Ухвала суду № 34028150, 09.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа №812/6327/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Нікуліна О.А., Попова В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 р. за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702 , -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012 позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14000 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн. винесено за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 27.01.2012 № 134/17-3209805338, яким встановлено порушення:

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14000 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 4500 грн., березень 2011 року в сумі 4500 грн., травень 2011 року в сумі 5000 грн.;

договір від 25.01.2011 № 250111 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Оріал», операції з надання послуг на суму 84000 грн. (у т.ч. ПДВ - 14000 грн.) суперечать інтересам держави і суспільства, а, отже, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, та підлягають виключенню з податкового обліку.

Рішеннями органів державної податкової служби скарги позивача в адміністративному порядку залишено без задоволення, а висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим, незаконним і підлягає скасуванню, оскільки суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту правомірно, вчинення господарських операцій з ТОВ «Оріал», здійснених на виконання договору від 25.01.2011 № 250111., підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку. Посилання податкового органу на акт Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 про результати перевірки ТОВ «Оріал» як на підставу для визнання угоди нікчемною є необгрунтованим, оскільки податковим органам не надано право визнавати господарські договори нікчемними на підставі такого акту поза судовим порядком.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.08. 2013 р. адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За приписами п. 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може буди вирішено на основі наявних в ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 03.11.2009, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сєвєродонецьку та є платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 10, 12, 13).

У податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень та травень 2011 року ОСОБА_2 визначив суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, та суму податкового кредиту, який було сформовано, в тому числі, за рахунок контрагента - ТОВ «Оріал», на загальну суму 14000 грн., у тому числі за лютий 2011 року в сумі 4500 грн., березень 2011 року в сумі 4500 грн., травень 2011 року в сумі 5000 грн. (том 1 арк. справи 205-220).

Відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 27.01.2012 № 134/17-3209805338 та встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14000 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 4500 грн., березень 2011 року в сумі 4500 грн., травень 2011 року в сумі 5000 грн.;

договір від 25.01.2011 № 250111 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Оріал», операції з надання послуг на суму 84000 грн. (у т.ч. ПДВ - 14000 грн.) суперечать інтересам держави і суспільства, а, отже, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, та підлягають виключенню з податкового обліку.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14000 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

З акту перевірки вбачається про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості послуг по операціях з ТОВ «Оріал». Такого висновку відповідач дійшов на підставі акту Алчевської ОДПІ про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану перевірки ТОВ «Оріал» господарські операції між ТОВ

«Оріал» з контрагентами, серед яких є ФОП ОСОБА_2, не підтверджуються у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Оріал» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів транспортних засобів тощо.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 25.01.2011 між позивачем (довірителем) та ТОВ «Оріал» (повіреним) було укладено договір доручення № 250111 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (том 1 арк. справи 45). Згідно з п. 1.2 договору довіритель доручає повіреному за винагороду організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних та внутрішніх сполученнях. За п. 1.3 договору повірений у межах даного договору доручення надає послуги з пошуку та підбору перевізників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим автомобільним транспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу у відповідності до діючого законодавства України та вимог міжнародних конвенцій.

Відповідно до вказаного договору та на підставі відповідних заявок ТОВ «Оріал» протягом лютого, березня та травня 2011 року надало позивачу транспортно-експедиційні послуги, на підтвердження чого видало позивачу податкові накладні від 04.02.2011 № 312, від 18.03.2011 № 35, від 30.05.2011 № 589 (том 1 арк. справи 47, 53, 58).

Вказані обставини підтверджуються заявками на організацію транспортно-експедиційних послуг від 28.01.2011, від 09.03.2011, від 23.05.2011 (том 1 арк. справи 46, 51, 56), актами про виконані роботи від 04.02.2011 № 312, від 18.03.2011 № 35, від 30.05.2011 № 589 (том 1 арк. справи 48, 52, 57), надані послуги було оплачено позивачем, що підтверджується рахунком-фактурою, рахунком на оплату та платіжними дорученнями (том 1 арк. справи 49, 50, 54, 55, 59).

На підтвердження обставин щодо здійснення перевезення товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні від 31.01.2011 № 3, № 2, № 1, від 11.03.2011 № 5, № 4, № 6, від 26.05.2011 № 10, № 11, № 12 (том 1 арк. справи 159-164, том 2 арк. справи 73-75). Вказані товарно-транспортні накладні оформлені у відповідності до загальних вимог щодо змісту документів бухгалтерського обліку.

У відповідності із статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність підприємницька - діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно з положеннями статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, визначено поняття первинних документів та їх обов'язкові реквізити.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, первинні документи, надані позивачем у повному обсязі та складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, перелік яких, зазначений в п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача з посиланням на висновки, викладені в акті Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11» з огляду на наступне .

Дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справи та відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 у справі № 2а-11181/11/1270, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» (том 1 арк. справи 88-105). За таких обставин висновки акту перевірки Алчевської ОДПІ не можуть бути взяті до уваги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оріал» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємство було належним чином зареєстроване як юридична особа - суб'єкт господарської діяльності, платник податку на додану вартість, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 р. за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 р. у справі № 812/6327 /13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.П. Лях

О.А. Нікулін

В.В. Попов