Ухвала суду № 34049083, 10.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року справа №805/9675/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участі представника прокуратури Донецької області Вартанової О.М.,

представника позивача Стельника Д.В.,

представника відповідача Новаковської Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі № 805/9675/13-а за позовом Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з витрат на виплату і доставку пенсій призначених застрахованим особам у відповідності з ч. 2 Прикінцевих положень Закону №1058, які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці по списку №1 в сумі 9797,32 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач зареєстрован у позивача як платник страхових внесків. На підприємстві 14 осіб були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачем направлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Але, відповідач, отримавши розрахунки, не сплатив зазначену суму, не надав на них до позивача заперечень та не оскаржив розрахунки в суді, чим фактично узгодив їх. Розрахунок, прийнятий суб'єктом владних повноважень, є по своєї суті актом індивідуальної дії, тому він є обов'язковим для виконання. У зв'язку з тим, що відповідачем не були сплачені фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону 1058-ІV за період квітень - травень 2013 року, за підприємством виникла заборгованість на загальну суму 9 797,32 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 1 квітня по 31 травня 2013 року в розмірі 9797, 32 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач зареєстрован виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 8 травня 1997 року та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с. 5, 67-69).

Відповідно до картки страхувальника підприємство перебуває на обліку у відповідача як платник страхових внесків за № 05-47-04-0707 (а.с. 5-7, 109-112).

Відповідно до Протоколу № 2 позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» від 15 січня 2013 року прийнято рішення про проведення ліквідації відповідача (а.с. 84-87).

У Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 238 (3) від 28 січня 2013 року опубліковані відомості про відкриття процедури ліквідації відповідача строком до 28 березня 2013 року (а.с. 88).

Як вбачається з матеріалів справи 21 березня 2013 року позивач звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Селидівської міської ради з повідомленням № 1405/06 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати страхових внесків (а.с. 113-117).

Відповідно до інформації, отриманої з веб-сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», який є технічним адміністратором Єдиного державного реєстру (Наказ Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 року), станом на час розгляду справи відповідач перебуває в стані припинення підприємницької діяльності (а.с. 67-69).

Ліквідаційний баланс затверджений 9 жовтня 2013 року.

Факт знаходження відповідача у стані припинення визнається сторонами по справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах особам, які працювали на ПрАТ «Селидівський завод залізобетонних виробів» та які були зайняті на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 (а.с. 23-62).

Позивачем у квітні та травні 2013 року були складені розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам відповідача за період з квітня по травень 2013 року на загальну суму 9 797,32 грн, які надіслані відповідачу (а.с. 12-21).

Зазначені розрахунки відповідачем не оскаржені.

Станом на час розгляду справи відповідач зазначену у повідомленнях суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам ПрАТ «Селидівський завод залізобетонних виробів», позивачу не сплатив.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Працівникам відповідача призначено та виплачено пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується сторонами по справі та підтверджується матеріалами справи (а.с. 23-62).

П. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі - Закон № 1058) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів «а», «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV). Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог ст. 14 Закону № 1788-ХІІ.

Оскільки спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (список № 1), відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку таких пенсій.

Зазначена позиція узгоджується і висновками Верховного Суду України у постанові від 25 вересня 2012 року по аналогічній справі № 21-251а12, чим усунуто неоднакове застосування вказаних норм права.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 6.8. Інструкції 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах

Відповідач у порушення зазначених вимог законодавства фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, позивачу у встановлені строки не вносив, в результаті чого має заборгованість у загальному розмірі 9 797,32 грн.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Згідно з ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. За вимогами статей 105, 111 Цивільного кодексу України спочатку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вноситься запис про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи, в подальшому ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає всіх необхідних заходів щодо ліквідації юридичної особи і на завершальному етапі після затвердження ліквідаційного балансу забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З наведених положень чинного законодавства вбачається, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цих Кодексів. Матеріалами справи підтверджено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній запис про державну реєстрацію припинення відповідача (а.с. 118-120). Отже, відповідач за законом має адміністративно-процесуальну дієздатність та повинен відповідати за своїми зобов'язаннями.

Щодо двомісячного строку (з 28 січня 2013 року по 28 березня 2013 року) на звернення позивачем як кредитором до ліквідаційної комісії позивача, колегія суддів зазначає, що, пропозиція щодо звернення кредиторів із заявами про наявність кредиторської заборгованості за підприємством, що ліквідується, стосується тільки заборгованості вже існує. Діючим законодавством не передбачено звернення кредиторів за стягненням заборгованості, яка може виникнути у майбутньому (оголошення опубліковано у січні 2013 року, а позовні вимоги, які розглядаються судом у даній справі стосуються заборгованості відповідача за квітень-травень 2013 року). Крім цього, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові, зокрема, довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування. Тобто, наявність заборгованості перед Пенсійним фондом є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи.

Як було зазначено судом раніше, позивач до спливу двомісячного терміну з дати оголошення, а саме, 23 березня 2013 року в порядку, передбаченому Порядком заповнення та подання державному реєстраторові форм повідомлень про початок проведення позапланової перевірки, про неможливість проведення позапланової перевірки, про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України № 33-1 від 31 жовтня 2011 року та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1335/20073, звернувся до державного реєстратора із повідомленням про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації відповідача у зв'язку із наявною заборгованістю зі сплати страхових внесків (а.с. 113-117).

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини 10 статті 111 Цивільного Кодексу України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

З вказаного вбачається, що до затвердження ліквідаційного балансу підприємство, яке ліквідується, не звільняється від свої зобов'язань за податками та зборами, в тому числі й поточними, які сплачуються до вказаних органів.

Як зазначалось вище, ліквідаційний баланс затверджений 9 жовтня 2013 року, спірний період стосується зобов'язань відповідача за квітень-травень 2013 року, у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати, понесені на виплату і доставку пільгових пенсій.

Доводи відповідача, що після спливу двомісячного терміну на подання заяв кредиторами він не може нести жодних зобов'язань, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

З урахуванням матеріалів справи, враховуючи, що позивачем доведена обґрунтованість заявлених вимог, а заперечення відповідача судом відхилені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 11 жовтня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі № 805/9675/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова