Ухвала суду № 34049404, 03.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 2а/1570/2803/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Півень М.О.

за участю представника позивача - Єгорова О.О.,

представника відповідача -Беліогло А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго», Державної податкової інспекції у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго" ( далі КП ТМ «Южтеплокомуненерго») , звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000231701 від 22.03.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на загальну суму 9 644,63грн.; №0000062310 від 22.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 16 935грн.; №0000072310 від 22.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 77 368,75грн., посилаючись на те, що висновки за актом перевірки № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року - позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області № 0000231701 від 22.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1928,93 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, ДПІ в м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 18.03.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі, КП ТМ «Южтеплокомуненерго», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 18.03.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 05.02.2011 року № 9, від 13.02.2011 року № 20, виданих ДПІ у м. Южному Одеської області, згідно з п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання співробітниками ДПІ у м. Южному Одеської області проведена планова виїзна перевірка Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення КП ТМ "Южтеплокомуненерго" пп.5.2.1, п5.2.8 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 61 895 гривень; пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на 13 548 гривень; пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого додатково нараховано 7 715,70 гривень податку з доходів фізичних осіб.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Южному Одеської області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000231701 від 22.03.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1928,93 гривень; № 0000062310 від 22.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 13548 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 3387 гривень; № 0000072310 від 22.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 61895 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 15473,75 гривень.

Судом встановлено, що КП ТМ "Южтеплокомуненерго" (Покупець) був укладений договір з ПП "Сервіс-Актив" (Продавець) № 02/04 від 02.04.2009 року, відповідно до якого Продавець взяв на себе зобов'язання поставити товар згідно специфікації (металопрокат (труби)), а Покупець прийняти та оплатити зазначений товар. Відповідно до п.2.1 вказаного Договору ціна за ним склала 69450 гривень (у т.ч. ПДВ 11575 гривень).

На виконання вищезазначеного договору ПП "Сервіс-Актив" виписано податкові накладні № 141 від 02.04.2008 року на 10000 гривень (у т.ч. ПДВ - 1666,67 гривень), № 146 від 10.04.2009 року на 46000 гривень (у т.ч. ПДВ - 7666,67 гривень), № 149 від 15.04.2009 року на 13450 гривень (у т.ч. ПДВ - 2241,67 гривень), видаткова накладна № 1504/01 від 15.04.2009 року на 69450 гривень (у т.ч. ПДВ 11575 гривень). Сплачені позивачем за товар кошти включені ним до валових витрат, а сплачений в складі ціни послуг ПДВ віднесений ним до податкового кредиту. Розрахунки за отримані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що операції з поставки товару фактично не проводились і факт отримання товару не знайшов підтвердження використанням у власній господарській діяльності КП ТМ "Южтеплокомуненерго"; надані до перевірки видаткова і податкові накладні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

В основу вищевказаного висновку покладені обставини, встановлені у постанові СВ УМВС України на Одеській залізниці від 14.10.2010 року у кримінальній справі № 01021201000005, яка порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.ч.1,2 ст.205 КК України. В ході розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_4 зайняв посади головного бухгалтера та директора ПП "Сервіс-Актив" за грошову винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на підприємстві; будь-яких фінансово-господарських документів він не підписував і не знає нічого про їх місцезнаходження.

Крім того, відповідно до запису в ЄДР ЮО та ФОП № 15561170006033085 від 27.05.2010 року державну реєстрацію ПП "Сервіс-Актив" скасовано; з 12.05.2010 року підприємство знято з обліку. Згідно податкової звітності ПП "Сервіс-Акти" на підприємстві відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, що свідчить про те, що платник податків мав намір одержувати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток, а також порядок формування податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин регламентувалися Законом України "Про податок на додану вартість" та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань), зокрема, на суму податку на додану вартість, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Надані до суду документи не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарської операції - ким було передано труби за видатковою накладною; відсутні вантажні і транспортні документи, які б підтверджували його перевезення, сертифікати якості тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів також погоджується з висновками за актом перевірки щодо завищення КП ТМ "Южтеплокомуненерго" задекларованих показників у рядку 04.10 "витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин" на 17670 гривень та завищення валових витрат у зв'язку з включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ПП "Сервіс-Актив" матеріалів; та завищення податкового кредиту на 11575 гривень по податковим накладним, виписаним ПП "Сервіс-Актив".

При цьому суд вірно зазначив, що посилання позивача на довідки про списання ТМЦ зі складу, про видачу труб зі складу службі механіків, оскільки вказані докази не свідчать про придбання товару саме у ПП "Сервіс-Актив". Зазначені документи мали б силу достатніх доказів тільки у взаємному зв'язку в сукупності з іншими доказами, при умові, якби позивачем було надано такі докази.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000062310 від 22.03.2011 року та № 0000072310 від 22.03.2011 року в частині донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій по вищерозглянутій господарській операції є обґрунтованими.

З акту перевірки також вбачається, що у травні 2009 року КП ТМ "Южтеплокомуненерго" включило до реєстру отриманих податкових накладних від ПП "Альянс-ЛВД" податкову накладну № 435 від 05.05.2009 року на суму 11838 гривень (у т.ч. ПДВ - 1973 гривень).

В ході перевірки засобами автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА було встановлено, що ПП "Альянс-ЛВД" визнано банкрутом, останнім не включено до податкових зобов'язань 2009 року суму ПДВ в розмірі 1973 гривні.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З урахуванням того, що надмірної сплати податку до бюджету продавцем - ПП "Альянс-ЛВД" здійснено не було, беручи до уваги подальше визнання зазначеного підприємства банкрутом (тобто унеможливлення такої сплати сум ПДВ до бюджету), суд дійшов правильного висновку стосовно того, що за актом перевірки щодо невідповідності складеної ПП "Альянс-ЛВД" податкової накладної № 435 від 05.05.2009 року на суму 11838 гривень (у т.ч. ПДВ - 1973 гривень) вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" , податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Крім того, перевіряючі дійшли висновку про завищення задекларованих КП ТМ "Южтеплокомуненерго" у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" на 80130 гривень. Зазначену суму позивачем віднесено до складу валових витрат на підставі понесених ним витрат на оплатку послуг екскаваторів, наданих СПД ОСОБА_5 на суму 48630 гривень та на оплату послуг, наданих СПД ОСОБА_6 на суму 31500 гривень.

Як вбачається з акту перевірки № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" внаслідок віднесення до валових витрат вищезазначених коштів, оскільки у наданих до перевірки актах прийому-здачі робіт, складених з СПД ОСОБА_5, є посилання на договір, проте сам договір про надання послуг з екскаватору до перевірки не наданий; з актів прийому-здачі робіт неможливо встановити об'єкти, на яких виконувались роботи, ким такі роботи виконувались, види цих робіт, відсутні подорожні листи, в талонах замовника не зазначено пробіг екскаваторів та показання спідометрів; з наданих до перевірки актів прийому-здачі робіт, складених між позивачем та СПД ОСОБА_6, неможливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, найменування і вид наданих послуг, вартість кожного виду послуг, в них відсутні реквізити Замовника та Виконавця (адреси, код ЄДРПОУ, ідентифікаційний номер тощо).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та СПД ОСОБА_6 укладений договір б/н від 01.01.2009 року по обслуговуванню комп'ютерної техніки та програмного забезпечення., копія якого наявна в матеріалах справи. За змістом цього договору СПД ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання виконувати адміністрування сервера "Южненський інформаційний центр", доопрацьовувати робочі столи користувачів, надавати допомогу при роботі програмного комплексу тощо. Результати переданих робіт оформлювались актами виконаних робіт.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, на всіх досліджених в судовому засіданні актах здачі-прийнятті робіт по вищезазначеним договорам, лише підписи особи від Замовника, проте відсутні будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій; не зазначений обсяг господарських операцій, одиниці їх виміру. З цих документів неможливо встановити об'єкти, на яких проводились ці роботи та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача. Акти виконаних робіт не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити їх фактичне надання; не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильності її оформлення, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, яки брали участь у здійсненні господарських операцій.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість положень за актом перевірки щодо завищення КП ТМ "Южтеплокомуненерго" валових витрат на суму 80130 гривень по правочинам з СПД ОСОБА_5 і СПД ОСОБА_6

Крім того, перевіркою показників, відображених у рядку 05.3 Декларацій "врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року в сумі 302754 гривень перевіряючими встановлено, що КП ТМ "Южтеплокомуненерго" у І кварталі 2010 року віднесено до складу валових витрат сумнівну (безнадійну) дебіторську заборгованість по послугам теплопостачання, наданим фізичним і юридичним особам.

Так, позивачем у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року віднесено до складу валових витрат сумнівну дебіторську заборгованість за послуги теплопостачання юридичним особам в сумі 191883,96 гривень та фізичним особам в сумі 110869,22 гривень, яка мала місце станом на 01.01.2010 року.

Протягом липня 2009 року на адресу боржників були направлені претензії на суму 39300,40 гривень; протягом лютого та березня 2010 року боржникам направлені претензії на суму 152583,56 гривень. При цьому в ході перевірки не підтверджені факти отримання претензій боржниками - СПД ОСОБА_7 і ПП "Товіс".

30 червня 2010 року позивачем була направлені до господарського суду Одеської області позовні заяви про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та штрафних санкцій. Позови по боржникам на суму 7118,40 гривень до суду не подавалися, оскільки заборгованість була погашена протягом ІІ кварталу 2010 року. Крім того, до перевірки були надані ухвали Южного міського суду Одеської області та виконавчі листи щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб на суму 110869,92 гривень.

З акту перевірки вбачається висновок перевіряючих про завищення КП ТМ "Южтеплокомуненерго" валових витрат в сумі 191884 гривень, у т.ч. І кварталі 2010 року - в сумі 191884 гривень.

Відповідно до пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Згідно з пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 цього ж Закону Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Відповідно до п.1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно з пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

У разі, якщо у підприємства рахується дебіторська заборгованість, визнана судом, та по якій є повідомлення державного виконавця про неможливість виконання рішення, то після закінчення терміну позовної давності з моменту визнання судом заборгованості або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону є безнадійною і відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону така заборгованість відноситься до складу валових витрат у частині, що не була віднесена до валових витрат раніш (лист ДПА України від 10.12.2008 року № 25807/7/15-0217).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов правильного висновку щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат у І кварталі 2010 року КП ТМ "Южтеплокомуненерго" наявної станом на 01.01.2010 року заборгованості по послугам теплопостачання юридичним особам в розмірі 191884 гривень.

Таким чином, беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду справи обставини, колегія суддів також вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000072310 від 22.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 61895 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 15473,75 гривень - обґрунтованим.

Крім того, за акту перевірки № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року вбачається, що перевіркою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено, що в порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", КП ТМ "Южтеплокомуненерго" не нарахувало податок з доходів фізичних осіб з застосуванням ставки податку в розмірі 15% на сплачені СПД ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кошти.

В акті перевірки зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності: ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у перевіряємому періоді мали господарські відносини із позивачем, однак позивачем не нараховано податку з доходів фізичних осіб за відповідною ставкою. Так, СПД ОСОБА_11, який перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку (КВЕД 05), надано послуги на користь позивача по обробці дерев та кущів на 2000 гривень; СПД ОСОБА_5, який також перебував на спрощеній системі оподаткування (КВЕД 45.5, 45.1. 52.43), надано послуги екскаваторів на користь позивача на суму 48630 гривень; СПД ОСОБА_9 продано позивачу конвектор та жалюзі на суму 808 гривень.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) та звичайна (загальна) система оподаткування, що діє згідно з розділом IV Декрету, крім фіксованого податку.

Відповідно до статті 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно із статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Оскільки до прийняття "спеціального закону" оподаткування доходу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи) провадитиметься на підставі Декрету та Указу (а не Закону), термін "загальний оподатковуваний дохід (оподатковуваний дохід)" у значенні, наданому Законом, до такого доходу не застосовується. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону термін "загальний оподатковуваний дохід" визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Отже, на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статей 2 та 6 Указу; статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Відповідно до п.4 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування з конкретним видом економічної діяльності, може поряд із цим здійснювати господарську діяльністю за загальною системою оподаткування, тобто з одним видом економічної діяльності застосовувати спрощену систему та сплачувати єдиний податок, а за іншим видом діяльності проводити діяльність за загальними правилами оподаткування.

Для фізичних осіб-підприємців, які не обрали спрощену систему оподаткування, або не включили вид діяльності у свідоцтво про сплату єдиного податку застосовується Декрет.

Згідно з ст.2 Декрету об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рiк (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так i за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.14 Декрету, з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Суд вірно зазначив щодо правових норм підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону, на яку посилається відповідач як на підставу для відмови в задоволенні позову, то він встановлює вимоги щодо оподаткування саме "інших доходів" суб'єкта підприємницької діяльності (в розумінні Закону - це інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту), тобто доходів, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності не в межах здійснення власної підприємницької діяльності.

На підставі викладеного, суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0000231701 від 22.03.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1928,93 гривень, у зв'язка із чим останнє підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго», Державної податкової інспекції у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж « Южтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Повний текс постанови виготовлено 08 жовтня 2013 року.

Головуючий:

Судді: