Рішення № 34048602, 24.09.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2703/13455/2012

Провадження2/764/225/2013

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Гаркуші О.М., при секретарі - Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Страхового товариства з додатковою відповідальності „Гарантія" про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія". Вимоги позову мотивовані тим, що 09 жовтня 2012 року позивач потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, в наслідку якої її майну, транспортному засобу "HYUNDSI IX 35" державний номер НОМЕР_1 завдано пошкоджень. Винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Гарантія".

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_2 зобов'язаний був сплатити 1000,00 грн. франшизі, та різницю між страховим відшкодуванням та фактично завданим збитком, але добровільно її не сплатив, тому зобов'язаний відшкодувати не тільки саму суму франшизі та вартість ремонту, але і моральну шкоду.

Позивач та його представник у судовому засіданні наполягли на задоволенні позову з підстав викладених у позові, уточнивши позовні вимоги з урахуванням сплати відповідачем СТ з ДО "Гарантія" суми страхового відшкодування до винесення рішення судом, та з урахуванням висновку судової експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково. В частини стягнення моральної шкоди заперечував проти його задоволення, мотивуючи тим, що тривалість невідшкодування матеріальної шкоди пов'язана з порушенням строків виплати страховою компанією, а невідшкодування ним його частини шкоди пов'язано не з злісним ухиленням, а з відсутністю матеріальної можливості, тому що він має на утриманні дитину, яка страждає ДЦБ, їй потрібно додаткове дороговартісне лікування, він був змушений взяти кредит на операцію дитини в Києві, його щомісячній дохід складає у середньому 2000 грн., на його утриманні також дружина, яка не може працювати, оскільки дитина потребує постійного стороннього доходу, тому просив відмовити у задоволенні позову по відшкодуванню моральної шкоди.

Відповідач, Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія", до суду не з'явився, явку представника не забезпечив, сповіщений належним чином, в силу ст. 169 ЦПК України суд знаходить можливим розглянути справу на підставі матеріалів, що є в справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, наявні доказі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже судом не встановлюються і не досліджуються обставини пов'язані безпосередньо з ДТП, ступень вини кожного водія, обов'язки сторін щодо відшкодування.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2012 року по справі № 2703/11153/2012, встановлено, що ОСОБА_2 09.10.2012 року о 08:05 на вул.Комуністичній в м.Севастополі, керував транспортним засобом автомобілем "Ситроен", державний номер НОМЕР_2, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул.Комуністична - вул.Ленінградська, при виїзді з другорядній дороги на головну не надав перевагу у русі автомобілю «Хюндай» державний номер НОМЕР_1, який рухався по головній дорозі, що привело до ушкодження транспортних засобів і ДТП. (а.с.7)

За наслідками розгляду справи ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода спричинена внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки та завдана одній особі, з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплаті (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоді зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоді і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, у даному випадку особа, яка винна у ДТП має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Відповідно до положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", цивільна відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Згідно з полісом страховик, яким є СТ з ДВ "Гарантія", забезпечує відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу в розмірі ліміту в 50 тис. грн., з відрахуванням франшизі в розмірі 1000,00 грн.

Оскільки зазначена шкода була відшкодована до винесення судового рішення, в частини стягнення страхового відшкодування слід відмовити (а.с.123-124).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 133/184 від 14.05.2013 року вартість відновлювального ремонту становить 108588,09 грн., втрата товарної вартості автомобіля становить 9677,79 грн. (а.с.90)

Отже до стягнення с відповідача ОСОБА_2 підлягає 70265,88 грн. (108588,09 - 49000,00 + 1000,00 + 9677,79)

Щодо стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідно відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В якості підстави для відшкодування моральної шкоди позивачем зазначено страждання від пошкодження її майна, небажанням відповідача в добровільному порядку відшкодувати збитки, порушення звичного укладу життя.

Але, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 не може відповідати за строки виконання другим відповідачем своїх зобов'язань, втрата товарної вартості компенсується у вигляді відшкодування матеріальної шкоди, а матеріальне положення відповідача, з урахуванням наявності на утриманні хворої дитини не надавало можливості відповідачу відшкодувати суму, заявлену позивачем, суд вважає, що є підстави для відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне, стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір у сумі 789,00 та витрати пов'язані з оцінкою завданої шкоди у розмірі 700,00 грн., а з відповідача СТ з ДВ "Гарантія" судовій збір у розмірі 490,00 грн.

На підставі ст. 1166, 1167, 1188, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІДН - НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІДН - НОМЕР_5) суму у розмірі 59588,09 грн. - у відшкодування вартості відновлювального ремонту, 1000,00 грн. франшизі, 9677,79 грн. - втрати товарної вартості, 700,00 грн. - у відшкодування судових витрат, судовий збір у розмірі 789,00 грн., а всього 71754,88 грн.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальності „Гарантія" (Код - 21130899) на користь ОСОБА_1 (ІДН - НОМЕР_5) судовий збір у розмірі 490,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -