Постанова № 34030279, 26.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1033/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від 27 грудня 2012 року № 0001031730.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підтвердив належними доказами факт внесення до статутного фонду ТОВ «Юасіті плюс» майнового внеску вартістю 6999200 грн. 00 коп.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що Ніжинською ОДПІ Чернігівської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_2 за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року, про що складено акт від 12 грудня 2012 року № 1382/17/НОМЕР_1

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0001031730, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1484719 грн. 50 коп., з яких 1187775 грн. 60 коп. за основним платежем та 296943 грн. 90 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів понесення ним витрат на придбання корпоративних прав, а тому відповідач правомірно визначив базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб на рівні суми коштів, отриманих позивачем за договорами купівлі-продажу таких прав.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2011 року ОСОБА_2 отримав кошти від продажу корпоративних прав у розмірі 7000200 грн. 00 коп. А саме, за договором купівлі-продажу від 13 травня 2011 року позивач продав ПАТ «ДАТАГРУП» 99,9 % статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ» та отримав 6993200 грн. 00 коп.; за договором купівлі-продажу від 13 травня 2011 року позивач продав ПАТ «ДАТАГРУП» 0,1 % статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ» та отримав 7000 грн. 00 коп.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про те, що всі кошти, отримані ОСОБА_2 за вказаними договорами є загальним оподатковуваним доходом, з якого позивач зобов'язаний сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, у відповідності до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

За твердженням позивача на створення інвестиційного активу - корпоративних прав ТОВ «ЮАСІТІ» ним було витрачено 6992200 грн. 00 коп. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_2 надав відповідачу під час перевірки та до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРПОУ), а також акт приймання-передачі та оцінки майна, яке вноситься для формування статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ», від 21 березня 2011 року.

Відповідач визнав, що витяг з ЄДРПОУ, в якому зазначено розмір статутного фонду ТОВ «ЮАСІТІ» та відомості про його засновника, не є доказом понесення витрат на придбання інвестиційного активу.

Акт від 21 березня 2011 року податковий орган визнав неналежним доказом, оскільки державну реєстрацію ТОВ «ЮАСІТІ» було проведено лише наступного дня - 22 березня 2011 року.

Податковий кодекс України не містить переліку письмових доказів, якими платник податків зобов'язаний підтвердити розмір витрат на придбання інвестиційного активу. У зв'язку з цим колегія суддів при розгляді та вирішенні даної справи, керуючись ст.ст. 69, 86 КАС України, виходить з того, що ними можуть бути будь-які письмові докази, які містять відомості про грошове вираження переданого ОСОБА_2 внеску до статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ».

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників) та про дату закінчення його формування.

Згідно ч. 1 ст. 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що витяг з ЄДРПОУ може бути доказом того, що ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ» вклад, вартість якого складає 6992200 грн. 00 коп.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що акт від 21 березня 2011 року є неналежним доказом, оскільки складений до державної реєстрації ТОВ «ЮАСІТІ».

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник, згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зобов'язаний подати два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник).

З наведених норм права вбачається, що формування статутного капіталу юридичної особи відбувається до здійснення державної реєстрації такої юридичної особи.

У відповідності до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що складення акту приймання-передачі та оцінки майна, яке вноситься для формування статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ» до здійснення державної реєстрації вказаної юридичної особи не свідчить про недійсність такого акту.

Таким чином, доводи податкового органу, викладені в акті перевірки від 12 грудня 2012 року № 1382/17/2660800254, є необґрунтованими.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, послався на те, що позивач не надав документів, що підтверджують вартість майна, яке зазначене в акті від 21 березня 2011 року.

Такі висновки суду першої інстанції було зроблені без урахування ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку, зокрема, визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що єдиним засновником і учасником ТОВ «ЮАСІТІ» був ОСОБА_2 Майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) до статутного капіталу вказаної юридичної особи - не вносилося.

Тобто, позивач наділений правом самостійно визначити вартість майна, що передається ним до статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ». Така оцінка чинним законодавством не ставиться у залежність від прямих затрат, що були понесені на придбання майна, яке в подальшому передане до статутного капіталу юридичної особи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що документи первинного бухгалтерського обліку щодо придбання ОСОБА_2 майна, яке в подальшому було передане до статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ», не є документами, що підтверджують витрати позивача на придбання інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав на ТОВ «ЮАСІТІ».

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 квітня 2013 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 27 грудня 2012 року № 0001031730.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 01 жовтня 2013 року. Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.