Постанова № 34042495, 02.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року Справа № 813/634/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

редставника позивача Равлюка Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції Московського району м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2010р. № 00026915552/0, від 10.09.2010 р. № 0002691552/1, від 22.11.2010 р. № 0002691552/2 та № 0003441552/2, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колійні ремонтні технології» (далі - ТзОВ «Корпорація КРТ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010р. № 00026915552/0, від 10.09.2010р. № 0002691552/1, від 22.11.2010р. № 0002691552/2 та № 0003441552/2.

На підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд допустив заміну позивача у справі ТзОВ «Корпорація КРТ» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» (далі - ТзОВ «Східні колійні системи»).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Також, зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, які повністю відповідають вимогам, передбаченими ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, та правомірність формування валових витрат і податкового кредиту. Відтак, позивач вважає, що подальше нарахування штрафних санкцій по податковому зобов'язанню також було здійснено відповідачем неправомірно.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує нікчемністю правочинів між позивачем та контрагентами, оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: 1) відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; 2) відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період вказані контрагенти подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача до суду не надходило.

На підставі ст.55 КАС України, суд допустив заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові на Державну податкову інспекцію Московського району м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Східні колійні системи» зареєстроване як юридична особа 10.09.2004р. Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області як юридична особа, номер запису про включення відомостей до ЄДР №14041020000000064, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33133794. Місцезнаходження позивача: 61121, Харківська обл., м.Харків, Московський район, проспект Тракторобудівників, буд.140-Б, кв.75.

12.07.2010 року працівниками ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість поданої ТзОВ «Корпорація «КРТ»(ЄДРПОУ 33133794) за листопад 2008 року (19.12.08 р. № 53793), грудень 2008 року (19.01.08 р. № 60086) та червень 2009 року (16.07.09р. № 9000393637), за результатами якої складено акт від 19.07.2010 року № 761/152/33133794 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0002691552/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2428943,00 грн. (в тому числі 2313279 грн. - основний платіж та 115664 грн. штрафні санкції).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до податкового органу.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області ДПС прийняла рішення про залишення скарги позивача без задоволення а податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0002691552/0 - без змін, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0002691552/1 від 10.09.2010 року.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПА у Львівській області прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення та винесені податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0002691552/0, від (10.09.2010 року № 0002691552/1) - без змін, та винесено податкові повідомлення-рішення від 22.11.2010 року № 0002691552/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2428943,00 грн. (в тому числі 2313279 грн. основний платіж та 115664 грн. штрафні санкції) та від 22.11.2010 року №0002691552/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2874,03 грн. (в тому числі 2737, 17 грн. - основний платіж та 136, 86 грн. штрафні санкції).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПА України прийнято рішення від 26.01.2011 року № 1605/6/25-0515 про залишення без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС від 02.08.2010 року № 0002691552/0 (10.09.2010 р. № 0002691552/1) з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 12.11.2010 р. № 26353/10/25-005/1140, прийнято за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення -рішення від 22.12.2010 р № 0002691552/2), а скаргу позивача без задоволення, залишає без розгляду скаргу директора ТзОВ «Корпорація КРТ» Козинець С.А. в частині оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС від 22.11.2010 р. № 0003441552/2.

Як вбачається з акта перевірки, податковий орган вважає, що ТзОВ «Корпорація КРТ» завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «ВКФ Інвест -Сервіс -Компані» та ТОВ «Евербест» на суму 2316016, 17 грн., в т.ч. за листопад 2008 року на суму 1860150, 27 грн., за грудень 2008 року на суму 32916, 91 грн., за червень 2009 року на суму 422948, 99 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 313 279, 17 грн., в тому числі за періоди: листопад 2008 року - 1858294, 27 грн., грудень 2008 року - 32035, 91 грн., червень 2009 року - 422948, 99 грн., та завищено значення р. 26 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 2 737 грн., в тому числі: листопад 2008 року - 1856, 00 грн., грудень 2008 року - 881, 00 грн.

27.10.2010 року за № 15136/10/15-215 було внесено зміни до акту перевірки № 761/152/33133794 від 19.07.2010 року, а саме на сторінці 9 акту перевірки у розділі «Висновки» вказано: "на підставі підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.7.7. пункту 7.7. статті Закону України "Про податок на додану вартість"(із змінами) та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(із змінами): слід викласти в наступній редакції: на підставі п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(із змінами)".

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням та діями ДПІ у Залізничному районі м.Львова щодо нарахування пені та відображення пені в картці особового рахунку, позивач звернувся до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 р. у справі №2а-1634/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р., задоволено позов ТзОВ «Корпорація КРТ» до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №00026915522/0 від 02.08.2010 р., №0002691552/1 від 10.09.2010 р., №0002691552/2 від 22.11.2010 р., №0003441552/2 від 22.11.2010 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 р. частково задоволено касаційну скаргу ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інспекції.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" суд зазначає наступне.

01.11.2008 року у м. Львові між ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір № 08/11/01-1к (далі -Договір). Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, визначених у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується його прийняти і в повному розмірі оплатити, відповідно до умов договору. Згідно п.п.5.1, 5.2, договору, вартість товару договірна та визначається у прайс-листі, який додається до цього договору. Сума цього договору складається із визначених у накладних сум фактичної вартості конкретних поставок, проведених протягом терміну дії цього договору.

Суд звертає увагу на те, що при дослідженні фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії: договору №08/11/01-1к від 01.11.2008 року, додатку № 1, додатку № 2 до договору №08/11/01-1к прайс - лист від 01.11.2008 року, видаткові накладні, податкові накладні.

Суд встановив, що у ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" за період з листопада до грудня 2008 р. позивач придбав сировину (рахунок обліку 20.100), яку передав на виробництво матеріалів верхньої будови колії, які в подальшому реалізовані покупцям:

- з анкерної відливки (на загальну суму 3 927 660 грн., в т.ч. ПДВ 654 610 грн.) виготовлено анкер закладний АЗ-2;

- накладка стикова Р-65 (на загальну суму 12 232 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ 2 038 грн. 40 коп.) використана на виготовлення стиків ізолюючих Р-65.

З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада по грудень 2008 р. позивач придбав у ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" такі товари (рахунок обліку 28.100):

- комплекти витратних матеріалів для виготовлення стиків на загальну суму 3 579 919грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 596 653 грн. 20 коп., які реалізовані на ДП «Укрзалізниця»;

- прокладка гумова нашпальна на загальну суму 62 640 грн., в т.ч. ПДВ 10 440 грн., яка реалізована на ДП «Укрзалізничпостач»;

- поліамід термопластичний на загальну суму 2 537 693 грн. 93 коп., в т.ч. ПДВ 422 948грн. 99 коп., який реалізований на ОЦ «Медичний Львів»;

- моток оса «EFCO 8550 Boss» на загальну суму 197 505 грн., в т.ч. ПДВ 32 917 грн. 50коп., яка реалізована на ДП «Львівська дистанція колії».

Подальша реалізація позивачем придбаного у ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" товару та сировини підтверджується: накладними передачі давальної сировини №ДС-122 від 01.11.2008р., №03/11 від 03.11.2008 р., №ДС-126 від 10.11.2008р., №26/11 від 26.11.2008 р., накладними на відвантаження товару №04/11-3 від 04.11.2008 р., товару №04/11-4 від 04.11.2008 р., товару №04/11-5 від 04.11.2008 р., товару №05/11-14 від 05.11.2008 р., №05/11-17 від 05.11.2008 р., №05/11-18 від 05.11.2008 р., №05/11-19 від 05.11.2008 р., №16/12-1 від 16.12.2008 р., накладними №827 від 01.12.2008.

Оплата за отримані від ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" сировину і товари була здійснена позивачем в повному обсязі що підтверджується карткою рахунку №631 за період січень 2009 р. - квітень 2011 р. та карткою рахунку №63.100. за 4 квартал 2008 року.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані", що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 01.11.2008 року № РН- 01112008 на суму 3 051 240, 00 грн. (з ПДВ), від 01.11.2008 року на суму 3051240, грн., в тому числі ПДВ - 508540 грн., від 03.11.2008 року № РН - 03112008 на суму 1892, 01 грн. (з ПДВ), від 03.11.2008 року № 031117, від 04.11.2008 року № РН - 04112008 (а.с.100), на суму 1 808 801, 28 грн. (з ПДВ), від 04.11.2008 року № 04114, від 05.11.2008 року № РН - 05112008 (а.с.102) на суму 62 640, 00 грн. (з ПДВ), від 05.11.2008 року № 05117, від 05.11.2008 року № РН - 05112008 на суму 1 771 117, 92 грн. (з ПДВ), від 05.11.2008 року № 05118, від 10.11.2008 року № РН - 10112008 на суму 876 420, 00 грн. (з ПДВ), від 10.11.2008 року № 10113, від 26.11.2008 року № 26112008 (а.с.108) на суму 10 340, 04 грн. (з ПДВ), від 26.11.2008 року № 26116, від 01.12.2008 року № РН - 01122008 (а.с.110) на суму 2 537 693, 93 грн. (з ПДВ), від 01.12.2008 року № 01126, від 16.12.2008 року № 16122008 на суму 197 505, 00 грн. (з ПДВ), від 16.12.2008 року № 16121, які отримані від ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані", внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи знаходиться припис прокуратури м.Луганська від 21.08.2010 року № 07/2024 вих. про усунення порушень закону про державну податкову службу в Україні, в якому вимагається негайно вжити вичерпних заходів до усунення порушень вимог Закону України "Про державну податкову службу України", відновити Приватне підприємство "Виробничо комерційна фірма "Інвест -Сервіс -Компані", суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 48 007 747 грн., та суми податкового кредиту за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 47 899 530 грн.

В період здійснення господарських операцій ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані", було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані".

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Евербест» суд зазначає наступне.

03.01.2008 року у м. Львові між ТзОВ "Евербест" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір № 08/01/03-3к (далі - договір). Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується в рахунках або накладних, а покупець зобов'язується його прийняти і в повному розмірі оплатити, відповідно до умов даного договору. Згідно п.п.5.1, 5.2, договору, вартість товару договірна та визначається у прайс-листі, який додається до цього договору. Сума цього договору складається з сум фактичної вартості конкретних поставок, проведених протягом терміну дії цього Договору.

Суд звертає увагу на те, що при дослідженні фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: видаткову накладну № 081117.1 від 17.11.2008 року на суму 3 578 450, 40 грн., та податкову накладну від 17.11.2008 року № 17113 на суму 3 578 450, 40 грн. У видатковій накладні відображені відомості про те, хто є постачальником (ТзОВ "Евербест"), та покупцем (Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології»).

Подальша реалізація придбаного у ТзОВ «Евербест» товару «Круг 16» на ТзОВ «Львівцентробуд» підтверджується накладною №1916/7 від 17.11.2008 р.

Оплата за отриманий від ТзОВ "Евербест" товар «Круг 16» була здійснена в повному обсязі на загальну суму 3 578 450 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ 596 408 грн. 40 коп., що підтверджується карткою рахунку №631 за період січень 2009 р. - квітень 2011 р. та карткою рахунку №63.100. за 4 квартал 2008 року.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ТзОВ «Евербест» що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 17.11.2008 року № 081117.1 на суму 3 578 450, 40 грн. (з ПДВ), від 17.12.2008 року № 17113, які отримані від ТзОВ «Евербест» внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Вказані запчастини використані позивачем у його господарській діяльності, що підтверджується: накладними передачі давальної сировини № ДС-122 від 01.11.2008 року, № 03/11 від 03.11.2008 року, № ДС -126 від 10.11.2008 року, №26/11 від 26.11.2008 року, накладними на відвантаження товарів № 04/11-3 від 04.11.2008 року, № 04/11-4 від 04.11.2008 року, № 04/11-5 від 04.11.2008 року, № 05/11-14 від 05.11.2008 року, № 05/11-17 від 05.11.2008 року, № 05/11-18 від 05.11.2008 року, № 05/11-19 від 05.11.2008 року, № 827 від 01.12.2008 року, № 16/12-1 від 16.12.2008 року, № 1916/7 від 17.11.2008 року.

Описані вище операції були відображені позивачем у податковому та бухгалтерському обліку, що не заперечується відповідачем та підтверджується актом перевірки та поясненнями головного бухгалтера позивача від 14.09.2011 року.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ «Евербест», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Евербест» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Евербест» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Евербест».

Судом також встановлено, що отримання робіт/товарно-матеріальних цінностей від підприємств ТзОВ «Евербест», ПП «ВКФ «Інвест -сервіс -компані» здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція. оботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями (далі -Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до вимог п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З аналізу ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ТзОВ «Евербест», ПП «ВКФ «Інвест -сервіс -компані» відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «Евербест», ПП «ВКФ «Інвест -сервіс -компані» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами договорів через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення 02.08.2010р. № 00026915552/0, від 10.09.2010 р. № 0002691552/1, від 22.11.2010 р. № 0002691552/2 та № 0003441552/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі від 02.08.2010р. № 00026915552/0, від 10.09.2010 р. № 0002691552/1, від 22.11.2010 р. № 0002691552/2 та № 0003441552/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні колійні системи" сплачений судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07 жовтня 2013 року.

Суддя Мричко Н.І.