Рішення № 34038194, 04.10.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2734/13-ц

Провадження № 2/265/1312/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Мельник І. Г.,

при секретарі Тушкановій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення частини аліментів на особовий рахунок дітей, треті особи служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації міста Маріуполя, орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, відділ державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя

В С Т А Н О В И В:

12.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, відділ державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя про зміну способу і порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів, про внесення частини аліментів на особовий рахунок дітей.

29.04.2013 року позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги в частині внесення аліментів на особовий рахунок дітей у відділенні Державного Ощадного банку України, вказавши номери особових рахунків, які були ним відкрити саме в ТОБО № 10004/0459 філії - Донецьке обласне управління АО «Ощадбанк», який розташований за адресою 87550 міста Маріуполя, проспект Ленінградський, 43.

25.07.2013 року позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги в частині використання аліментів внесених на особові рахунки дітей у ТОБО № 10004/0459 філії - Донецьке обласне управління АО «Ощадбанк», який розташований за адресою 87550 міста Маріуполя, проспект Ленінградський, 43, а саме за письмовою згодою опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, починаючи з часу набрання даним рішенням законної сили. Також просив виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 06.10.2010 року за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.09.2010 року по цивільній справі за № 2-9088/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей: сина - ОСОБА_4 та доньки - ОСОБА_5 - закрити, припинивши по ньому стягнення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ті підстави, що він з відповідачкою ОСОБА_2 24.04.1999 року зареєстрував шлюб, 22.11.2010 року їх шлюб за рішенням суду було розірвано. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 12 серпня 2010 року з нього на користь відповідачки стягуються аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) на утримання неповнолітніх дітей : сина та доньки, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.09.2010 року. На виконання рішення суду 06.10.2010 року виданий виконавчий лист. 18.10.2010 року Орджонікідзевським ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Вказував, що сплачує аліменти своєчасно. Розмір аліментів перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. За шість місяців ним були перераховані аліменти на дітей в розмірі 55504, 28 грн. Відповідачка тривалий час не працює, не має власного заробітку, а отримані нею аліменти використовує на власний розсуд, а не утримання дітей. Він звертався до органів опіки із заявою, в який просив дати висновок щодо використання отриманих відповідачкою аліментів за цільовим призначенням. Його заява розглядалася із запрошенням відповідачки, яка дала усні та письмові пояснення, за результатами якої опікунська рада висновок, в якому вказала на нецільове використання аліментів відповідачкою. Посилаючись на ч.2 ст.186 СК України, просив стягнути з нього на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/9 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Стягнути з нього на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 2/9 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, здійснюючи перерахування аліментів на особові рахунки дітей у ТОБО № 10004/0459 філії - Донецьке обласне управління АО «Ощадбанк», який розташований за адресою 87550 міста Маріуполя, проспект Ленінградський, 43, використання яких дозволити за письмовою згодою опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, починаючи з часу набрання даним рішенням законної сили. Виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 06.10.2010 року за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.09.2010 року по цивільній справі за № 2-9088/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей: сина - ОСОБА_4 та доньки - ОСОБА_5 - закрити, припинивши по ньому стягнення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в остаточної редакції та пояснив, що з нього були стягнути аліменти за рішенням суду від 2010 року в розмірі 1/3 частини на двох неповнолітніх дітей. На цей час заборгованості по сплаті аліментів у нього не має, так як утриманні проводиться за місцем роботи за виконавчим листом. У відповідності до позовної заяви просив не зменшити розмір аліментів, а їх частину від стягнутих аліментів за рішенням суду від 20.09.2010 року в розмірі 2/9 частини перераховувати на рахунки дітей, які він відкрив в ощадбанку. Дана заява була викликана рядом обставин, а саме тим, що він щомісячно сплачує відповідачці на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти в розмірі 9900 грн., відповідачка в січні 2013 року звернулася до нього з проханням перерахувати ще 2500 грн. на придбання куртки сину. Він відмовив їй перераховувати гроші та пропонував купити її самостійно, на що відповідачка відмовилася, тоді він звернувся до органу опіки та піклування із заявою витребувати звіт куди саме відповідачка витрачає гроші, які перераховуються, як аліменти. Зі звіту написаному власноручно відповідачкою вона вказувала, що щомісячно придбає дітям одні і теж речи, частину витрачає на ремонт в квартирі по АДРЕСА_2, не зважаючи на те, що діти в даній квартири власності не мають. Більш того, після розірвання шлюбу, він залишив відповідачці квартиру по АДРЕСА_1, яка належить відповідачці та неповнолітнім дітям. Таким чином він вважає, що відповідачка використовує аліменти, які він сплачує на утримання дітей не по цільовому призначенню. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача адвокат ОСОБА_6 підтримала позицію позивача та дала правову оцінку його вимогам та запереченням.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що аліменти, які в 2010 році були стягнути із позивача за рішенням суду на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частині витрачаються саме на дітей, відповідно нецільового використання аліментів не має. Вона в серпні 2012 року була звільнена із комбінату «Азовмаш», в зв'язку з тим, що вона не мала ні якої освіти і відповідно не мала можливості працевлаштуватися, то вимушена була навчатися на контракті в технікумі, в який поступила в 2011 році. За перший рік навчання вона платила сама контракт в сумі 7500 грн., так як отримувала заробітну плату в розмірі 1300 грн., за другий рік навчання заплатила її мати, яка хоча і на пенсії, але працює в магазині. Після розірвання шлюбу вона разом з дітьми стала проживати за адресою АДРЕСА_2, це квартира її бабусі, але вона має там 1/4 власності і її діти проживають саме за цією адресою, відповідно вони всі разом оплачують комунальні послуги за дану квартиру. Що стосується квартири по вулиці 9 Травня, то це квартира її та її дітей, вона залишилася після розірвання шлюбу з позивачем, однак в даній квартирі проживає її мати та сестра, відповідно вони оплачують комунальні послуги. Вона дійсно робила ремонт в квартирі по АДРЕСА_2 із грошей, які були перераховані позивачем як аліменти на дітей, однак хотіла зробити відповідні умови для проживання дітей. Що стосується кредиту, то він оформлений на її ім'я, однак оплачує його її мати. Вона не може надати письмових доказів, які б свідчили, що її мати допомагає їй матеріально, оплачувати навчання, послуги адвоката та платить кредит, у зв'язку з тим, що у неї їх не має. Пояснювала, що приходила в орган опіки та піклування де надавала у письмовому вигляді звіт, куди витрачає аліменти і на її думку нецільового використання аліментів не має. Більш того, іноді у неї виникають форс мажорні обставини коли необхідно, щось купувати двічі, так як діти можуть зіпсувати річ, діти ростуть, тому вона вважає, що у них постійно повинен бути запас речей. В свою чергу позивач 2,5 року платив аліменти і раніше не пред'являв претензій, а сей час їх пред'являє, вона же проти, що б аліменти які вона отримує використовувалися зі згоди органу опіки та піклування.

Просила в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_7 підтримала позицію відповідачки та дала правову оцінку її запереченням.

Представник третіх осіб служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації міста Маріуполя, орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області Шестак В.В., яка діє на підставі довіреності, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та пояснила, що в лютому 2013 року до служби у справах дітей із заявою звернувся позивач з питанням цільового використання аліментів. До служби викликалася відповідачка ОСОБА_2, яка письмово написала як вона витрачає аліменти в період з серпня 2012 року по січень 2013 року. На підставі саме письмового звіту ОСОБА_2, службою у справах дітей був зроблений висновок, що про не цільове використання аліментів. Крім того, ОСОБА_2 вказувала, що навчається в технікумі, не працює. Рішення даної комісії носить рекомендований характер, а не обов'язковий. Просила позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Суд вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи надійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 22 листопада 2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.7; 37-41).

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1, виданого 26 червня 2013 року відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя, ОСОБА_2 має прізвище, власне ім'я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_2, актовий запис № 25, що також підтверджується копією паспорта відповідачки (а.с.119-200).

Як видно, із свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2, виданого 02 квітня 2013 року відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_2, актовий запис № 312 (а.с.17).

Як видно, із свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3, виданого 02 квітня 2013 року відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя, батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 є: батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_2, актовий запис № 194 (а.с.18).

Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 вересня 2010 року із ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 12 серпня 2010 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.8-9).

18.10.2010 року Орджонікідзевським ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виданого 06.10.2010 року виконавчого листа № 2-9088 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 12.08.2010 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.10-11).

Відповідно до наданої позивачем довідки з місця роботи від 03.09.2013 року за № 022/7044 (а.с.13 том 2) з заробітної плати позивача проводяться утримання і перерахування аліментів в розмірі 1/3 части заробітку на користь ОСОБА_2 на утримання дітей сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Заборгованість відсутня. З 01.08.2010 року по 31.10.2010 року утримання проводилися відповідно до особистої заяви ОСОБА_1 З 01.11.2010 року утримання проводяться відповідно до виконавчого листа № 2-9088 від 20.09.2010 року Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя, 5/2867 ВДВС від 04.11.2010 року. За період з серпня 2012 року по липень 2013 року він сплатив на користь відповідачки аліменти на утримання дітей в сумі 112003,41 грн., розмір отриманої ним заробітної плати становить 223986,62 грн.

Як було встановлено у судовому засіданні і це не заперечується сторонами за заявою ОСОБА_1 комісією з питань захисту дітей проводилася перевірка цільового використання аліментів, які виплачуються заявником на у тримання його неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. У ході перевірки з письмових пояснень ОСОБА_2 та наданих нею документів комісією з питань захисту прав дитини було встановлено факт нецільового витрачення з її боку аліментів, що відображено у виписки з протоколу № 3-а від 20.03.2013 року, відповідно до якого комісія рекомендувала частину аліментів перераховувати на особисті рахунки дітей (а.с.16; 82).

З доданих письмових пояснень відповідачки ОСОБА_2, щомісячного звіту за період серпень-2012 року по січень 2013 року вбачається, що нею кожні три місяця купуються одні теж самі речі дітям (вересні 2012 року придбання сину кросівок на суму 350 грн., в січні 2013 року також придбання сину кросівок на суму 350 грн.; листопаді 2012 року придбання сину куртки на суму 700 грн., в січні 2013 року придбання сину куртки на суму 700 грн.), великі кошти витрачаються на ремонтні роботи (в вересні 2012 року заміна вікон витрачено 5500 грн., в жовтні 2012 року придбання пилососу на суму 2038 грн., листопаді 2012 року ремонт ванної кімнати на суму 3500 грн., грудні 2012 року ремонт ванної кімнати на суму 3500 грн.) (а.с.84-86).

При цьому відповідачка у судовому засіданні не заперечувала той факт, що з серпня 2012 року не працює.

З наданого договору № 4-211 про навчання в Маріупольському машинобудівельному коледжі на контрактній основі ОСОБА_2 вбачається, що загальний розмір плати за навчання за два роки становить 7570 грн. Даний договір був укладений з одного боку директором Маріупольського машинобудівельного коледжу з іншого ОСОБА_2, про що свідчать підписи. У зв'язку з находження квитанцій про сплату контракту за весь період навчання учбовий заклад не надав, вказуючи, що вони знаходяться у ОСОБА_2 (а.с.117-118)

Відповідно до кредитного договору № 16643184 від 14 серпня 2012 року, ОСОБА_2 на своє ім'я отримала кредитні кошти в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» в розмірі 6000 грн. на споживчі потреби зі сплатою відсотків 17,00% річних строком до 14.08.2015 року (а.с.120-124).

У судовому засіданні позивач та його представник стверджували, що відповідачка за рахунок сплачених позивачем аліментів на утримання дітей навчалася на контрактної основі в Маріупольському машинобудівельному коледжі, отримувала на особисті потреби кредитні кошті, на цей час їх сплачує, дані пояснення позивача з боку відповідачки спростовані не були.

Згідно довідки від 21.02.2013 року наданою КСН «УК»Східна» ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2, має склад сім'ї: син ОСОБА_4, донька ОСОБА_5, бабуся ОСОБА_11 (а.с.132).

Факт зняття відповідачки з реєстрації 23.06.2011 року АДРЕСА_1 та реєстрація 07.10.2011 року АДРЕСА_2 підтверджується копією паспорта відповідачки (а.с.37-41).

Відповідно до договору про поділ спільного майна подружжя від 05 лютого 2011 року, після укладання цього договору особистою приватною власністю ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_1, право користування якою мають неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.164-165). Право власності на вищевказану квартиру ОСОБА_2 підтверджується витягом з державного реєстру правочинів (а.с.166).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання відповідачки ОСОБА_2, складеного представниками служби у справах дітей Орлджонікідзевської районної адміністрації від 19 лютого 2013 року, її сім'я проживає в 3-х кімнатній квартирі АДРЕСА_2. Умови проживання задовільні. Зі слів ОСОБА_2 в квартирі ремонт, однак на момент перевірки ремонт не здійснюється. Діти займають окрему кімнату в якій є - 2 ліжка, письмовий стіл, шафа для одягу, комп'ютер, мають одяг у достатній кількості. В квартирі проживає вона, діти та прабаба ОСОБА_11 (а.с.163).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов відповідачки ОСОБА_2, складеного представниками служби у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації з участю представника КСН «Новий Східний» від 25 липня 2013 року, її сім'я проживає в 3-х кімнатної квартирі АДРЕСА_2. Умови проживання задовільні. У малолітніх дітей є окрема кімната (спальня), в якій два ліжка, комп'ютерний стіл, шафа. В квартирі проживає вона, діти та ОСОБА_11 (а.с.24 том 2).

Дані обставини свідчать про те, що з боку відповідачки на протязі певного періоду часу в квартирі де крім неї і дітей проживає ще і бабуся проводяться ремонтні роботи за рахунок сплачених з боку позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Більш того, відповідачка факт витрачання саме даних коштів на ремонтні роботи не заперечувала, напроти вказувала, що робить це для створення дітям комфортних умов для проживання, при цьому не пояснюючи, чому саме переїхала разом із дітьми із квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності і право користування якою збережено за дітьми, де вже були створені данні умови для проживання.

Згідно з положеннями ст..180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто не тільки платник аліментів, але й отримувач цих аліментів зобов'язаний законом утримувати дитину.

Відповідачка у судовому засіданні не заперечувала, що вона не працює, відповідно свою частку зобов'язань по утриманню дітей за рахунок власних коштів не виконує.

Статтею 186 Сімейного кодексу України визначено, що за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

З урахуванням наданих сторонами письмових доказів в їх сукупності суд вважає, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт нецільового використання з боку відповідачки сплачених позивачем аліментів на утримання неповнолітніх дітей, не зважаючи на те, що відповідачка даний факт у судовому засіданні заперечувала, при цьому не спростувала його ні якими належними та допустимими доказами.

З боку позивача суду були надані довідки про відкриття на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особових рахунків у ТОБО № 10004/0459 філії - Донецьке обласне управління АО «Ощадбанк», який розташований за адресою 87550 міста Маріуполя, проспект Ленінградський, 43 (а.с.33-34), що також підтверджується письмом Державного ощадного банку України від 25.06.2013 року за № 1470 (а.с.143-144), а також копіями договорів № 27954604 на вклад «накопичувальний» на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 214-215) та № 27955204 на вклад «накопичувальний» на ім'я ОСОБА_5 (а.с.216-217).

Таким чином, у зв'язку із встановленням у судовому засіданні факту нецільового використання з боку відповідачки сплачених позивачем аліментів на утримання неповнолітніх дітей, є підстави для внесення частини аліментів на особисті рахунки неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які відкрити позивачем у відділенні Державного ощадного банку України.

З огляду на встановлений законом прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років (який визначений на 01.01.2013 року в розмірі 1210 грн., а з 01.12.2013 року - 1286 грн.), суд вважає, що на особистий рахунок дітей підлягає внесенню 2/9 частки аліментів (по 1/9 частки кожній дитині), які стягнуті з позивача рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 вересня 2010 року.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині використання вищевказаної частки аліментів, які будуть внесені на особисті рахунки дітей за письмової згодою опіки і піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, починаючи з часу набрання даним рішенням законної сили, то вони є необґрунтованими, так як не передбачені Положенням про Орджонікідзевську рай адміністрацію Маріупольської міської ради, затвердженим рішенням міської ради від 25.09.2012 року № 6/22-2471, а також норм Сімейного кодексу.

Так, згідно з ч.5 ст.19 СК України, орган опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо управління батьками майном дитини (цільового витрачання аліментів) подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Таким чином, органи опіки та піклування належать до органів, які відповідно до закону здійснюють захист сімейних прав та інтересів, при цьому не є органом який розпоряджується грошовими коштами отримувача аліментів.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині закриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 06.10.2010 року за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.09.2010 року по цивільній справі за № 2-9088/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей: сина - ОСОБА_4 та доньки - ОСОБА_5, припинив по ньому стягнення, по слідуючим підставам.

Відповідно до ст..49 Закону України «Про виконавче провадження» наданий повний перелік обставин по яким виконавче провадження підлягає закінченню. У даному випадку судом зі стягнутих рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 вересня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, визначена частина аліментів в розмірі 2/9 частин, яку необхідно перераховувати на особисті рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України, у зв'язку з їх нецільовим використанням з боку отримувача аліментів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, внесення частини аліментів в розмірі 2/9 частин від стягнутих рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 вересня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, на особовий рахунок № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 в ТОБО № 10004/0459 філії - Донецьке обласне управління АО «Ощадбанк», який розташований за адресою 87550 в місті Маріуполі проспект Ленінградський, 43 та на особовий рахунок № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_5 в ТОБО № 10004/0459 філії - Донецьке обласне управління АО «Ощадбанк», який розташований за адресою 87550 в місті Маріуполі проспект Ленінградський, 43, по 1/9 кожному, в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215,218 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення частини аліментів на особовий рахунок дітей, задовольнити частково.

Вносити частину аліментів в розмірі 2/9 частин від стягнутих рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 вересня 2010 року у справі № 2-9088/10 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, на особовий рахунок № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 в ТОБО № 10004/0459 філії - Донецьке обласне управління АО «Ощадбанк», який розташований за адресою 87550 в місті Маріуполі проспект Ленінградський, 43 та на особовий рахунок № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_5 в ТОБО № 10004/0459 філії - Донецьке обласне управління АО «Ощадбанк», який розташований за адресою 87550 в місті Маріуполі проспект Ленінградський, 43, по 1/9 кожному.

В решті позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя