Ухвала суду № 34030296, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8349/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Оксененко К.П.

пр-к позивача Вакуленко С.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013 року №0001562260 та №0001572260 -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001572260 та № 0001562260 від 24.05.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» з питань дотримання вимог податкового, валютного т іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 07.05.2013р. за № 1466/22-621-34726705, який містить висновки про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2012рік на суму 5 752 819,00грн. та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 450 834,00грн., в тому числі : за лютий 2012р. у сумі 62 309,00грн., за березень 2012р. у сумі 50 011,00грн., за квітень 2012р. у сумі 67 096,00грн., за травень 2012р. у сумі 85 205,00грн., за червень 2012 у сумі 96 747,00грн., за липень 2012 у сумі 89 466,00грн.

За результатами розгляду заперечення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС рішенням від 21.05.2013 р. за № 10363/10/22-611 змінено висновки викладені у акті перевірки від 07.05.2013р. та визначено, що позивачем допущено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 517 142,00грн. в тому числі по періодам : за 1-й квартал 2012року на суму 55 767,00грн., за півріччя 2012року на суму 374 371,00грн., за три квартали 2012року на суму 515 249,00грн. та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 450 834,00грн., в тому числі : за лютий 2012р. у сумі 62 309,00грн., за березень 2012р. у сумі 50 011,00грн., за квітень 2012р. у сумі 67 096,00грн., за травень 2012р. у сумі 85 205,00грн., за червень 2012 у сумі 96 747,00грн., за липень 2012 у сумі 89 466,00грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагента акті Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 09.04.2013 року № 113/22-4/31748459 щодо не підтвердження господарських відносин з платниками податків, відповідно до якого зафіксовано відсутність у ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» основних засобів, складських приміщення та виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду господарської діяльності.

За таких підстав відповідач дійшов висновку про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо», укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

На підставі акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року:

- № 0001572260, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 517 142,00грн.;

- № 0001562260, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 676 251,00грн. в тому числі за основним платежем - 450 834,00грн. та штрафні санкції - 225 417,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем з ТОВ«Будівельна компанія «Палаццо» було укладено договір № 437 від 20.01.2012р. на виконання робіт по будівництву телекомунікаційних об'єктів.

Доказами здійснення зазначених господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, проектно-робоча документація мережі HomeNet та кабельного телебачення, відповідні податкові накладні.

Оплату за придбані послуги здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Отже, для позивача за укладеним договором мало місце реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ«Будівельна компанія «Палаццо» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України. Доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних контрагентів, відповідачем суду не дано. Крім того, основним видом діяльності ТОВ «БК «ПАЛАЦЦО» є будівництво житлових і нежитлових будівель, яку він здійснює на підставі ліцензії «на здійснення будівельних робіт» серія АВ № 588829, що видана на період з 29.09.2011 року по 29.06.2014 року

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяв зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «БК «ПАЛАЦЦО» не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту є обґрунтованими.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.