Ухвала суду № 34027719, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/47804/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств та податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА

Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" (далі - ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області (далі - ДПІ в Лутугинському районі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств та податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у задоволенні позову ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" задоволено частково. Скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Лутугинському районі №0000032301 від 18 січня 2012 року в частині основного зобов'язання в розмірі 47258, 08 грн., штрафних санкцій в розмірі 7012,50 грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Лутугинському районі №0000042301 від 18.01.2012 року в частині основного зобов'язання в розмірі 38035, 33 грн., штрафних санкцій в розмірі 7801, 58 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

ДПІ в Лутугинському районі подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в Лутугинському районі було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 30.12.2011 року № 311/2301/32441307.

Актом перевірки встановлено заниження задекларованих у IV кварталі 2010 році сум валового доходу підприємства на 515115,66 грн., завищення задекларованих у , IV кварталах 2010 року та І, II кварталах 2011 року сум валових витрат на загальну суму 210236,50 грн. та, як наслідок заниження сум податку на прибуток за перевіряємий період на 180757, 00 грн. та порушення пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 48375,99 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Лутугинському районі винесені податкові повідомлення-рішення: від 18.01.2012 року №0000032301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 221073 грн. 50 коп., де основне зобов'язання 180757,00 грн., штрафні санкції - 40316,50 грн. та від 18.01.2012 року №0000042301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 56211, 25 грн., де основне - зобов'язання 48152,00 грн., штрафні санкції - 8059,25 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.01.2012 року №0000032301, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Податковим органом визначено, що сума прибутку, яка підлягає оподаткуванню складається:

- 515115,66 грн. - сума простроченої кредиторської заборгованості перед ДВАТ «ГЗФ «Луганська» відповідно до угод постачання товарів, по якій сплинув строк позовної давності;

- 16666,67 грн. - зайво (подвоєна) включена сума витрат на оплату послуг ВАТ «Луганськшахтостроймонтаж» за ремонт баків;

- 2213,33 грн. - сума витрачених на відрядження коштів без належних підтверджуючих документів;

- 191356,49 грн. - сума витрат по безтоварним операціям з контрагентами ТОВ «Транс агентство сервіс», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «ЕТК «Победит», ПП «ВКФ «Юпітер».

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем будь-яких доводів щодо неправомірності включення податковим органом суми витрат на оплату послуг ВАТ «Луганськшахтостроймонтаж» за ремонт баків у сумі 16666,67 грн. та сум, витрачених на відрядження коштів без належних підтверджуючих документів у розмірі 2213,33 грн. до прибутку, який підлягає оподаткуванню не надано.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР валовий доход визначено як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами . Зокрема п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 вказує на те, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді : сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, .вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпунктом 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до безповоротної фінансової допомоги відносить також і суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

В пункті 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначене поняття «безнадійна заборгованість», зокрема до якої відноситься заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Так як договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами необхідно вважати безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що включення податковим органом до валового доходу суми кредиторської заборгованості позивача, по якій минув строк позовної давності у розмірі 515115,66 грн. є правомірним, оскільки в порушення п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством ПАТ «ГЗФ «Луганська» не віднесено до валового доходу суму простроченої кредиторської заборгованості в зазначеному розмірі, по якій в порядку ст. 257 Цивільного кодексу України сплинув трирічний строк позовної давності.

Щодо порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,а також зазначено порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що видаткові та податкові накладні, які видані позивачу контрагентами, фіксують факт здійснення господарських операцій, а саме факт придбання позивачем товарів, та порядок їх заповнення особами, які передали та прийняли товар з боку підприємств - сторін правочину, не позбавляє їх статусу первинних документів, тобто документів, які засвідчують факт здійснення господарської операції, не посвідчує порушення позивачем правил податкового обліку, та головне, не свідчить про відсутність товару та відповідно нікчемність правочину. Крам того, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено, що, за відсутності одного з обов'язкових реквізитів, документ не є первинним і не є підставою для його обліку.

Згідно пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Договори, видаткові та податкові накладні, які знаходяться в матеріалах справи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом апеляційної інстанції зазначено, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що первинні документи, які знаходяться в матеріалах справи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях між позивачем та його контрагентами.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контрагенти позивача ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «Транс агентство Сервіс», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «ЕТК «Победит» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операції були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходились на податковому обліку в податкових органах за місцем знаходження та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п.п 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 18.01.2012 року в частині нарахування податку на прибуток в розмірі 47258, 08 грн. та фінансових санкцій в розмірі 7012,50 грн. та податкового повідомлення - рішення №0000042301 від 18.01.2012 року про нарахування податку на додану вартість в розмірі 38035, 33 грн. та фінансових санкцій в розмірі 7801, 58 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров