Постанова № 34036984, 03.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 2а-9150/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційні скарги Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівський будівельний комбінат» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівський будівельний комбінат» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2011р. ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000962301 від 29.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 131962,25 грн., з яких 110384 грн. основного платежу, 21578,25 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариством правомірно здійснено коригування податкового кредиту травня 2009 року шляхом зазначення уточнених показників податкового кредиту за травень 2009 року у декларації, поданій до податкового органу за лютий 2010 року. Чинне податкове законодавство дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Висновок акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки вказана норма передбачає право, а не обов'язок платника податку, у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника. В акті перевірки відповідач робить висновок про порушення позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, однак не зазначає у чому саме виявилось таке порушення. Факт же неподання контрагентом позивача ТОВ «Євро-Грейн» до ДПІ податкових декларацій за травень-червень 2011 року, а також несплата підприємством податкових зобов'язань за вказаний період не може бути підставою для зменшення податкового кредиту ТОВ «Горохівський будівельний комбінат», яке належним чином виконувало свої зобов'язання в договірних відносинах.

Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податковим накладним не звітного податкового періоду. Зазначила, що при опрацюванні відхилень за даними додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даних, зафіксованих у звітній формі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за травень-червень 2011 року встановлено розбіжності між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по підприємству ТОВ «Євро-Грейн». Як наслідок, в порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» необґрунтовано включено до складу податкового кредиту за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. суму ПДВ в розмірі 12227 грн. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС №0000962301 від 29.11.2011р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за лютий, березень 2010 року на загальну суму 107886,25 грн., у тому числі за основним платежем - 86309 грн., за штрафними санкціями - 21577,25 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» залишити без задоволення.

ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 24.10.2012р. в частині вимог, що залишені без задоволення, та прийняти нову постанову, якою позов товариства задовольнити в повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що висновок Миколаївського окружного адміністративного суду про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Євро-Грейн» є помилковим та таким, що повністю спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС не підлягає задоволенню, а скаргу ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» слід задовольнити з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2011 року, у період з 29.09.2011р. по 09.11.2011р. посадовими особами Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» (код за ЄДРПОУ 35301710) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №1020/23-35301710 від 16.11.2011р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на суму 86309 грн. (в т.ч. за лютий 2010р. в сумі 54808 грн., березень 2010р. в сумі 31501 грн.); п.198.2, п.198.3 ст.198, п.203 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 24075 грн. (у т.ч. за березень 2011р. у сумі 11848 грн., травень 2011р. в сумі 5292 грн., червень 2011р. у сумі 6935 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки 29.11.2011р. Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962301, яким ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 131962,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 110384 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21578,25 грн.).

Задовольняючи частково позов ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що у декларації за лютий 2010 року позивачем правомірно було здійснено виправлення помилки за травень 2009 року, шляхом збільшення за цей звітний період - травень 2009 року податкового кредиту на суму 54808 грн. (п.16.1 декларації) за податковими накладними, виданими у травні 2009 року, які помилково були не включені до декларації у вказаному періоді.

Так, в акті перевірки, серед іншого, зазначено, що в порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 86309 грн., з тому числі за лютий 2010 року на суму 54808 грн. (податкові накладні за травень 2009 року), березень 2010 року на суму 31501 грн. (податкові накладні за березень 2009 року) по податковим накладним не звітного податкового періоду. Таким чином, перевіряючі дійшли висновку про необґрунтованість віднесення вказаних сум до податкового кредиту за лютий 2010 року та березень 2010 року, оскільки податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту, мають бути отримані покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких висновків відповідача з огляду на наступне.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу вищенаведених норм виплаває, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.

Законом встановлені дві підстави для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість, зокрема, відсутність податкової накладної та невикористання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентами вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.

З урахуванням вищевикладеного, висновки перевіряючих щодо порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм Закону, який є спеціальним в спірних правовідносинах.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС щодо порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, оскільки вказана норма є диспозитивною і передбачає право, а не обов'язок платника податку у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладу додати до податкової декларації за звітний податковий період заяві зі скаргою на такого постачальника. Крім цього, відповідна відмова від контрагентів позивача не мала місця, у зв'язку із чим, підстави для додавання заяв зі скаргами були відсутні.

Таким чином, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку, що положення акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є необґрунтованими, оскільки дані норми, в їх сукупності, не зобов'язують платника податку отримувати податкові накладні у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, та не встановлюють обмежень в частині відображення у податковому обліку податкових накладних, виписаних у іншому, ніж звітній, податковому періоді. Як наслідок, постанова суду в цій частині є правильною.

Що ж до висновків акту перевірки про порушення ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» п.198.2, п.198.3 ст.198, п.203 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 24075 грн. (у т.ч. за березень 2011р. у сумі 11848 грн., травень 2011р. в сумі 5292 грн., червень 2011р. у сумі 6935 грн.) суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність податковим органом наявності вказаних порушень. Як наслідок, податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Євро-Грейн» сформований товариством безпідставно. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.203 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України позивачем віднесено до складу податкового кредиту за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. суми податку на додану вартість по податкових накладних підприємств, у яких стан платника відмінний від « 0». При опрацюванні відхилень за даними додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даних, зафіксованих у звітній формі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за травень-червень 2011 року встановлено розбіжності між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по підприємству ТОВ «Євро-Грейн». Згідно даних податкових декларацій з податку на додану вартість та бази даних АІС «Податки» ТОВ «Євро-Грейн» не подало звітні декларації з ПДВ за травень та червень 2011 року.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Євро-Грейн» (Постачальник) та ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» (Покупець) укладено договір поставки №04/05-11 від 04.05.2011р., за умовами якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку матеріалів (щебінь, пісок), а Покупець - прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та цінах відповідно до рахунків та накладних на кожну партію товарів. За результатами цих господарських операцій позивачем включено до податкового кредиту відповідних податкових періодів сплачений на користь ТОВ «Євро-Грейн» у складі вартості товарів ПДВ в загальній сумі 24075 грн.

Факт поставки підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського обліку: податковими накладними, видатковою накладною, рахунком-фактурою, товарно-транспортними накладними. Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Євро-Грейн». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

В акті перевірки Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС посилається на те, що ТОВ «Євро-Грейн» визнано банкрутом. Колегія суддів не бере до уваги такі твердження податкового органу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що банкрутом контрагента позивача визнано у вересні 2011 року, тоді як правовідносини між ТОВ «Євро-Грейн» та ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» відбувалися в травні-червні 2011 року. На момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №1020/23-35301710 від 16.11.2011р., складеного за результатами перевірки ТОВ «Горохівський будівельний комбінат». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Горохівський будівельний комбінат» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Євро-Грейн». Однак, зважаючи на те, що при поданні апеляційної скарги товариством надано первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин позивача з його контрагентом, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Згідно п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівський будівельний комбінат» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівський будівельний комбінат» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби №0000962301 від 29 листопада 2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.