Рішення № 34051739, 02.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14081/13 02.10.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз», м.Київ, ЄДРПОУ 31283274

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м.Київ, ЄДРПОУ 14308569

про стягнення 9 000 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Комісаренко А.В. - по дов;

від відповідача: Асташев О.Є. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м.Київ про стягнення 9 000 грн. за надані послуги за договором №5 від 25.01.2013р. про надання юридичних послуг.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №5 від 25.01.2013р. про надання юридичних послуг в частині здійснення оплати наданих послуг у повному обсязі та у встановлені строки, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 000 грн.

Відповідач у відзиві вих.№967-13 від 03.09.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на відсутність у директора Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» Решетова В.К. повноважень на підписання договору №5 від 25.01.2013р. про надання юридичних послуг.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.10.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» (юридична фірма) та Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» було укладено договір №5 про надання юридичних послуг.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, згідно із п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За висновками суду, сторонами у договорі від 25.01.2013р. було узгоджено усі істотні умови договору про надання послуг.

Відповідно до п.1.1 договору від 25.01.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 14.02.2013р.) замовник дає завдання юридичній фірмі по захисту інтересів замовника при розгляді позову Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» до Виробничо-комерційного підприємства «Ківгор» про визнання договору відповідального зберігання №1 від 18.05.2012р. недійсним.

За змістом п.1.2 договору на підтвердження факту надання юридичною фірмою замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт з описом повного переліку послуг, які надані юридичною фірмою.

Згідно з п.2.1 укладеного між сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №1 від 14.02.2013р.) юридична фірма зобов'язалась надавати замовникові наступні юридичні послуги протягом строку дії цього договору: представляти у встановленому порядку інтереси замовника в суді, а також в інших державних органах; узагальнювати та аналізувати результати розгляду судової справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» до Виробничо-комерційного підприємства «Ківгор» про визнання договору відповідального зберігання №1 від 18.05.2012р. недійсним; надавати усні та письмові консультації, правові висновки, довідки з правових питань, що виникають з приводу розгляду справи, яка є предметом надання послуг за цим договором.

У п.4.1 договору сторони погодили, що за послуги, які надані юридичною фірмою, замовник сплачує винагороду в сумі 8 000 грн. плюс податок на додану вартість в сумі 2 000 грн., а загалом 10 000 грн.

Порядок оплати наданих послуг було визначено сторонами в п.4.2 договору, згідно з яким протягом 7 днів з моменту укладення договору замовник здійснює попередню оплату в сумі 800 грн. плюс податок на додану вартість в сумі 200 грн., а загалом 1 000 грн. Оплата залишку в сумі 7 200 грн. плюс податок на додану вартість в сумі 1 800 грн., а загалом 9 000 грн. здійснюється після підписання замовником акту виконаних робіт протягом 10 днів.

Договір №5 від 25.01.2013р. про надання юридичних послуг було підписано з боку позивача генеральним директором Усовою О.Л., а з боку відповідача - виконуючим обов'язки голови правління-генерального директора Решетовим В.К.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність у в.о.голови правління-генерального директора Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» Решетова В.К. повноважень на підписання договору від 25.01.2013р., виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

В силу ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частинами 1, 2 ст.89 Господарського кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

За змістом положень п.2.2 трудового договору від 16.03.2012р. з виконуючим обов'язки керівника виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» Решетовим В.К. керівник зобов'язаний, у тому числі, організовувати виконання виробничих програм, договірних та інших зобов'язань, що взяті товариством; налагоджувати юридичне, економічне, бухгалтерське та інформаційне забезпечення діяльності товариства.

Згідно з п.4.1 зазначеного трудового договору керівник має право укладати господарські та інші договори відповідно до статуту товариства та чинного законодавства України.

Пунктом 11.6 статуту Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» передбачено, що голова правління має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень правління, в тому числі, представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, що обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Відповідно до п.11.19 статуту відповідача голова правління організує роботу правління і має право, зокрема, без доручення вчиняти дії від імені товариства, представляти інтереси товариства у всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, в установах і організаціях; вести переговори та вчиняти правочини (угоди, договори, контракти) від імені товариства в межах, що визначені рішеннями вищого органу товариства, наглядовою радою та цим статутом; розпоряджатися коштами та майном товариства в межах, що визначені рішеннями вищого органу товариства, наглядової ради та цим статутом.

Як встановлено п.п.10.13.20-10.13.22 зазначеного статуту, до виключної компетенції наглядової ради належить надання дозволу голові правління на вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить від 5 до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; внесення пропозицій вищому органу товариства про необхідність вчинення правочину, у якому ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджується, що ціна договору №5 від 25.01.2013р. про надання юридичних послуг в розмірі 10 000 грн. становить більше 5 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про відсутність у виконуючого обов'язків голови правління-генерального директора Решетова В.К. повноважень на укладення зазначеного договору без надання згоди вищого органу товариства.

При цьому, слід зазначити, що за загальним правилом навіть у випадку вчинення правочину з перевищенням повноважень за умови вчинення подальших дій, які свідчать про прийняття такого правочину до виконання, тобто його схвалення, він не може бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Викладене також підтверджується змістом п.3.4 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідно до якого наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №25/2/10 від 27.07.2010р., у постанові №8/47 (12/335/16) від 02.12.2008р., у постанові № 54/210 від 25.05.2010р., у постанові №16/507 від 06.07.2010р. та ін.

Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначалось вище, Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» було здійснено передоплату за договором №5 від 25.01.2013р., що свідчить про визнання відповідачем факту укладення зазначеного правочину.

Крім того, судом враховано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/Є-ЕС від 09.03.1968р. Ради Європейських Співтовариств, статтею 9 якої проголошено, що дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбаченому або дозволену законодавством.

Однак, країни-члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальності, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або відповідно до обставин, не могли не знати про таке; розголошення статутів не є достатнім доказом вказаного.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 21.07.2010р. у справі №14/43пд та від 04.08.2010р. у справі №14/44пд та наголошує п.42 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Наразі, твердження відповідача про наявність підстав для розірвання вказаного договору господарським судом також не беруться до уваги, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування у розглядуваній справі. Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, проте не розірвання договору №5 від 25.01.2013р. При цьому, матеріали справи не містять доказів розірвання вказаного договору за згодою сторін або в судовому порядку у інших справах.

За таких обставин, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, господарський суд приймає до уваги договір №5 від 25.01.2013р. про надання юридичних послуг як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання та отримання послуг.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось, пунктом 4.2 договору №5 від 25.01.2012р. визначено, що протягом 7 днів з моменту укладення договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі 1 000 грн., а оплата залишку в сумі 9 000 грн. здійснюється після підписання замовником акту виконаних робіт протягом 10 днів.

За твердженням позивача, на виконання умов договору відповідачем було здійснено попередню оплату за юридичні послуги в сумі 1000 грн., проте залишок вартості наданих послуг в сумі 9 000 грн. оплачено не було.

При цьому, як зазначалось, за змістом п.1.2 договору №5 від 25.01.2013р. факт надання юридичною фірмою замовнику юридичних послуг підтверджується складеним актом виконаних робіт з описом повного переліку послуг, які надані юридичною фірмою.

Проте, матеріали розглядуваної справи всупереч викладеним вище умовам договору не містять акту виконаних робіт з описом повного переліку послуг, які надані юридичною фірмою.

Відповідно до листа вих.№34/03 від 29.03.2013р. позивачем було повідомлено відповідача про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» повного переліку юридичних послуг по справі №911/679/13-г та направлено Публічному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» акт б/н від 29.03.2013р. до договору №5 від 25.01.2013р. про надання юридичних послуг, підписаний позивачем.

Згідно з письмовими поясненнями вих.№1022-13 від 16.09.2013р. відповідача, Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» було підтверджено факт отримання листа вих.№34/03 від 29.03.2013р. та доданого до нього акту наданих послуг, проте підписано акт відповідачем не було.

Однак, за висновками суду, незалежно від ухилення сторони від прийняття замовлених робіт інша сторона вправі доводити їх виконання іншими доказами.

Позивачем на підтвердження виконання своїх обов'язків щодо надання обумовлених договором від 25.01.2013р. послуг було представлено суду копію рішення від 12.03.2013р. про задоволення позовних вимог про визнання договору відповідального зберігання №1 від 18.05.2012р. недійсним, а також наказу від 27.03.2013р. господарського суду Київської області у справі №911/679/13-г.

При цьому, зі змісту вступної частини рішення від 12.03.2013р. вбачається, що представником Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» на підставі довіреності Д-01/02 від 15.02.2013р. був Баляба О.В., який одночасно є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз», що підтверджує надання юридичних послуг у справі №911/679/13-г саме позивачем.

Факт надання відповідачу юридичних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» також підтверджується іншими матеріалами справи, а саме листами вих.№09/02 від 07.02.2013р., вих.№11/02 від 14.02.2013р., вих.№17/03 від 15.03.2013р., вих.34/03 від 29.03.2013р., вих.№39/04 від 15.04.2013р. позивача, що адресовані відповідачу, а також копіями документів, які подавались до господарського суду Київської області Балябою О.В. в інтересах відповідача.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором №5 від 21.05.2013р. в частині надання юридичних послуг вартістю 10 000 грн.

При цьому, відсутність підписаного обома сторонами акту наданих послуг не спростовує викладених вище висновків суду, враховуючи, що позивачем вказаний документ було складено, підписано та направлено Публічному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», проте відповідач від підписання акту ухилився без наведення належних підстав для вчинення таких дій.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч викладеним вище нормам законодавства відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами факту надання позивачем Публічному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» юридичних послуг. Доказів оплати залишку вартості наданих послуг в сумі 9 000 грн. відповідачем суду також не представлено.

Господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на зміст п.4.3 договору №5 від 25.01.2013р., яким передбачено, що оплата за договором здійснюється тільки у випадку прийняття рішення про задоволення позову - розірвання договору та відшкодування збитків, хоча позивачем були надані послуги у справі про визнання договору недійсним.

У даному випадку судом враховано, що додатковою угодою №1 від 14.02.2013р. було змінено предмет договору №5 від 25.01.2013р. про надання юридичних послуг, проте пункт 4.3 договору не було приведено у відповідність, що в свою чергу, не спростовує висновків суду про належне виконання договору позивачем та не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість спожитих послуг, які є предметом договору №5 від 25.01.2013р.

За таких обставин, дослідивши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №5 від 25.01.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м.Київ про стягнення 9 000 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1720,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м.Київ про стягнення 9 000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03680, м.Київ, Солом'янський район, проспект Перемоги, буд.49/2, ЄДРПОУ 14308569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.40-А; ЄДРПОУ 31283274) заборгованість в сумі 9 000 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя М.О. Любченко