Ухвала суду № 34049424, 02.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 р.Справа № 2а-4538/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Хабалюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпровське підприємство Ера» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровське підприємство Ера» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство «Дніпровське підприємство Ера» (далі ПАТ «Дніпровське підприємство Ера») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2012 року № 0006002200 та № 0005992200.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 25 по 27 липня 2012 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ТОВ «БК «Акрополь» та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «БК «Акрополь» у листопаді 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 31 липня 2012 року за № 1510/22-4/14308233, в якому зазначено про порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 та п. п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 53783 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у листопаді 2009 року на 43027 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0005992200 та № 0006002200, якими ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 53783 грн. та в сумі 13446 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 43027 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року відмовлено ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що під час проведення позапланової перевірки позивача відповідачем не використовувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Проте, господарські правовідносини позивача з ТОВ «БК «Акрополь» підтверджуються саме первинними документами, такими як договір, акт здачі-прийняття робіт, банківські виписки, податкова накладна. Також судом першої інстанції не враховано позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11 грудня 2007 року, щодо відсутності підстав позбавляти платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету. Крім того, з аналізу норм цивільного законодавства вбачається, що правочини є правомірними доки протилежне не буде встановлено відповідним судовим рішенням. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 25 по 27 липня 2012 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» з питання підтвердження господарських-правових відносин з ТОВ «БК «Акрополь» та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «БК «Акрополь» у листопаді 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 липня 2012 року за № 1510/22-4/14308233, в якому зазначено про порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 та п. п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 53783 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у листопаді 2009 року на 43027 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0005992200 та № 0006002200, якими ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 53783 грн. та в сумі 13446 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 43027 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що податковим органом доведено порушення ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» положень ст. ст. 5, 8 та 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір від 15 жовтня 2009 року № 25/1, згідно якого виконавець ТОВ «БК «Акрополь» зобов'язується виконати, а замовник (позивач) прийняти та оплатити у відповідності до умов договору наступні роботи: розробка, виготовлення схеми паливо підготовки MDO, NFO, монтаж, здача в роботу; виготовлення, монтаж схеми станції локального пожежогасіння (Unitor); переробка, монтаж схеми аварійного управління рульовим пристроєм, здача регістру; розробка схеми розташування шашок АОТ у відповідності з призначенням приміщень та обсягів пожежогасіння.

Зазначений договір позивачем укладено у зв'язку з виконанням договору підряду від 06 жовтня 2009 року № 1/530, згідно якого ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» зобов'язується виконати електромонтажні та пуско - налагоджувальні роботи на теплоході «Славянин», який належить Starway Management Property Limited, за проектом CNF-09, згідно ремонтної відомості № 1, у м. Севастополі, на території ТОВ «Судноремонтний завод «Південний Севастополь».

Обґрунтовуючи доводи про відсутність у позивача права на віднесення витрат позивача за договором від 15 жовтня 2009 року № 25/1 до складу валових витрат, відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як відсутність фактичного здійснення господарської операції між ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» та ТОВ «БК «Акрополь» та відсутність первинної документації, яка підтверджує обсяг виконаних робіт та умови її виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.

Крім того, згідно Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 року № 814 «Про вдосконалення технічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті», технічний нагляд за виконанням правил і технічних вимог підприємствами, які проектують, ведуть роботи з переобладнання, модернізації і ремонту суден, суднових механізмів, пристроїв та обладнання, а також з виготовлення матеріалів, виробів для суден веде Регістр судноплавства України.

Регістр судноплавства України (далі - Регістр) є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торговельних суден відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України і статей 26 і 29 Закону України «Про транспорт».

Регістр згідно з укладеними угодами погоджує проектно-технічну документацію і технічний нагляд за переобладнанням, модернізацією та ремонтом суден, суднових механізмів, обладнання, пристроїв, випробуванням та виготовленням виробів і матеріалів суднового постачання тощо з оформленням відповідних документів.

З аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 року № 814, вбачається, що облік витрат підприємства, пов'язаних з отриманням послуг по ремонту суден, здійснюється на підставі кошторисних розрахунків (локальні кошториси), розрахунків фізичних обсягів видів робіт, з виробничих норм витрат на одиницю виміру та інших.

Як встановлено матеріалами справи, основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ «БК «Акрополь» є будівництво будівель, оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

На підтвердження факту виконання підрядних робіт позивачем надано, серед іншого, акт здачі-прийняття робіт від 27 листопада 2009 року, згідно якого ТОВ «БК «Акрополь» виконано роботи відповідно до умов договору.

Проте, перелік робіт, виконаний ТОВ «БК «Акрополь» згідно акту виконаних робіт від 27 листопада 2009 року, не відповідає видам діяльності підприємства.

Зі змісту акта приймання-передачі робіт до договору № 25/1 від 15 жовтня 2009 року, підписаному між позивачем та ТОВ «БК «Акрополь», вбачається, що у перелік виконаних робіт входить: розробка, виготовлення схеми паливо підготовки MDO, NFO, монтаж, здача в роботу; виготовлення, монтаж схеми станції локального пожежогасіння (Unitor); переробка, монтаж схеми аварійного управління рульовим пристроєм, здача Регістру; розробка схеми розташування шашок АОТ у відповідності з призначенням приміщень та обсягів пожежогасіння.

Виконання вказаних видів робіт потребує наявність виробничих можливостей, кваліфікованого персоналу тощо.

Проте, встановлені в акті зустрічної звірки ТОВ «БК «Акрополь» обставини здійснення господарської діяльності вказаного підприємства не підтверджують факт їх наявності.

Будь-яких інших документів, крім акта приймання-передачі виконаних робіт, позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано. При цьому наявність у підприємства належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до валових витрат, зокрема виданих виконавцем робіт акту та податкової накладної, не є безумовною підставою для формування таких валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що за встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом сам факт наявності у позивача актів виконаних робіт та податкових накладних не може бути підставою для формування позивачем валових витрат.

З урахуванням викладеного, а також відсутності доказів щодо товарності вказаних вище операцій, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 53783 грн. та застосування до підприємства на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13446 грн..

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки, як зазначено вище, позивачем не доведено факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «БК «Акрополь», обґрунтованим є і висновок податкового органу щодо порушення позивачем положень п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення ПАТ «Дніпровське підприємство Ера» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум названого податку, сплачених по вказаному вище договору підряду.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпровське підприємство Ера» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2013 року.

Головуючий:

Судді: