Ухвала суду № 34047962, 07.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/3985/13-ц Головуючий у І інстанції Жук М.В.Провадження № 22-ц/780/5129/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 46 07.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

07 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3, зареєстрований 3 серпня 1990 року Глевахівською селищною радою.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2013 року позовну заяву повернуто ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позову до розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції керувався ст. 111 ЦПК України й виходив із того, що справа не підсудна Васильківському міськрайонному суду Київської області, оскільки відповідач по даній справі ОСОБА_3 є громадянином Грузії та проживає поза межами України, тому позовна заява підлягає поверненню позивачці для вирішення питання про визначення підсудності її позову в порядку, передбаченому ст. 111 ЦПК України.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір про розірвання шлюбу, укладеного у смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області (а.с. 1-2, 11).

Позивачка - громадянка України (а.с. 6), а відповідач - громадянин Грузії та проживає за межами України (а.с. 9).

Оскільки спірні правовідносини виникли з іноземним елементом, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції, перш за все, повинен був з'ясувати питання про підсудність йому цієї справи з урахуванням зазначеної обставини.

Питання підсудності цивільних справ урегульовано у ст. 15, главі I розділу III ЦПК України, які визначають загальні правила підсудності та територіальної підсудності, та у ст.414 ЦПК України, яка визначає, що підсудність справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Крім того, у ч. 2 ст. 2 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (п. 3 ч. 1 ст. 1, ст. ст. 75-77).

Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей, на які як суд першої інстанції не звернув уваги.

Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначається правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу. На підставі ст.ст. 103, 110 СК України розірвання шлюбу за рішенням суду можливе як за спільною заявою подружжя, так і за заявою одного із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Поряд з тим, проявляючи таку ініціативу про розгляд справи у суді за місцем свого проживання, позивач повинен подати документи, що підтверджують складність виїзду його у суд за місцем проживання відповідача.

Пред'являючи позов, позивачка посилалась на вказані норми процесуального права, та зазначала, що є громадянкою України та проживає у смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області. Також зазначала, що з 03 серпня 1990 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають доньку ОСОБА_5 Вказувала, що вона не володіє мовою та нормами права країни відповідача і виїзд до його місця проживання потребує значних матеріальних затрат. Крім того, позивачка зазначала, що відповідачем була подана письмова нотаріально завірена згода від 07 червня 2013 року про розірвання шлюбу між ними.

На підтвердження вказаних обставин позивачка надала суду першої інстанції паспорт громадянина України (а.с.6), нотаріально завірене посвідчення особи відповідача (а.с. 9), свідоцтво про шлюб (а.с. 11), свідоцтво про народження дочки ОСОБА_5 (а.с. 13), а також нотаріально завірену згоду відповідача про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 (а.с.15).

Крім того, посилання суду на ст. 111 ЦПК України є безпідставними, оскільки вказана норма закону регулює підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами.

В даному ж випадку за межами України проживає лише відповідач.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідсудність справи Васильківському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2013 року скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді