Постанова № 340332, 13.11.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2006 р. Справа № АС-27/482-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гальцева І.В. ( дов. № б/н від 15.08.2006р. )

відповідача - Ларіна Т.М. ( дов. № 2775/10/10-020 ), Линник І.М. ( дов. № 5027/10/10-020 )

прокурора - Мирошниченко М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Чугуївської ОДПІ (вх. № 3486Х/2-6) на постанову господарського суду Харківської області від 21.08.06 р. по справі № АС-27/482-06

за позовом ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" смт. Малинівка

до Чугуївська ОДПІ у Харківської області м. Чугуїв

про визнання нечинним рішення, -

встановила:

У липні 2006 року ТОВ “Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0000512310/0 від 23.03.2006р., яким зменшено ТОВ “Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс” суму бюджетного бюджетного відшкодування суми ПДВ на 94210 грн. ( а.с. 4 - а.с. 6 том 1 ).

Постановою господарського суду Харківської області від 21.08.2006р. по справі № АС-27/428-06 позов задоволено. Податкове повідомлення - рішення Чугуївської ОДПІ № 0000512310/0 від 23.03.2006р.визнано нечинним ( а.с. 5 - а.с. 7 том 2 ).

Відповідач, Чугуївська ОДПІ, з постановою господарського суду Харківської області від 21.08.2006р. по справі № АС-27/482-06 не погодився, подав апеляційну скаргу. Просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, на думку апелянта чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов*язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплати цих сум до державного бюджету. При цьому апелянт посилається на Закон України " Про податок на додану вартість" і вважає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов*язання по сплаті такого податку в ціні товару ( а.с. 11 - а.с. 13 том 2 ).

Позивач, ТОВ “Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс”, проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Посилається на те, що ТОВ "Ремметбуд" не є контрагентом позивача. З ТОВ "Ремметбуд" у нього ( позивача ) відсутні будь-які господарські відношення, а чинне законодавство не передбачає його ( позивача ) обов"язок проводити перевірку по ланцюгу. Просить постанову суду першої інстанції по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Прокурор Харківської області листом від 17.10.2006р. ( вих. № 05/1-27-06 ) повідомив апеляційний господарський суд, що з метою захисту інтересів держави, в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, він вступає у розгляд даної справи в апеляційному господарському суді.

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу відповідача за аналогічних підстав, які викладені в апеляційній скарзі. Просить постанову суду першої інстанції по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в постанові господарського суду Харківської області від 21.08.2006р. їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

23.03.2006р. посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок та від"ємного значення з податку на додану вартість за період жовтень - листопад 2005 року.

Результати перевірки відповідач виклав в акті від 23.03.2006р. № 396/231/32500414, яким встановив, що позивачем порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 94210 грн. ( а.с. 11 - а.с. 17 том 1 ).

В акті відповідач зазначив, що ТОВ "Харківський лікеро-горільчаниий завод - плюс" віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка виникла у зв"язку з придбанням товару ( робіт, послуг ) у ТОВ " Нова будівельна компанія". Для підтвердження надходження сум ПДВ до державного бюджету, які були заявлені позивачем до відшкодування за жовтень 2005 року, відповідач направив запит до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецьк щодо перевірки ТОВ "Ремметбуд", яке є одним із постачальників продукції для ТОВ " Нова будівельна компанія". ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецьк повідомило, що дані обліку ТОВ "Ремметбуд" не підтверджуються.

З акту перевірки вбачається, що суть правопорушення, на думку перевіряючих полягала в тому, що сплата ПДВ по ланцюгу від виробника в бюджет не здійснена, а саме, за повідомленням ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецьк, дані обліку ТОВ "Ремметбуд" не підтверджуються. Отже, відповідно до п. 1.3, п. 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування ПДВ виникає лише при надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов*язань по сплаті ПДВ в ціні товару.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 23.03.2006р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000512310/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень місяць 2005 року у розмірі 94210 грн. ( а.с. 10 том 1 ).

Колегія суддів вважає, що відповідачем необгрунтовано та незаконно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення із огляду на наступне.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Пункт 1.6. статті 1 вказаного Закону визначає податкове зобов’язання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку - продавцем товарів (робіт, послуг) в звітному періоді від покупця.

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм Закону, обов’язок сплатити ПДВ і обов’язок утримати ПДВ із вартості проданого товару (робіт, послуг) та внести ПДВ до бюджету, покладаються Законом на різних осіб. Обов’язок сплатити ПДВ у вартості придбаного товару покладається на покупця, а обов’язок утримати та внести до бюджету ПДВ, сплачений покупцем у вартості товару (робіт, послуг), покладається на продавця товарів (робіт, послуг).

Такий висновок підтверджується і іншими нормами Закону України “Про податок на додану вартість”. Так, п.п. 6.1.1. п.6.1. статті 6 Закону передбачається, що “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)”продавцем таких товарів. Така ж норма передбачається і п. 7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Податкова накладна, що видається платником податку-продавцем у відповідності до вимог п. 7.2. статті 7 Закону, є нічим іншим, як документом, що підтверджує факт отримання продавцем товару оплати ПДВ від іншого платника податку-покупця.

Саме такий порядок сплати, утримання та внесення до бюджету сум ПДВ є прикладом справляння непрямого податку, при якому обов’язок сплати податку покладається на покупця товару (робіт, послуг), а обов’язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару (робіт, послуг) та перерахування (внесення) його до бюджету несе продавець такого товару (робіт, послуг). При цьому покупець, окрім сплати ціни придбаного товару, додатково сплачує продавцю таких товарів (робіт, послуг) непрямий податок. Обов’язок покупця товару при справлянні непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару (робіт, послуг) продавцю.

Враховуючи вимоги п. 1.3, 1.6, 1.8 статті 1, п.п. 6.1.1 п.6.1 статті 6, п. 7.1, 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, судова колегія вважає, що сплата позивачем ПДВ була здійснена при оплаті придбаного ним товару (робіт, послуг) від продавця таких товарів (робіт, послуг), і факт сплати позивачем ПДВ продавцю підтверджується виданими останнім податковими накладними, а саме, податкова накладна № 38 від 31.10.2005р. та податкова накладна № 51 від 30.11.2005р. ( а.с. 18 - а.с. 19 том 1 ), які оформлені у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, що не заперечується відповідачем.

Виходячи з вимог п.1.8. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування - це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Розмір надмірної сплати ПДВ становить різницю між сумою сплаченого позивачем ПДВ як покупця товарів (робіт, послуг) у вартості придбаних ним товарів (робіт, послуг) і сумою ПДВ, яку позивач отримав уже як продавець товарів (робіт, послуг) від покупців у вартості проданих позивачем товарів (робіт, послуг). Саме такий порядок визначення суми надмірної сплати ПДВ передбачається вимогами п.п. 7.7.1 п.7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, тобто який згідно вимог п. 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” є надміру сплаченим. Саме такий випадок, “визначений цим Законом”, встановлено п.п. 7.7.3 п.7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у якому зазначається, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Такий висновок підтверджується і іншими нормативними актами, прийнятими на виконання вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, зокрема, у п.2.1. “Порядку відшкодування податку на додану вартість”, затвердженому спільним наказом ДПА та Держказначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, зазначено: якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Як судом першої інстанції так і колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” подав податковому органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, за якою передбачено відшкодування сум ПДВ з державного бюджету ( а.с. 20 том 1 ).

Матеріалами перевірки позивача, яка проведена податковим органом, підтверджується факт сплати позивачем податку на додану вартість в вартості придбаних ним товарів (робіт, послуг).

Надані позивачем податкові накладні постачальника, складені у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив ТОВ " Нова будівельна компанія "Донєвробуд" за придбаний товар ( робіт, послуг ) грошови кошти за жовтень 2005р. , це підтверджується банківськими виписками, які додані позивачем до позовної заяви ( а.с. 24 - а.с.42 том 1 ).

Відповідач не надав у судовому засіданні доказів щодо визнання угоди, за якою проведено господарські операції, на придбання товарів (робіт, послуг) недійсною або існування підстав з якими закон пов*язує встановлення обставин нікчемності угоди, визнання свідоцтва про реєстрацію платника податку - постачальника позивача недійсним. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суми ПДВ за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Враховуючи те, що відповідальність за утримання та внесення до Державного бюджету сум ПДВ покладається законом на платників податку - постачальників товарів (робіт, послуг), зменшення відповідачем суми відшкодування ПДВ позивачу набуває характеру адміністративно-господарської санкції за дії (утримання та внесення ПДВ до Державного бюджету), обов’язок виконання яких за законом не покладаються на позивача. Цей обов’язок за змістом норм п.1.3 та п.1.8. Закону України “Про податок на додану вартість” покладається на постачальника (продавця) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч.1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. За таких обставин, покладення відповідальності на позивача за дії (бездіяльність) інших осіб (постачальників товарів (робіт, послуг) суперечить загальним принципам права –настання юридичної відповідальності тільки за умови винних дій (бездіяльності).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача про зменшення суми відшкодування позивачу податку на додану вартість, прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та статті 19 Конституції України, і повинно бути визнано нечинним.

Керуючись статтею 196, п. 1 статті 198, статтею 200, п. 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Чугуївської ОДПІ у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову від 21.08.2006р. господарського суду Харківської області по справі № АС-27/482-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз*яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу № АС-27/482-06 направити до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя

Судді