Ухвала суду № 34027500, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К-33685/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК Технолоджи Груп» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 по справі №2а-41087/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК Технолоджи Груп» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК Технолоджи Груп» (далі-ТОВ «ФПК Технолоджи Груп», позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі-ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 №0000072330/0, від 19.03.2009 №0000072330/1, від 02.06.2009 №0000072330/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 93750,00грн. за основним платежем та 20869,78грн. - штрафними (фінансовими) санкціями; від 12.0.2009 №0000012601/0, від 19.03.2009 №0000012601/1, від 02.06.2009 №0000012601/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75000,00грн. за основним платежем та 37500,00грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 21.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, положень п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2, п.5, п.6.2, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки №98/23-04/35860246 від 26.01.2009, складеного за результатом виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2008 по 30.09.2008, якою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Альвєйськ», ТОВ «Компані Стріт», з огляду на їх нікчемність, оскільки вказані контрагенти позивача не знаходяться за місцем реєстрації, а видані ними податкові накладні підписано невстановленими особами, а також за господарськими операціями з ТОВ «Релан» з огляду на неналежне оформлення актів виконаних робіт за спірними господарськими операціями.

Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що господарські операції з підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, підписаними повноважними особами ТОВ «Альвєйськ», ТОВ «Компані Стріт», актами приймання виконаних підрядних робіт, оформленими належним чином позивачем та ТОВ «Релан», а податковим органом не надано доказів щодо недійсності угод укладених між позивачем та його постачальниками.

До того ж, одним з основних мотивів задоволення цього позову судами зазначено принцип персональної відповідальності платника податків, з урахуванням якого власне порушення порядку обчислення та сплати податку контрагентом платника не тягне для останнього жодних негативних наслідків.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та відмовляючи в задоволенні вимог виходив з того, що спірні господарські операції не підтверджені первинними документами, оскільки податкові накладні, видані ТОВ «Альвєйськ», ТОВ «Компані Стріт» підписані невстановленими особами, а під час оцінки доказів за господарськими операціями з ТОВ «Релан» судом неправильно враховано положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій, в той час як обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК Технолоджи Груп» задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв