Постанова № 34042631, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2013 року № 826/11408/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення №0002501740 від 04.04.2013р.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі у м. Києві ДПС №0002501740 від 04.04.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач помилково прийшов до висновку про неоприбуткування готівки в книзі обліку доходів та витрат застосування відповідальності не передбачена законодавством. Також, позивач звертав увагу суду на порушення податковим органом ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків давності застосування адміністративно-господарських санкцій.

Представник відповідача в письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що підприємцем не велась книга обліку доходів та витрат, у зв'язку з чим у відповідності до поданих звітів та інформації щодо надходження безготівкових коштів встановлено неоприбуткування позивачем торгової виручки у вказаній книзі, що є порушенням п. 2.6, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2004р. № 637 (надалі - Положення).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,зазначає наступне:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 07.04.2010 р. по 14.06.2013 р. За результатами перевірки складено Акт від 14.06.2013 року №421/445/12-20/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.п. 2.6 п. 2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме, не облікувалися готівкові кошти в книзі обліку доходів та витрат Ф-10 та книзі обліку доходів отриманих від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 310685.00 гри за період з 06.04.2010 по 24.04.2013 (в тому числі обсяг виручки від реалізації товарів склав за 2010 рік становить 22042,00 грн., обсяг виручки від реалізації товарів за 2011 рік становить 288643,00.(що було встановлено відповідно до звіту платника податку).

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0002501740 від 04.04.2013р.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Заперечуючи правомірність нарахування штрафу позивач вказував на те, що за неоприбуткування готівки в книзі обліку доходів та витрат відповідальність не передбачена. Також, позивач звертав увагу суду на порушення податковим органом ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків давності застосування адміністративно-господарських санкцій.

Проте, суд не може погодитись з такими доводами позивача та водночас вважає доводи податкового органу правомірними, у зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

У відповідності до п.7.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення. Відповідно до п.2.2 Положення №637 Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з п. 4 Указу Президента України від 03.07.98 p. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ N 727/98) форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно До цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання Указу N 727/98 видано наказ ДПА України від 29.10.99 p. N 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (далі - наказ N 599).

Згідно з п.8 Наказу N 599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 p. N 12. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід".

Графи 1, 2, 3 та 7 Книги заповнюються громадянами на момент виготовлення продукції, наданих послуг, а також придбання усієї групи товарів і підраховуються лише в кінці кварталу для співвідношення сум між придбанням і реалізацією товарів для подання декларації про отримані суми доходу. Громадяни, які самостійно (безпосередньо) здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі, графи 1, 2, 3, 4, 5 і 6 заповнюють за кожний день реалізації з виведенням підсумків по закінченні кожного дня. при цьому в графі 2 зазначається товар, який призначено для продажу в цей день. Уся отримана суб'єктом господарювання готівкова виручка протягом дня має бути в повній сумі оприбуткована у Книзі обліку доходів і витрат.

Пунктом 2.6 глави 2 вказаного Положення передбачено, що готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно з п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ N 637 від 15.12.2004, каса підприємства - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Тобто каса - це не тільки касовий апарат або спеціальне приміщення, це також будь яке місце здійснення готівкових розрахунків. Саме будь яке місце проведення готівкових розрахунків у визначенні каси і стосується підприємців - платників єдиного податку, які не зобов'язані проводити розрахунки із покупцями за допомогою РРО.

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Тобто, для підприємця - платника єдиного податку, оприбуткування готівки в касу - це здійснення відповідного запису в книгу обліку доходів та витрат за формою №10 у графу "доходи" на повну суму операції.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 № 436/95 (із змінами і доповненнями), у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З аналізу вищезазначених норм, Суд не бере до увагу доводи позивача про відсутність відповідальності за неоприбуткування готівки в книзі обліку доходів та витрат.

Суд також не бере до уваги доводи позивача про неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій з підстав порушенням строків їх застосування, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 250 ГК України Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В свою чергу, вказану статтю було доповнено, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI (набрали чинності з 01.01.2011р.), відповідно до яких дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Відповідно до п. 5 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального органу ДПС та положень, визначених в Податковому кодексі України, починають застосовуватись за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, можна дійти висновку, що коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність не збільшує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Так, у тому разі, коли податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., подія, факт визначались як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, і в новому законодавчому акті ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент її застосування.

Враховуючи наведене можна прийти до висновку про те, що до платників податків за результатами документальних перевірок за податкові періоди до 2011 року може застосовуватись відповідальність у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Так, Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 № 436/95 в частині кваліфікації та розміру відповідальності за неоприбуткування готівки в касі діяв як і до 01.01.2011р. так і після цієї дати в однаковій редакції. У зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України кваліфікація та розмір відповідальності за неоприбуткування готівки в касі не змінилися.

Згідно з статтею 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто можуть бути застосовані на протязі 1095 днів з моменту вчинення порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що органи державної податкової служби вправі застосувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції за порушення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, центрального органу ДПС і т.п. за порушення, що мали місце до 01.01.2011р. протягом 1095 днів з моменту його вчинення.

Крім того, Судом встановлено, що Позивачем, не надано до перевірки книгу обліку доходів та витрат так само, як і не надано суду, у зв'язку з чим суд вважає, що у 2010 - 2011 роках така книга позивачем не велася.

Судом не береться до уваги подана Позивачем копія книги обліку доходів та витрат, оскільки відповідно до Довідки СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 30.07.2013 р. №51/12013110080009013, дана книга була викрадена 17.07.2013 р.

Враховуючи наведене суд погоджується з доводами податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 8 статті 4 Указу Президента України від 03.07.98р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 зі змінами та доповненнями, пункту 1 «Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат», затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001р. за №1269, що є порушенням п.2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні » від 15.12.2004р за № 637, у зв'язку з чим відповідачем правомірно застосовано спірні суми штрафних (фінансових) санкцій та винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2013 року по справі №К/9991/311/11.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук