Рішення № 34030799, 03.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2404/13 03.10.2013 03.10.2013 03.10.2013

Провадження №22-ц/784/2093/13

Головуючий у першій інстанції-Безпрозванний В.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі - Дубовій К.В.

за участю представника позивача - Наріжної К.С. а.с. 48

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника відповідача ОСОБА_3 -

ОСОБА_2

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2013 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

(далі - АТ «Банк «Фінанси та Кредит»)

до ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки

У С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. До участі у справі як третю особу на стороні відповідача залучено ОСОБА_4.

Позивач зазначав, що 20 березня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є АТ, та суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_4 укладено договір про відновлювальну кредитну лінію за № 24-03/07, за яким ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 1 200 000 грн. строком до 19 березня 2009 року зі сплатою процентів, визначених умовами основного та додаткових договорів. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржника 20 березня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. Станом на 28 квітня 2009 року ОСОБА_4 має 1 321 911, 10 грн. кредитної заборгованості, з яких 1 200 000 грн. кредиту, 121 911, 10 грн. прострочених процентів.

Посилаючись на порушення кредитних зобов'язань, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив звернути стягнення на майно відповідачки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 138, 90 кв. м., житловою площею 77, 60 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 325 130, 10 грн. з початковою вартістю предмета іпотеки 821 131, 20 грн. та стягнути 3 219 грн. судового збору.

Відповідачка ОСОБА_3, позицію якої підтримав і ОСОБА_4, позов не визнали, посилаючись на припинення у лютому 2013 року основного зобов'язання внаслідок припинення підприємницької діяльності боржника, а тому і припинення зобов'язань за іпотечним договором.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. В рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 у розмірі 1 325 130, 10 грн. звернуте стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 138, 90 кв. м., житловою площею 77, 60 кв.м., шляхом продажу на прилюдних торгів, з початковою вартістю предмета іпотеки 821 131, 20 грн. З ОСОБА_3 на користь позивача також стягнуто 3219 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт не погодився з висновком суду про недоведеність припинення основного зобов'язання, посилаючись на внесення у лютому 2013 року до Єдиного державного реєстру даних про припинення підприємницької діяльності боржника ОСОБА_4

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 24-03/07, за яким останній отримав кредит у розмірі 1 200 000 грн. строком до 19 березня 2009 року зі сплатою процентів, визначених кредитним та додатковими договорами (а.с. 10-15,16,17,18,19,20). Строк дії договору сплинув.

На забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань, 20 березня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.5-8).

Станом на 25 квітня 2009 року ОСОБА_4 має кредитну заборгованість в розмірі 1 321 911, з яких 1 200 000 грн. кредиту та 121 911, 10 грн. прострочених процентів ( а.с.26).

Розмір заборгованості ОСОБА_4 та іпотекодавець ОСОБА_3 в суді не оспорювали.

15 травня 2009 року боржнику та іпотекодавцю направлено письмову вимогу про повернення кредитних коштів ( а.с.30-34).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12 лютого 2013 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (а.с.80-82). Реєстрація припинення здійснена 18 лютого 2013 року ( а.с.79).

Відповідно до статті 17 ЗУ «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Частиною 5 статті 3 Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до частини 3 статті 46 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ( далі - Реєстр). Такі ж положення містить і частина 5 статті 50-1 ЦК.

Згідно із статтею 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до частини 4 статті 25 ЦК цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що особливістю підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку виключення останньої з Реєстру її зобов'язання за укладеними нею договорами не припиняються, а залишаються за підприємцем як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. У випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи припиняються усі її зобов'язання.

Ураховуючи, що фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном - і тим, яке використовувалось для здійснення підприємницької діяльності, і тим, яке не використовувалося, після припинення нею здійснення підприємницької діяльності та виключення з Реєстру, фізична особа відповідає за зобов'язаннями, взятими на себе як суб'єктом підприємницької діяльності, всім належним їй майном як фізичній особі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки не доведено факт припинення основного ( кредитного) зобов'язання, відсутні і підстави вважати припиненими зобов'язання за іпотечним договором.

Наявність іпотечних зобов'язань ОСОБА_5 є підставою для звернення стягнення кредитного боргу на іпотечне майно відповідно до статей 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню за рахунок іпотечного майна, суд першої інстанції помилково визначив цю суму -1325130,1 грн., включивши до неї судові витрати, понесені позивачем ( 3219 грн.), та повторно стягнув судові витрати окремо.

Дійсний розмір кредитної заборгованості станом на 25 квітня 2009 року складає 1 321 911 грн., з яких 1 200 000 грн. за кредитом та 121 911,1 грн. за процентами.

Рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Рішення суду в іншій частині сторони не оскаржували.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2013 року змінити в частині розміру заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором з 1 325 130,10 грн. до 1 321 911 (одного мільйона трьохсот двадцяти однієї тисячі дев'ятисот одинадцяти),10 грн., з яких 1 200 000 грн. заборгованість за кредитом та 121 911,1 грн. заборгованість за процентами.

Рішення суду в іншій частині залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді