Рішення № 34051980, 07.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/3058/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до: Комунального підприємства «Управління будинками № 2», м. Городок Львівської області

про: стягнення 151 572,80 грн.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Станішевський І.С. (довіреність № 14-69 від 22.03.2013 року)

від відповідача: Світенко І.Б. (довіреність вих.№469 від 09.09.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 07.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Управління будинками № 2» про стягнення 151 572,80 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.09.2013 року. В судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору на постачання природного газу № ТЕ09Н від 30 вересня 2011 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Новим кредитором згідно Договору № 14/7031/12 про відступлення права вимоги від 14.11.2012 року у розмірі 151572,80 грн., з яких: 138204,87 грн. - основний борг, 5669,95 грн. - пеня, 1357,52 грн. - інфляційні нарахування, 6340,47 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав та заперечив проти стягнення штрафних санкцій з підстав, наведених у поданому 12.09.2013 року через канцелярію суду запереченні за вх.№37453/13 на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що борг за поставку природного газу утворився у зв'язку з об'єктивними обставинами. Відповідач є комунальним підприємством і його бюджет формується виключно з оплати населенням послуг з утриманням будинків та прибудинкових територій та інших комунальних послуг, жодних дотацій від держави не отримує, інших поступлень коштів не має. Оскільки оплата за комунальні послуги від населення, незважаючи на заходи, що вживалися працівниками відповідача, поступала не в повному обсязі з затримками, то утворився борг мешканців за спожиті послуги в сумі майже 400000,00 грн., тому відповідач і не мав змоги вчасно повністю розрахуватися з позивачем за поставлений природний газ. На підтвердження зазначеного відповідачем долучено до матеріалів справи фінансовий звіт діяльності підприємства.

У свою чергу позивач також надав звіт про фінансові результати за 2012 рік, зазначив, що результати фінансової діяльності підприємства та важке фінансове становище не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14 листопада 2012 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» було укладено договір № 14/7031/12 про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення), згідно з п. 1.1. якого Первісний кредитор (ПАТ «Львівгаз») передав, а Новий кредитор (Позивач) прийняв на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора - КП «Управління будинками № 2» (Відповідач) за договором на постачання природного газу № ТЕ09Н від 30 вересня 2011 року (надалі - Договір) у сумі 138204,87 грн.

У відповідності до п.1.2. Договору про відступлення крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним у п. 1.1. Договору, до Нового Кредитора перейшли права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище Договором.

Згідно з п. 2.2. Договору про відступлення право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. цього Договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Відповідний акт приймання передачі документів було складено та підписано Позивачем та ПАТ «Львівгаз» 16 листопада 2012 року.

На виконання п. 2.3. Договору про відступлення ПАТ «Львівгаз» направило Відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги (вих. № 06-11339/1-7 від 16 листопада 2012 року), яке того ж дня отримане Відповідачем, про що свідчить відмітка про отримання.

30 вересня 2011 року між ПАТ «Львівгаз» та Відповідачем було укладено Договір, згідно з яким ПАТ «Львівгаз» передало Відповідачу протягом жовтня - грудня 2011 року та січня - квітня 2012 року природний газ у обсязі 616,860 тис. м3 на загальну суму 807593,11 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу № 1 від 1 листопада 2011 року (за жовтень 2011 року), № 2 від 1 грудня 2011 року (за листопад 2011 року), № 3 від 1 січня 2012 року (за грудень 2011 року), № 4 від 1 лютого 2012 року (за січень 2012 року), № 5 від 1 березня 2012 року (за лютий 2012 року), № 6 від 1 квітня 2012 року (за березень 2012 року) та № 7 від 17 квітня 2012 року (за квітень 2012 року).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав лише частково та з значним порушенням встановленого Договором строку виконання. Фактично Відповідачем сплачено за Договором 669388,24 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу становить 138204,87 грн.

За порушення строків виконання грошових зобов'язань по Договору Позивачем відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог було здійснено нарахування 5669,95 грн. пені, 1357,52 грн. інфляційних нарахувань, 6340,47 грн. 3 % річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків за Договором змінювався. Так, відповідно до п. 4.1. Договору (в початковій редакції, що діяла до укладення додаткової угоди № 2 від 4 січня 2012 року до Договору) розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 4.6. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 4 січня 2012 року) оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем (Відповідачем) авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла в попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Усі вимоги чинного законодавства України щодо відступлення права вимоги дотримано, а отже, право вимоги до Відповідача за зобов'язаннями по Договору належить Позивачу.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 7.1. Договору (в початковій редакції, що діяла до укладення додаткової угоди № 2 від 4 січня 2012 року) та п. 6.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 4 січня 2012 року), за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.3.1. Договору (в початковій редакції, що діяла до укладення додаткової угоди № 2 від 4 січня 2012 року) та п. 6.2.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 4 січня 2012 року) у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 151572,80 грн., з яких: 138204,87 грн. - основний борг, 5669,95 грн. - пеня, 1357,52 грн. - інфляційні нарахування, 6340,47 грн. - 3 % річних.

Щодо заперечення відповідача в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд виходить з того що такі нарахування здійснені на підставі закону, у той же час відповідач не надав додаткових доказів (окрім фінансового звіту, що в свою чергу зробив і позивач), які б послужили підставою для зменшення судом штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 3031,45 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління будинками № 2» (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Авіаційна, 35; р/р 260003037386 банк: ЛФАТ «Ощадбанк», МФО 325796; код ЄДРПОУ 31417179) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; р/р № 26002301921 банк: АТ «Ощадбанк», МФО 300465; код ЄДРПОУ 20077720) 138204,87 грн. основного боргу, 5669,95 грн. пені, 1357,52 грн. інфляційних нарахувань, 6340,47 грн. 3 % річних та 3031,45 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А