Постанова № 34042527, 10.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2013 року Справа № 812/7515/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельова Є.О.,

при секретарі: Гришиній О.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області (далі - УПФУ в м. Первомайську Луганської області, відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зареєстрований як приватний підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2.

27.06.2013 рекомендованим листом із повідомленням позивачем було отримано рішення від 13.06.2013 №№ 750, 751, 752 про застосування штрафних санкцій.

В установлений законом термін позивач оскаржив вказані рішення до УПФУ в Луганській області, проте його скаргу було залишено без задоволення.

Вважає оскаржувані рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони видані приватною юридичною особою, яка не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, вказана юридична особа ніколи не утворювалась та не має правоздатності.

Просить скасувати рішення від 13.06.2013 №№ 750, 751, 752 про застосування штрафних санкцій.

Позивач у судове засідання не прибув, однак від нього надійшла письмова заява, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Правом подати суду заперечення відповідач не скористався.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе адміністративну справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Постановою Правління пенсійного фонду України N 8-2 від 30.04.2002 затверджено Положення про управління Пенсійного фонду (далі - Постанова № 8-2).

Згідно із Положенням № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно -правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню "адміністративної справи ".

Позивач - фізична особа - підприємець - ОСОБА_1, і.к. НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Первомайської міської Луганської області 19.10.2007 та є платником єдиного податку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " від 08.07.2010 № 2464 ( далі -ЗУ №2464), який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Відповідно до ч.3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; (п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ №2464-VІ) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п. 4 ч.1 ст. 4 ЗУ №2464-VІ).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 вищезазначеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

П.1 ч.1 ст.7 Закону України № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч 5. вищезазначеної статті єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Частиною 12 вищезазначеної статті передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до 4 ч.11 ст. 25 цього закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 13.06.2013 УПФУ в м.Первомайську Луганської області прийнято рішення № 750 відносно ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання звіту з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.03.2013 по 16.04.2013.

Крім того, 13.06.2013 УПФУ в м.Первомайську Луганської області прийнято рішення № 751 відносно ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання звіту з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.04.2013 по 15.05.2013.

Також, 13.06.2013 УПФУ в м.Первомайську Луганської області прийнято рішення № 752 відносно ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання звіту з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.02.2013 по 14.03.2013.

Не погодившись з правомірністю вказаних рішень, позивач звернувся із скаргами до УПФУ в Луганській області, проте рішення про застосування штрафних санкцій були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено розмір мінімальної плати на 2013 рік у місячному розмірі : з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Згідно ч. 8 ст. 9. Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно із п. 4.6 Інструкції № 21-5 платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.

Частино 11 ст. 8 Закону України № 2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 % визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Позивач в порушення норм ЗУ № 2464 не сплачує єдиний внесок на загальнобов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим за фізичною особою-підприємцем за 2013 рік утворилася заборгованість за неподання звітності та як наслідок відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 13.06.2013 №№ 750,751,752.

Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 (далі-Порядок № 22-2), встановлено, звіт до органів Пенсійного фонду подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду в один із таких способів: в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19 квітня 2007 року № 7-7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2007 року за № 436/13703 (звіт на паперових носіях не подається); на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.

Згідно з п.п.3.1 Порядку № 22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.5, 3.6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за встановленою формою.

Таким чином, у судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваних рішень від 13.06.2013 року №№750,751,752 про застосування штрафних санкцій до позивача за неподання звітності у розмірі 170,00 грн., оскільки на момент прийняття вказаного рішення позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника єдиного внеску та не виконав покладеного на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язку подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Посилання позивача щодо відсутності такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного законодавства. Окрім того, позивачем самостійно до матеріалів адміністративного позову надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на підтвердження правового статусу відповідача як юридичної особи, з організаційно правовою формою - орган державної влади. (а.с.17,18-19) Під час вирішення даного спору судом застосовані норми Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, які визначають повноваження та напрями діяльності Пенсійного фонду та його територіальних органів. Вказаним Положенням передбачено, що Пенсійний фонд є органом державної влади, входить до системи органів виконавчої влади, та до повноважень якого віднесено застосування фінансових санкцій відповідно до закону.

Зокрема, наведені в позові доводи позивача, не спростовують факту порушення обов'язку останнього подавати звітність органам Пенсійного фонду України, а також підстав для застосування штрафних санкцій.

Тому, у суду відсутні підстави для скасування рішень від 13.06.2013 року №№750, 751,752.

Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Є.О. Кисельова