Ухвала суду № 34043124, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5234/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 21.11.2012 року № 0010262290 та 0010252290 в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі первинні документи на підтвердження господарських операцій з його контрагентом щодо придбання товарів, дані операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджується відповідними податковими деклараціями, доставка товару підтверджується товарно - транспортними накладними та подорожніми листами, надано докази подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Альфакем Україна» товару та використання його у власній господарській діяльності. Окрім того, відповідач при встановленні порушень податкового законодавства з боку позивача посилався виключно на наявність вироку у кримінальній справі відносно контрагента позивача - ТОВ «Альфакем Україна», проте надати вирок відповідач не зміг, як і підтвердити наявність його, в принципі. Відповідачем, натомість, не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

У період з 24 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1550/22-90 від 24 жовтня 2012 року та направлення № 5862/2290 від 24 жовтня 2012 року, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з отриманням вироку суду у вчинені злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України по підприємству Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Укрїна" проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" за період з 1 березня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

При цьому, судом першої інстанції вірно було наголошено, що посилання податкового органу на підставу для проведення перевірки - отримання вироку суду у вчинені злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України по Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", є безпідставним, оскільки ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано вироку суду, яким би було визнано винними посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Укрїна" у вчиненні злочину.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 2 листопада 2012 року № 1821/22-90/32597786, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ферми":

- статей 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, а саме: правочини щодо оформлення будь-яких документів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" протягом перевіряє мого періоду, є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення;

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 887 945 грн., а саме: за І квартал 2012 року на суму 345 950 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 541 995 грн.;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198., пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 177 589,60 грн., в тому числі за березень 2012 року - 108 399,20 грн., квітень 2012 року - 69 190,40 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 21 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0010262290, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" суму грошового зобов'язання в розмірі 233 086 грн., з якої: за основним платежем - 186 469 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 617 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 3011021000;

- № 0010252290, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" суму грошового зобов'язання в розмірі 221 987 грн., з якої: за основним платежем - 177 589,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 397,40 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Вважаючи прийняті повідомлення - рішення неправомірними, позивач оскаржив їх до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" є: розведення великої рогатої худоби молочних порід, допоміжна діяльність у тваринництві, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, вантажний автомобільний транспорт, ветеринарна діяльність.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем-Україна" є: оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н.в.і.г, оптова торгівля текстильними товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг.

2 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ферми", як покупцем, укладено договір № 87, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти й оплатити його. Розділом 3 договору визначено, що здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця. Товар вважається прийнятим за кількістю місць - згідно з кількістю місць, зазначених у накладній, за якістю - згідно із сертифікатом якості або іншим документом. Датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем.

Згідно видаткових накладних від 29 березня 2012 року № 446, № 447, № 448, № 449, № 515, № 516, № 517, № 518, № 519, № 520, № 450, № 451, від 16 квітня 2012 року № РН-0000599, № РН-0000600, № РН-0000596, № РН-0000594, № РН-0000595, № РН-0000597, № РН-0000601, № РН-0000598 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" одержало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" наступний товар: цитрат натрію, катетори, піпетки, ампули, печатки, чехли, азот на загальну суму 1 065 537,60 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 164 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.,

- № 165 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 59 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 950 грн.,

- № 166 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 56 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 грн.,

- № 167 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 55 012,80 грн., в тому числі ПДВ - 9 168,80 грн.,

- № 168 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 56 520 грн., в тому числі ПДВ - 9 420 грн.,

- № 169 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 43 200 грн., в тому числі ПДВ - 7 200 грн.,

- № 170 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 32 736 грн., в тому числі ПДВ - 5 456 грн.,

- № 171 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 57 273,60 грн., в тому числі ПДВ - 9 545,60 грн.,

- № 263 від 29 березня 2012 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.,

- № 264 від 29 березня 2012 року на загальну суму 59 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 950 грн.,

- № 265 від 29 березня 2012 року на загальну суму 56 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 грн.,

- № 266 від 29 березня 2012 року на загальну суму 55 012,80 грн., в тому числі ПДВ - 9 168,80 грн.,

- № 267 від 29 березня 2012 року на загальну суму 56 520 грн., в тому числі ПДВ - 9 420 грн.,

- № 268 від 29 березня 2012 року на загальну суму 43 200 грн., в тому числі ПДВ - 7 200 грн.,

- № 360 від 29 березня 2012 року на загальну суму 45 360 грн., в тому числі ПДВ - 7560 грн.,

- № 361 від 29 березня 2012 року на загальну суму 57 273,60 грн., в тому числі ПДВ - 9 545,60 грн.,

- № 362 від 29 березня 2012 року на загальну суму 54 928,80 грн., в тому числі ПДВ - 9 154,80 грн.,

- № 363 від 29 березня 2012 року на загальну суму 59 400 грн., в тому числі ПДВ - 9 900 грн.,

- № 364 від 29 березня 2012 року на загальну суму 59 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 950 грн.,

- № 365 від 29 березня 2012 року на загальну суму 48 600 грн., в тому числі ПДВ - 8 100 грн.

На підтвердження оплати придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" товару позивачем надано платіжні доручення: № 248, № 249, № 247, № 246 від 20.04.2012 року, № 253, № 254, № 252 від 25.04.2012 року, № 285, № 286 від 11.05.2012 року тощо (а.с.96 - 121).

На підтвердження транспортування товару позивачем надано подорожні листи службового легкового автомобілю та товарно-транспортні накладні від 29 березня 2012 року та від 16 квітня 2012 року, з яких вбачається, що навантаження товару здійснювалося за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем України" (м. Київ, вул. Басейна, 9, кімната 3), розвантаження - за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" (м. Київ, проспект Перемоги, 62-б), перевезення товару здійснювали водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" та його контрагента.

Також, колегія суддів звертає увагу, що усі дослідженні первинні документи, надані позивачем, містять усі необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На час укладення вказаних договорів та здійснення господарських операцій контрагент позивач був належним чином зареєстрований як юридична особа та мав статус платника податку.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надано докази на підтвердження подальшої реалізації отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" товару та використання його у власній господарській діяльності.

Також позивачем надано докази на підтвердження оприбуткування на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" товару, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" та докази на підтвердження зняття придбаного товару після його реалізації.

Варто також зазначити, що з Акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби вбачається, що висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 вересня 2012 року № 3645/22-4/36678727 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 жовтня 2009 року по 30 липня 2012 року, яким встановлено, що фінансово-господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", тому фінансово-господарські взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" та його контрагентами є нікчемними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

До вказаного висновку Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби прийшла в зв'язку з тим, що досудовим слідством встановлено протиправну діяльність громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 направлену на створення умов мінімізації та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах суб'єктів підприємницької діяльності з використанням реквізитів, поточних рахунків та печаток підприємств, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", які були зареєстровані невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 З даного приводу варто зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.