Постанова № 34037284, 03.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 31386/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Щерби С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екст.ТА.ВІ.» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Закарпатській області про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №070422-0001/32 від 05 лютого 2010 року на суму 22800 грн., -

в с т а н о в и в:

04 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екст.ТА.ВІ.» звернулось в суд з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Закарпатській області (правонаступник- Головне управління Міндоходів у Закарпатській області) про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №070422-0001/32 від 05 лютого 2010 року на суму 22800 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем зроблено неправомірний висновок про порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки фактично відсутній склад правопорушення, позаяк відокремлені складські приміщення, в яких проводилася перевірка, не належать позивачеві.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №0704220001/32 від 05 лютого 2010 року на суму 22800 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що, приймаючи рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, податковий орган діяв на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Апелянтом в ході перевірки виявлено факт зберігання позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місці зберігання, яке не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Абз.6 п.2.1 Наказу ДПА України №489 від 07 вересня 2009 року «Про затвердження змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання» передбачено, що для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання. Встановлений факт є порушенням вимог ч.30 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тому рішення про застосування фінансових санкцій винесено правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 січня 2010 року Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА України у Закарпатській області проведено позапланову виїзну перевірку з питань додержання ТОВ «Екст.ТА.ВІ.» вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами на підставі наказу РУ ДСАТ від 31 грудня 2009 року №240-к.

За результатами перевірки складено акт №08/32-233/20439873 від 08 січня 2010 року (а.с.7-10), згідно з висновками якого позивачем порушено вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів).

05 лютого 2010 року відповідачем прийнято рішення №№070422-0001/32 (а.с.11) про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 22800,00 грн. згідно з абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій. Відокремлені складські приміщення, де зберігалися алкогольні напої, у власність чи користування позивачеві не передавалися. Крім того, в судове засідання позивачем представлено лист, підписаний власником приміщення, в якому проводилася перевірка, де зазначено, що дане підвальне приміщення належить на праві власності ОСОБА_1, безпосередньо ним використовується, алкогольні напої, які там знаходилися на час проведення перевірки були придбані ним для власних потреб.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Згідно з вимогами ст. 15 вказаного Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання.

Згідно з п.2.1 п.2.3, п.2.5 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом ДПА України від 28 травня 2002 року № 251, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 року за № 670/6958 для внесення місць зберігання спирту або алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України або до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання; про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру видається довідка; довідка повинна перебувати у місці зберігання та пред'являтися працівникам контролюючих органів, які мають відповідні повноваження на здійснення перевірки. Дана довідка має перебувати на кожному місці зберігання.

З акту проведення перевірки вбачається, що позивачем зберігалися алкогольні напої у місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання та відсутня довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру на момент проведення перевірки.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що на момент здійснення перевірки та застосування фінансової санкції, відокремлені складські приміщення, де зберігалися алкогольні напої, у власність чи користування позивачеві не передавалися, оскільки покликався на представлену в судовому засіданні довідку, видану ОСОБА_1 директору ТОВ «Екст.ТА.ВІ.» (а.с.37), яка, на думку колегії суддів, не є належним та допустимим доказом, оскільки така не має законної та об'єктивної можливості підтверджувати певні обставини у справі. Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги як докази у справі представлені позивачем у судовому засіданні договір оренди від 01 січня 2010 року та додаток до договору - план поверхні будівлі (а.с.12-15), оскільки вищевказаний договір містить лише типові умови, характерні для вказаного виду договорів, з його змісту неможливо чітко встановити чи відокремлені складські приміщення, в яких проводилася перевірка, не передані у користування позивачеві, а у додатку до договору оренди відображений лише загальний план поверхні будівлі, який не містить жодної інформації на підтвердження чи спростування обставин, які обґрунтовують вимоги позивача. Таким чином вказаний договір та додаток до нього не можна розглядати як належні та допустимі докази у справі, оскільки вони не спростовують встановлених фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, позивачем не надано суду переконливих доказів на підтвердження тієї обставини, що відокремлені складські приміщення, де зберігалися алкогольні напої, не передані йому в користування, а відтак не спростував законності рішення про застосування фінансових санкцій №070422-0001/32 від 05 лютого 2010 року на суму 22800 грн.

Таким чином, ТОВ «Екст.ТА.ВІ.» здійснювало господарську діяльність з порушенням вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тому рішення про застосування штрафних санкцій прийняте податковим органом правомірно.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними, а відтак такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова - скасуванню та прийняття нової постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Закарпатській області задоволити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року у справі №2а-720/10/0770 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Екст.ТА.ВІ.» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Закарпатській області про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №070422-0001/32 від 05 лютого 2010 року на суму 22800 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді М.П. Кушнерик

В.В. Ніколін

Повний текст постанови виготовлений 08.10.2010 року.