Постанова № 340337, 23.11.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2006 р. Справа № 14/395-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Горшкової С.А.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І.Петровського, м. Петровське, Луганської області (вх. № 3693 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 06.09.06 р. по справі № 14/395-06

за позовом Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І.Петровського, м. Петровське, Луганської області

до Шосткинського казенного заводу "Зірка", м. Шостка, Сумської області

про стягнення 101 809,37 грн., -

встановила:

У липні 2006 року Хімічне казенне об'єднання ім. Г.І. Петровського звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Шосткінського казенного заводу "Зірка" про стягнення 79907,10 грн. заборгованості, пені в розмірі 12481,97 грн., штрафу у розмірі 5593,50 грн., З % річних в розмірі 1030,04 грн., інфляційних в розмірі 796,76 грн. та суми судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.06р. по справі №14/395-06 (суддя Миропольський С.О.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Шосткінського казенного заводу "Зірка" на користь Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І. Петровського 52792,19 грн. заборгованості, пені в розмірі 8246,46 грн., штраф в сумі 3695,65 грн., інфляційних збитків у розмірі 1847,82 грн., З % річних в розмірі 680,55 грн., 672,63 грн. витрат по сплаті держмита та 77,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову - відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. ст. 509, 526, 527, 601 Цивільного кодексу України та ст. ст. 32-34, 36 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2006р. у справі № 14/395-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своїх запереченнях по апеляційній скарзі вважає, що рішення суду першої інстанції законне, обґрунтоване та прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити позивачу в задоволені апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2006р. по справі № 14/395-06 без змін.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.06р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за №2147290 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи ст. 43 ГПК України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника Шосткінського казенного заводу "Зірка", оскільки відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 22 грудня 2005 року між позивачем та відповідачем у даній справі укладений договір на виготовлення продукції № 1278/2-05 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання виготовити з давальницької сировини відповідача продукцію (деталі тари металевої спеціальної) у кількості 3100 комплектів, погодженими партіями, а відповідач в свою чергу - приймати продукцію партіями та сплатити її вартість на підставі п. 4.1. договору (100 % передоплата).

Відповідач на виконання умов договору платіжним дорученням № 15413 27.12.2005 р. перерахував позивачу кошти в сумі 26438,40 грн.

28.12.2005р. позивач здійснив передачу відповідачеві по акту прийому-передачі партію продукції в кількості 750 комплектів і 75 штук тари на загальну суму 25728,75 грн., що підтверджується накладною № 1316 від 28.12.2005р. та дорученням ЯЛА № 629753 від 28.12.2005р.

Угодою № 1-150/1-06 від 23.01.2006р. сторони внесли зміни і доповнення у Договір, яким змінили п. 4.1., котрий стосується порядку розрахунків.

Згідно даної угоди відповідач повинен сплатити вартість 2350 комплектів і 235 штук тари протягом шести банківських днів після виготовлення і передачі продукції, тобто в строк до 20.01.2006 р.

Господарським судом також вірно встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі, а саме виготовив і передав продукцію відповідачу наступними партіями:

10.01.2006 р. - 820 комплектів на загальну суму 28310,10 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 10.01.2006р., накладною № 13 від 10.01.2006р. та дорученням ЯЛА № 629829 від 03.01.2006 р., виданим на прізвище Романько А.М.

13.01.2006 р. - 820 комплектів на загальну суму 28310,10 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 13.01.2006р., накладною № 36 від 13.01.2006р., дорученням ЯКР № 549307 від 12.01.2006 р., виданим на прізвище Сиденко С.Н.

19.01.2006 р. - 710 комплектів на загальну суму 24356,55 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 19.01.2006р., накладною № 61 від 19.01.2006р., дорученням ЯКР № 549337 від 17.01.2006 р., виданою на прізвище Неминущого В.В.

Відповідач з урахуванням змін до договору повинен був здійснити оплату продукції в строк до 16.01.2006 р. у сумі 28130,10 грн.; до 19.01.2006 р. у сумі 28130,10 грн.; до 25.01.2006 р. у сумі 24356,55 грн. відповідно.

При винесенні оскаржуваного рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, господарський суд послався на те, що 28.02.06 р. відповідач відвантажив на користь позивача колоксилін на загальну суму 27114,91 грн. на виконання договору № 67-351/2-06 від 07.02.06 р., укладеного між сторонами у справі. При цьому позивач доказів оплати товару за вказаним договором не надав.

27.02.06 р. між сторонами у справі був укладений договір на виготовлення продукції № 379/1-06, відповідно до умов якого позивач виготовив із матеріалу відповідача продукцію на суму 10899,24 грн., котру відповідач оплатив повному обсязі, але не отримав. Відповідач доказів відмови від отримання продукції та вимагання повернення грошових коштів розмірі 10899,24 грн. суду не надав.

Суд першої інстанції, враховуючи вказані обставини, дійшов висновку, що на час розгляду справи по суті борг відповідача складає 52792,19 грн. А оскільки відповідач доказів сплати боргу та обґрунтованих заперечень суду не представив, тому вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України в розмірі 52792,19 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов також висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 8246,46 грн. та штрафу в сумі 3695,65 грн., нарахованих згідно умов договору № 1278/2-05 22.12.05р. та на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, а також інфляційних збитків в розмірі 1847,82 грн. та 3 % річних в розмірі 680,55 грн. у відповідності з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а також неправильно застосував до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до винесення неправомірного рішення.

За загальними умовами виконання зобов’язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що фактично відповідач оплату отриманої продукції від позивача по договору № 1278/2-05 від 22.12.05р. не провів та заборгованість в сумі 79907,10 грн. не погасив. Відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Господарський суд при винесенні рішення послався на те, що 28.02.06р. відповідач відвантажив на користь позивача колоксилін на загальну суму 27114,91 грн. на виконання договору № 67-351/2-06 від 07.02.06 р., укладеного між сторонами у справі. При цьому, оскільки позивач доказів оплати товару за вказаним договором не надав, вказане є підставою для зменшення суми боргу відповідача перед позивачем у даній справі.

Однак будь-яких документів щодо проведення заліку між позивачем та відповідачем у відповідності з вимогами чинного законодавства по сумам заборгованості за поставлений колоксилін по договору №67-351/2-06 від 07.02.06р. та деталі тари металевої спеціальної по договору № 1278/2-05 від 22.12.05р., не було оформлено. Матеріали даної справи таких доказів не містять.

Як вказує відповідач та послався суд першої інстанції в своєму рішенні, що згідно укладеного 27.02.06 р. між сторонами у справі договору на виготовлення продукції № 379/1-06, позивач виготовив із матеріалу відповідача продукцію на суму 10899,24 грн., котру відповідач оплатив повному обсязі, але не отримав. Відповідач доказів відмови від отримання продукції та вимагання повернення грошових коштів розмірі 10899,24 грн. суду не надав.

Однак вказані посилання відповідача та господарського суду колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини між сторонами здійснювались по кожному із вищезазначених договорів окремо, а факт проведення заліку взаємних вимог між позивачем та відповідачем по договорам № 67-351/2-06 від 07.02.06 р. і № 379/1-06 від 27.02.06р. в рахунок погашення заборгованості по Договору № 1278/2-05 від 22.12.05р., відповідачем не доведений, а із матеріалів справи зв'язку між цими договорами не вбачається.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наданий позивачем до матеріалів справи гарантійний лист від 28.07.06р. (а.с. 48), в якому відповідач просив позивача погасити дебіторську заборгованість в сумі 37651,95 грн., провести звірку взаємних розрахунків та гарантував оплату суми боргу поставкою колоксиліну, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки належних доказів надсилання цього листа на адресу позивача відповідачем не надано.

Крім того, не береться до уваги колегією суддів наданий відповідачем суду апеляційної інстанції лист позивача від 24.02.06р., в якому Хімічне казенне об'єднання ім. Г.І. Петровського просить відповідача в рахунок заборгованості відвантажити колоксилін, оскільки не містить чіткого посилання на розмір заборгованості та договір № 1278/2-05 від 22.12.05р., який є предметом даного судового спору.

Таким чином, господарський суд, не маючи жодних правових підстав, самостійно вийшов за межі позовних вимог та визнав проведеним залік заборгованості між сторонами, а саме поставку колоксиліну за договором № 67-351/2-06 від 07.02.2006р. в рахунок оплати продукції по договору № 1278/2-05 від 22.12.2005р.

Додатковою угодою № 1-150/1-06 від 23.01.06р. був доповнений пункт 6.1.2. спірного Договору, яким сторони передбачили відповідальність за порушення його умов, а саме: за порушення строків оплати партії продукції (на протязі 6 банківських днів після виготовлення і передачі партії продукції) відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості, за кожен день прострочки її оплати, а за прострочку оплати понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості продукції.

Колегія суддів враховуючи те, що відповідач фактично за отриману продукцію не розрахувався у встановлений Договором строк, його заборгованість за Договором № 1278/2-05 від 22.12.05р. складає 79907,10 грн., в зв'язку з чим позивач обґрунтовано нарахував пеню в сумі 12481,97 грн. та штраф в сумі 5593,50 грн. за прострочку платежу, оскільки їх нарахування повністю відповідає вимогам спірного Договору та чинному законодавству України.

Слід зазначити, що відповідач розмір штрафних нарахувань не спростував та контррозрахунку цих нарахувань не представив.

Також, на думку колегії суддів, позивач правомірно нарахував інфляційні в сумі 2796,76 грн. та 3 % річних в сумі 1030,04 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем обов’язку по спірному Договору, оскільки згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у справі підтвердив належними доказами свою позицію у справі, його вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 79907,10 грн., пені в розмірі 12481,97 грн., штрафу в розмірі 5593,50 грн., інфляційних збитків в розмірі 2796,76 грн. та З % річних в розмірі 1030,04 грн. обґрунтовані, правомірні, відповідають вимогам чинного законодавства та умовам спірного Договору, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Сумської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 06.09.06 р. по справі № 14/395-06 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І. Петровського підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати по справі на відповідача, оскільки з його вини даний господарський спір був доведений до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І.Петровського, м. Петровське, Луганської області задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 06 вересня 2006 року по справі № 14/395-06 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Шосткінського казенного заводу "Зірка" (41107, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, 36, р/р 26006013163 в АСУБ "Грант" філіал "Шостка Грант", МФО 337795, ЗКПО 14315351) на користь Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І. Петровського (94540, Луганська обл., м. Петровське, вул. Леніна, 1, р/р 2600830620065 у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Красний Луч Луганської області", МФО 304375, ЗКПО 14312683) 79907,10 грн. заборгованості, пеню в розмірі 12481,97 грн., штраф в сумі 5593,50 грн., інфляційні збитки у розмірі 2796,76 грн., З % річних в розмірі 1030,04 грн., 1527,14 грн. витрат по сплаті держмита у справі та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді