Ухвала суду № 34027600, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К-34121/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 по справі №2а-40940/09/2070 за позовом Приватної ремонтно-будівельної фірми «Талан» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010, позовні вимоги Приватної ремонтно-будівельної фірми «Талан» (далі - ПРБФ «Талан», позивач) до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, відповідач) - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000221800/0 від 19.06.2009. Скасовано першу податкову вимогу №1/756 від 11.08.2009 та другу податкову вимогу від 14.09.2009 №2/869 Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з огляду на підтвердження матеріалами справи факту їх реального вчинення.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач 26.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.129 Конституції України, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), ст.2, ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України №996-XIV), ст. 3 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.86, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 04.06.2008 №1359/18-012/22611767, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки ПРБФ «Талан» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» (далі - ТОВ «ПБК «Вертикаль») за період з 01.04.2006 по 30.06.2008, відповідачем було винесено податкове-повідомлення рішення №0000221800/0 від 19.06.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21825,00грн., у тому числі 14550,00грн. - за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7275,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ПБК «Вертикаль». При цьому, податковий орган виходив з того, що ТОВ «ПБК «Вертикаль» має ознаки фіктивності, що свідчить про укладення договорів без настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ПРБФ «Талан» укладено господарські договори, предметом яких є поставки товарів та виконання робіт на користь позивача на умовах оплатності повної погодженої ціни.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168/97-ВР визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищезазначеної норми права, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів (послуг), які б однозначно свідчили про призначення отриманих товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, рахунком-фактурою, видатковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими документами, актами взаємозаліку.

Враховуючи вищезазначене, а також за наявності належним чином оформлених первинних документів щодо придбання товарів та виконання послуг, та відсутності доказів, які ставлять під сумнів реальність операцій, слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв