфляції становив 100,2 %, 100,3 %, однак не врахував індекс інфляції 99,8 % за липень, коли також існувала заборгованість. Відповідно стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 6 954 грн. 43 коп., що є меншим, ніж зазначав позивач у своєму розрахунку.

Судом встановлено факт порушення відповідачем вимог договору, зокрема п. 4.1 договору, і достатність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені та про розстрочку виконання рішення на підставі п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для його задоволення. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 N 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці країни та інші обставини.

Обґрунтування відповідача заявлені в клопотаннях не доводять винятковості обставин справи і не є достатніми підставами для їх задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 10 075 грн. 47 коп. пені, 2 015 грн. 10 коп. 3 % річних, 6 954 грн. 43 коп. інфляційних втрат і 1 582 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 294 грн. 67 коп. пені та 1 319 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Відмовити в задоволенні клопотання Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про зменшення розміру пені та про розстрочку виконання рішення.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 07.10.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв