Рішення № 34051713, 25.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.2013 Справа № 905/5686/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка, м.Слов’янськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у сумі 55 751,90грн., пені у розмірі 3 366,44грн., 3% річних у сумі 688,91грн., інфляційних витрат у розмірі 44,25грн.

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветеко», м.Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка, м.Слов’янськ, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 55 751,90грн., пені у розмірі 3 366,44грн., 3% річних у сумі 688,91грн., інфляційних витрат у розмірі 44,25грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором поставки №609 від 25.01.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №609 від 25.01.2012р., видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, претензії №1 вих.№60 від 01.07.2012р., правоустановчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 229, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 617, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.1, ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

03.09.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання по справі в якому зазначає, що 31.07.2013р. та 29.08.2012р. Відповідач сплатив кошти у розмірі 28 250,00грн. Станом на 02.09.2013р. сума основного боргу Відповідача становить 27 501,90грн. Крім того Позивачем надані належним чином засвідчені копії наступних документів: виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко», рахунків на оплату, податкових накладних.

Представник Позивача у судове засідання 25.09.2013р. не з’явився, через канцелярію господарського суду надав клопотання №86 від 09.09.2013р. про розгляд справи без участі представника Позивача.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 84145, м.Слов’янськ, м.Миколаївка, вул.Щорса, буд.5

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветеко» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» (Покупець) було укладено договір поставки №609, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов’язується поставити та передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 договору предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі – товар) згідно видаткових накладних (передача за якими товару Покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід’ємною частиною даного Договору.

У пункті 1.3 договору зазначено, що у видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний Договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії – до неї застосовуються умови даного Договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником Покупця, печатка не є обов’язковим реквізитом видаткової накладної, а тому може бути відсутня, якщо її заміняє штамп підприємства.

Відповідно п.2.1 договору кількість та асортимент товару передбачається у видаткових накладних на кожну окрему поставку.

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін чотирнадцяти календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата підписання відповідної видаткової накладної (п.5.2 Договору);

Якщо сторони після спливу терміну дії Договору продовжують співпрацювати в сфері, визначений розділом 1 даного Договору, та не заявляють про зміну або припинення умов Договору, вважається, що даний Договір пролонгується на один рік без укладання окремої письмової угоди про таке (п.6.2 Договору).

Згідно п.7.2 договору у разі порушення терміну розрахунків Покупець за вимогою Продавця зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кодний день затримки від суми заборгованості.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 148 255,40грн., що підтверджується видатковими накладними №598 від 27.02.2013р. на суму 1 278,60грн., №1403 від 20.04.2012р. на суму 1 700,00грн., №1402 від 20.04.2012р. на суму 7 960,40грн., №3814 від 20.09.2012р. на суму 1 050,00грн., №4533 від 06.11.2012р. на суму 525,00грн., №4694 від 15.11.2012р. на суму 3 119,59грн., №5277 від 19.12.2012р. на суму 44 250,00грн., №5426 від 26.12.2012р. на суму 4 456,83грн., №48 від 08.01.2013р. на суму 860,00грн., №88 від 22.02.2013р. на суму 778,00грн., №1307 від 13.03.2013р. на суму 6 275,28грн., №547 від 04.02.2013р. на суму 31 751,70грн., №1308 від 13.03.2013р. на суму 44 250,00грн. Вказані накладні підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» було здійснено часткову оплату на суму 92 503,50грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1 вих.№60 від 01.07.2013р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №609 від 25.01.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 148 255,40грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов’язань по Договору – суду не надавались.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» було здійснено часткову оплату на суму 92 503,50грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем після звернення Позивача до суду з позовними вимогами було сплачено частину боргу у розмірі 6 000,00грн., припинивши у такий спосіб існування предмету спору у вказаній частині позовних вимог. Вказана сплата підтверджена документально: виписка з банківського рахунку за 29.08.2013р.

Оскільки погашення у розмірі 28 250,00грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 28 250,00грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно поштового штемпеля на конверті, позовну заяву було направлено 29.07.2013р.) заборгованість у розмірі 28 250,00грн. не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 27 501,90грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 27 501,90грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум».

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 44,25грн., 3% річних від суми загального боргу складає 688,91грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 44,25грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем – 688,91грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.2 договору у разі порушення терміну розрахунків Покупець за вимогою Продавця зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем – 3 366,44грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка, м.Слов’янськ, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 55 751,90грн., пені у розмірі 3 366,44грн., 3% річних у сумі 688,91грн., інфляційних витрат у розмірі 44,25грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» (84145, м.Слов’янськ, м.Миколаївка, вул.Щорса, буд.5, ЄДРПОУ 31586254, р/р 26001301565887 в Словянському районі Ц.М. ф-л ПАТ ПІБ м.Горлівка, Донецька область, МФО 334464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» (ЄДРПОУ 37686849, вул.Ушинського, 25-А, м.Київ, 03151, р/р 26003000193928 в АТ «ФКБ банк», МФО 380009) заборгованість у розмірі 27 501,90грн., інфляційні витрати у сумі 44,25грн., пеню у розмірі 3 366,44грн., 3% річних у сумі 688,91грн., судовий збір у розмірі 1 080,90грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка, м.Слов’янськ, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 28 250,00грн. припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

У судовому засіданні 25.09.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.13р.