Постанова № 34036886, 07.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 р. Справа № 804/9889/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Галан Ю.А.,

представника відповідача Гагарського А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефракторіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефракторіс» (далі - ТОВ «Рефракторіс», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000012202, прийняте ДПІ у Ленінському районі, яким ТОВ «Рефракторіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161 685,43 грн., в т.ч. 129 348,34 грн. - сума донарахування ПДВ та 32 337,09 грн. сума штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «Рефракторіс» відповідачем було складено акт перевірки № 2138/225/31842197 від 01.07.2013 року, згідно якого встановлені порушення ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень, червень та листопад 2012 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000012202 від 11.07.2013 року, з яким позивач не погоджується з огляду на наступне. Здійснення господарських операцій з поставки товару між ТОВ «Рефракторіс» та ТОВ «Лігран» підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами платіжних документів за поставлений товар та товарно-транспортними накладними. Поставлений від ТОВ «Лігран» товар в подальшому було реалізовано позивачем ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» та ПАТ «Дніпровагонремстрой». Наявність у позивача податкових накладних та інших первинних документів, які підтверджують факт поставки ТОВ «Лігран» товару та факт оплати позивачем поставленого товару, є підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до положень ПК України. Дії відповідача щодо визнання угод, укладених між позивачем та ТОВ «Лігран» нікчемними, є неправомірними, а вказані в акті перевірки недоліки не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. ТОВ «Рефракторіс» як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення, обґрунтовуючи їх наступним. Відповідно до отриманої інформації від ДПІ у Бабушкінському районі, а саме, акту перевірки ТОВ «Лігран», встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у квітні, червні, липні 2012 року, які підпадають під визначення ст. 134 ПК України. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Таким чином, ТОВ «Рефракторіс» завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 129 348,34 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран». Враховуючи вищевикладене, акт перевірки від 01.07.2013 року №2138/225/31842197 та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000012202 є правомірними.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Рефракторіс» зареєстровано 10.10.2006 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Ленінському районі, зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у Ленінському районі проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Рефракторіс» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лігран» за квітень, червень, липень 2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 01.07.2013 року складено акт № 2138/225/31842197, в якому встановлено:

- нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Рефракторіс» та ТОВ «Лігран» у квітні, червні, липні 2012 року та встановлено юридичну дефектність первинних документів навіть у разі їх наявності;

- порушення п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Рефракторіс» завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту, всього у розмірі 129 348,34 грн., в т.ч. по періодах: за квітень 2012 року у розмірі 65 415,00 грн., за червень 2012 року у розмірі 3 266,67 грн., за липень 2012 року у розмірі 60 666,67 грн.

11.07.2013 року ДПІ у Ленінському районі на підставі акту № 2138/225/31842197 від 01.07.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012202, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 129 348,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 32 337,09 грн.

Судом встановлено, що 03.04.2012 року між ТОВ «Лігран» (продавець) та ТОВ «Рефракторіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 42/12 (а.с.33-34), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (плівку поліетиленову), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити. Згідно видаткової накладної №263 від 09.04.2012 р. (а.с.35) плівка поліетиленова у кількості 8722 кг. загальною вартістю 392 490,00 грн., в т.ч. ПДВ 65 415,00 грн. передана позивачу. ТОВ «Рефракторіс» отримано податкову накладну та здійснено оплату за товар в безготівковому порядку (а.с.36-39). На підтвердження транспортування зазначеної партії товару від ТОВ «Лігран» до ТОВ «Рефракторіс» суду надано товарно-транспортну накладну (а.с.163), з якої вбачається, що 09.04.2012 року плівка ПВХ кількістю 20500,00 кг. була поставлена перевізником на замовлення позивача автомобільним транспортом з пункту навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 23а до пункту розвантаження - м. Сахновщина, вул. Шевченка, 2.

З досліджених документів видно невідповідність обсягів поставки товару за видатковою накладною (8722 кг.) та товарно-транспортною накладною (20500,00 кг.).

Як було зазначено представником позивача в судовому засіданні отримана від ТОВ «Лігран» плівка поліетиленова була в подальшому реалізована ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна".

В судовому засіданні встановлено, що 19.03.2012 року між ТОВ «Рефракторіс» (постачальник) та ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна" (покупець) укладено договір поставки №55/12/531 (а.с.52-55), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (пакувальну плівку скетч-худ) на умовах, викладених в цьому договорі; постачальник поставляє товар покупцю автомобільним транспортом на умовах DDP Правил „Інкотермс" 2000. Згідно специфікації №1 до договору (а.с.56) має бути поставлена плівка кількістю 20000 кг. загальною вартістю 979200,00 грн., в т.ч. ПДВ 163200,00 грн.; строк поставки - 09.04.2012 року; пункт поставки - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1. Згідно видаткової накладної від 11.04.2012 року (а.с.59) позивачем здійснено поставку ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна" плівки поліетиленової кількістю 20500 кг. загальною вартістю 1003680,00 грн., в т.ч. ПДВ 167280,00 грн. На підтвердження фактичного транспортування товару позивачем надано суду товарно-транспортну накладну від 11.04.2012 року (а.с.61), з якої вбачається, що плівка ПВХ кількістю 20500,00 кг. була поставлена позивачем автомобільним транспортом з пункту навантаження - Польща Вальце на адресу ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна" - м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1.

Таким чином, поставка ТОВ «Рефракторіс» до ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна" плівки відбулася з Польщі 11.04.2012 року в кількості 20500 кг., внаслідок чого спростовуються доводи представника позивача про отримання плівки від ТОВ «Лігран» (з пункту навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 23а до пункту розвантаження - м. Сахновщина, вул. Шевченка, 2) та подальший її продаж ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна".

04.06.2012 року між ТОВ «Лігран» (постачальник) та ТОВ «Рефракторіс» (покупець) укладено договір поставки № 18/12 (а.с.40-41), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (композицію поліминеральну теплоізоляційну „Сфероліт"), а покупець зобов'язується прийняти її та оплатити; поставка товару відбувається транспортом постачальника на умовах DDP Правил „Інкотермс" 2000 по наступним реквізитам: м. Дніпропетровськ, пер. Штурманський, 1. Згідно видаткової накладної №345 від 06.06.2012 р. (а.с.42) композиція поліминеральна теплоізоляційна у кількості 400 кг. загальною вартістю 19600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3266,67 грн. передана позивачу. ТОВ «Рефракторіс» отримано податкову накладну та здійснено оплату за товар в безготівковому порядку (а.с.43-45). Доказів транспортування зазначеної партії товару від ТОВ «Лігран» до ТОВ «Рефракторіс» суду надано не було.

Як було зазначено представником позивача в судовому засіданні отримана від ТОВ «Лігран» композиція поліминеральна теплоізоляційна була в подальшому реалізована ПАТ „Дніпропетровський завод по ремонту та будівництву пасажирських вагонів" (далі - ПАТ «Дніпровагонремстрой»).

В судовому засіданні встановлено, що 05.06.2012 року між ТОВ «Рефракторіс» (постачальник) та ПАТ «Дніпровагонремстрой» (покупець) укладено договір № 64/2.0-847/2 (а.с.65-66), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (композицію поліминеральну теплоізоляційну „Сфероліт") на умовах, викладених в цьому договорі; постачальник поставляє продукцію покупцю автомобільним транспортом на умовах DDP Правил „Інкотермс" 2000 за наступними реквізитами: м.Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10. Згідно додатку №1 до договору (а.с.67) має бути поставлена продукція кількістю 1000 кг. загальною вартістю 49620,00 грн., в т.ч. ПДВ 8270,00 грн. Згідно видаткової накладної від 08.06.2012 року (а.с.69) позивачем здійснено поставку ПАТ «Дніпровагонремстрой» композиції поліминеральної теплоізоляційної „Сфероліт" кількістю 1000 кг.

З досліджених документів видно невідповідність обсягів поставки продукції від ТОВ «Лігран» позивачу (400 кг.) та від позивача ПАТ «Дніпровагонремстрой» (1000 кг.).

На підтвердження фактичного навантаження, транспортування, розвантаження, зберігання продукції позивачем не було надано суду жодного первинного документа.

Судом встановлено, що 24.07.2012 року між ТОВ «Лігран» (продавець) та ТОВ «Рефракторіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 43/12 (а.с.46-48), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (плівку поліетиленову), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити. Згідно видаткової накладної №1288 від 24.07.2012 р. (а.с.48) плівка поліетиленова у кількості 8000 кг. загальною вартістю 364 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 60 666,67 грн. передана позивачу. ТОВ «Рефракторіс» отримано податкову накладну та здійснено оплату за товар в безготівковому порядку (а.с.49-51). На підтвердження транспортування зазначеної партії товару від ТОВ «Лігран» до ТОВ «Рефракторіс» суду надано товарно-транспортну накладну (а.с.169), з якої вбачається, що 24.07.2012 року плівка ПВХ кількістю 21888,00 кг. була поставлена перевізником на замовлення позивача автомобільним транспортом з пункту навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 23а до пункту розвантаження - м. Сахновщина, вул. Шевченка, 2.

З досліджених документів видно невідповідність обсягів поставки товару за видатковою накладною (8000 кг.) та товарно-транспортною накладною (21888,00 кг.).

Як було зазначено представником позивача в судовому засіданні отримана від ТОВ «Лігран» плівка поліетиленова була в подальшому реалізована ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна".

Як було зазначено вище, 19.03.2012 року між ТОВ «Рефракторіс» (постачальник) та ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна" (покупець) укладено договір поставки №55/12/531 (а.с.52-55), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (пакувальну плівку скетч-худ) на умовах, викладених в цьому договорі; постачальник поставляє товар покупцю автомобільним транспортом на умовах DDP Правил „Інкотермс" 2000. Згідно специфікації №2 до договору (а.с.57) має бути поставлена плівка кількістю 20000 кг. загальною вартістю 949920,00 грн., в т.ч. ПДВ 158320,00 грн.; строк поставки - до 30.07.2012 року; пункт поставки - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1. Згідно видаткової накладної від 26.07.2012 року (а.с.63) позивачем здійснено поставку ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна" плівки поліетиленової кількістю 21888 кг. загальною вартістю 1039592,45 грн., в т.ч. ПДВ 173265,41 грн. На підтвердження фактичного транспортування товару позивачем надано суду товарно-транспортну накладну від 26.07.2012 року (а.с.64), з якої вбачається, що плівка ПВХ кількістю 21888,00 кг. була поставлена позивачем автомобільним транспортом з пункту навантаження - Польща Вальце на адресу ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна" - м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1.

Таким чином, поставка ТОВ «Рефракторіс» до ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна" плівки відбулася з Польщі 26.07.2012 року в кількості 21888,00 кг., внаслідок чого спростовуються доводи представника позивача про отримання плівки від ТОВ «Лігран» (з пункту навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 23а до пункту розвантаження - м. Сахновщина, вул. Шевченка, 2) та подальший її продаж ПАТ „ХайдельбергЦемент Україна".

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару.

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Досліджені в судовому засіданні докази, спростовують факт поставки плівки поліетиленової та композиції поліминеральної теплоізоляційної від ТОВ «Лігран» та ТОВ «Рефракторіс».

На підставі ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В судовому засіданні досліджено наданий суду акт від 28.12.2012 року №7250/224/34656476 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Лігран»…», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 рр.

На підставі п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 987, результати документальних перевірок оформлюються у формі акту або довідки; у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт; акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином, акти перевірки є належними доказами по справі та оцінується судом нарівні з іншими доказами в порядку, визначеному ст.86 КАС України.

Суд зазначає, що відсутність судових рішень про визнання недійсними правочинів ТОВ «Рефракторіс» з ТОВ «Лігран» не спростовує висновків ДПІ у Ленінському районі про наявність порушень чинного законодавства під час формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази не свідчать про реальність господарських операцій між ТОВ «Рефракторіс» та ТОВ «Лігран», на виконання яких вони складені, є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Результати, відображені у податковому обліку ТОВ «Рефракторіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Крім того, в судовому засіданні з'ясовано, що позивач здійснює зовнішньоекономічну діяльність та отримує плівку з полімерного етилену від безпосереднього виробника - резидента Польщі, що знаходиться у м. Вальце (а.с.177-180), що виключає економічну обґрунтованість придбання такої ж самої плівки від посередника - ТОВ «Лігран».

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В ході розгляду справи фахівцями відповідача доведене безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Лігран».

Відповідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає правомірним винесення ДПІ у Ленінському районі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України сплаченого судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, вимога про повернення судового збору не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 серпня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар